Постанова № 32873983, 05.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2631/13-а

05 серпня 2013 року 17год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Катеринчик Ніла Феодосіївна, Прихотько Тетяна Василівна,

відповідача: представник Красько Григорій Григорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Рівнебудпостач" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002042342 та № 0002032342 від 14.05.2013 року ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рівнебудпостач" (далі - ПП "Рівнебудпостач") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002042342 та № 0002032342 від 14.05.2013 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позову зазначили, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснили, що в акті перевірки № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року ДПІ у м. Рівному зазначає, що ПП "Рівнебудпостач" неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ по отриманих товарно-матеріальних цінностях та наданих послугах від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", які не підтверджуються належними документами. Так, ігноруючи фактичні обставини справи, відповідач, із посиланнями на ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 3 Господарського кодексу України визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеним контрагентом безтоварними. Разом із тим, ДПІ у м. Рівному в акті перевірки № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ПП "Рівнебудпостач" та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не було позбавлене права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Також, пояснили суду, що висновки акта перевірки № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року, щодо нереального характеру правочинів, укладених між ПП "Рівнебудпостач" та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку. ДПІ у м. Рівному під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з наведеним, представники позивача вважають висновки акта перевірки № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року про порушення ПП "Рівнебудпостач" пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкові повідомлення-рішення № 0002042342 та № 0002032342 від 14.05. 2013 року такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати та податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ". Крім того, представник відповідача, вказав на те, що ДПІ у м. Рівному було отримано інформацію від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, щодо контрагента позивача - ТОВ "МИР-ІНВЕСТ". Зі змісту вказаної інформації вбачається, що ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" формувало податковий кредит та відповідно податкові зобов'язання від суб'єктів господарської діяльності з сумнівною податковою історією. Крім того, у ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" відсутні трудові ресурси, інформація про виробничі потужності, первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, до перевірки не надані, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" - позивач порушують ст. 203 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, є нікчемними. Представник відповідача також вказує на неможливість отримання ПП "Рівнебудпостач" від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" товарів, оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи. Вважає податкові повідомлення-рішення № 0002042342 та № 0002032342 від 14.05. 2013 року обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги ПП "Рівнебудпостач" слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП "Рівнебудпостач" зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради юридичною особою. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24936901 від 31.03. 2005 року (а.с. 7).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП "Рівнебудпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" за грудень 2011 року. По результатам перевірки був складений акт № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року (а.с. 8-16).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002042342 від 14 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6530,63 грн., з яких 4371,75 грн. - основного платежу та 2158,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 23-24) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002032342 від 14 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5028,00 грн., з яких 5028,00 грн. - основного платежу (а.с. 25-26).

Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарг дані податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 19-20, 21-22).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми «Р» № 0002042342 від 14 травня 2013 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" товарно-матеріальних цінностей та послуг. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП "Рівнебудпостач" та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", висновків, викладених у акті перевірки № 254/22-200/33450438 від 24 квітня 2013 року та інформації Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, щодо контрагента позивача - ТОВ "МИР-ІНВЕСТ". Зокрема, у акті перевірки № 57/22/34366756 від 08 січня 2013 року (а.с. 55-76), податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що у ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" відсутні трудові ресурси, інформація про виробничі потужності, первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, до перевірки не надані, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки та надання послуг, по ланцюгу, ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" - позивач порушують ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, є безтоварними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 853905-853907 від 16.07. 2013 року, пояснень представника позивача, які не спростовувалися представником відповідача, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 88, 91-93).

Крім того, ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та має свідоцтво платника податку на додану вартість за № 04347309, індивідуальний податковий номер 343667504643, видане 06.06. 2006 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська. Як вбачається із витягу з сайту Державної податкової служби України дане свідоцтво є чинним на даний час (а.с. 90, 94-95).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" володіло необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" 22 березня 2011 року було укладено Договір поставки № 22032М. За даним договором, ПП "Рівнебудпостач", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Кроки Н.Ю., який діє на підставі Статуту та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", що іменується в подальшому "Продавець", який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" зобов'язується поставити узгодженими партіями "Покупцеві" металопрокат, надалі "Товар", зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну-партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а "Покупець" зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару. (а.с. 27).

На виконання Договору № 22032М від 22.03. 2011 року, ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" надав позивачу металеві листи 14 ст. 45 та 16 ст. 45 на загальну суму 26230,50 грн. у тому числі ПДВ - 4371,75 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковими накладними: № 995 від 06.12. 2011 року на загальну суму 8332,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1388,75 грн.; № 996 від 06.12. 2011 року на загальну суму 17898,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2983,00 грн. (а.с. 28, 29);

- податковими накладними: № 11 від 02.12. 2011 року на загальну суму 8332,50 грн., у т.ч. ПДВ - 1388,75 грн.; № 12 від 02.12. 2011 року на загальну суму 17898,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2983,00 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року (а.с. 32, 33).

Придбані матеріальні цінності були отримані завскладом позивача Артемюком Олександром Павловичем, на підставі виписаної довіреності № 437 від 06.12. 2011 року (а.с. 81-82, 85).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, згідно виски банку по рахунку позивача від 02.12. 2011 року (а.с. 34).

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" здійснювалося ФОП ОСОБА_7 згідно договору на перевезення вантажу № 03/01 від 03.01. 2011 року (а.с. 37). При перевезенні вантажу було виписано товарно-транспортні накладні № Р995 від 06.12. 2011 року та № Р996 від 06.12. 2011 року (а.с. 30, 31).

Доставка товару та надання послуг перевезення оформлено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 07.12. 2011 року (а.с. 35).

Розрахунки за отримані послуги перевезення були проведені повністю, згідно виски банку по рахунку позивача від 07.12. 2011 року (а.с. 38).

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" металевих листів та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, згідно видаткових накладних № РН-05086 від 07.12. 2011 року, № РН-05175 від 09.12. 2011 року та податкових накладних № 31 від 02.12. 2011 року, № 148 від 09.12. 2011 року придбані у ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" металеві листи були реалізовані ОСОБА_8 Дана господарська операція підтверджена також копією картки рахунку: 281 за грудень 2011 року (а.с. 39-42, 96-97).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", недійсним, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) цей правочини не містить і містити не може, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладеної між ними угоди, чим і підтвердили факт її укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем матеріальних цінностей від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику чи виконавцю, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про недійсність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "МИР-ІНВЕСТ". Такі, висновки базуються на актах перевірки податкової звітності та реєстраційних документів. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0002042342 від 14 травня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0002032342 від 14 травня 2013 року, то суду слід зазначити наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 5028,00 грн. внаслідок порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат у зв'язку з придбанням металевих листів у ТОВ "МИР-ІНВЕСТ", що не підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 5028,00 грн.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, поставка металевих листів для використання у власній господарській діяльності ПП "Рівнебудпостач" від ТОВ "МИР-ІНВЕСТ" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання запасних частин до складу валових витрат за IV квартал 2011 року.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002032342 від 14.05. 2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5028,00 грн., в тому числі 5028,00 грн. основного платежу, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0002042342 та № 0002032342 від 14 травня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 181 грн. 03 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 7348 від 24.07. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0002042342 та № 0002032342 від 14.05. 2013 року.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Рівнебудпостач" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 59 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.