Постанова № 32873882, 02.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2013 року Справа № 812/5744/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

за участі секретаря - Стройній О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бурлаченко О.В.,

позивача - Толмачова О.О.,

позивача - Нефьодова С.М.,

відповідача - Гарбуз К.А.,

відповідача - Казуніної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622220 від 13 червня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я., Пархоменка» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622220 від 13 червня 2013 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від 13.06.2013 року № 0000622220, яким визначена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість і штрафні санкції в сумі 26912,50 грн., є інформація, що міститься в акті перевірки від 23.05.2013р. № 289/22-200/05763731.

В акті зазначено, що перевіркою встановлені порушення пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого позивачем завищений податковий кредит за квітень 2012 року по взаємовідносинам з TOB "Алчевський карбідний завод" у загальній сумі 21530,00 грн.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення - рішення по ПДВ, є протиправним та безпідставним, а отже підлягає скасуванню виходячи з наступного.

03.04.2012 р. TOB "Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка" уклало договір з TOB "Алчевський карбідний завод" № Б9044Т2191. Предметом даного договору було придбання позивачем у TOB "Алчевський карбідний завод" феросиліцію на умовах отримання зі складу TOB "Алчевський карбідний завод" у м. Алчевськ. 04 та 08 квітня 2012 р. були укладені додаткові угоди № 1 та № 2, у яких внесено зміни в пункт 11 "Юридичні адреси сторін" - зазначена юридична адреса м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, офіс 303-Г та адреса складу у м. Алчевськ, вул. Красних Партизан, 1"Д" та вказані номера нового свідоцтво платника ПДВ TOB "Алчевський карбідний завод", у зв'язку з його зміною. Даний договір виконаний сторонами в повному обсязі.

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність зазначеного правочину у зв'язку з тим, що, на його думку первинна документація (сертифікат якості, подорожні листи), оформлена в ході виконання договору, не відповідає нормам чинного законодавства, не надані товарно-транспортні накладні, відсутні довіреності на отримання феросиліцію, акти приймання - передачі феросиліцію, а отже наявні документи не можуть бути первинною документацією, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

На думку позивача, роблячи свій висновок про нереальність правочину купівлі - продажу феросиліцію, між Позивачем і TOB "Алчевський карбідний завод", податковий орган фактично вказує, що даний правочин є фіктивним в розумінні цивільного законодавства України, однак приходячи до такого висновку, не вказує, чи існує відповідне рішення суду про визнання даного правочину фіктивним.

Позивач вважає, що зазначене свідчить, що висновки податкового органа про відсутність між позивачем і його контрагентом господарських відносин, тобто про фіктивність (нереальність) правочину без визнання даного правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки законодавством визначено, що висновки про наявність тих або інших ознак недійсності правочинів може зробити винятково суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

На час проведення перевірки та на даний час, які-небудь судові рішення із приводу визнання зазначеного правочину недійсним, які б указували на даний правочин, як на недійсний або зроблений з метою, що свідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні. Також сторони договору не мають претензій один до одного. Договір був виконаний сторонами в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000622220 від 13.06.2013 року, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 26912,50 гривень, у тому числі основного боргу - 21530,00 гривень, і штрафних санкцій у сумі 5382,50 гривень, позивач зазначив наступне.

Згідно висновків, викладених у Акті перевірки, контролюючий орган прийшов до висновку про нереальність здійснення господарської операції, на підставі того, що первинні документи (подорожні листи) були заповнені з незначними порушеннями (не містять найменування вантажу, підпису та печатки вантажовідправника), однак не звернув уваги на наявність видаткових накладних які містять найменування сторін, назву товару, дату здійснення операції, підписи відповідальних осіб сторін та печатку підприємства постачальника товару.

Крім того, помилково не були надані товарно-транспортні накладні, вони були надані разом з запереченнями від 31.05.2013 р. За № 1336 на постачання феросиліцію, які, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивач вважає, що факт підтвердження поставки продукції має підтвердити тільки видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна, оскільки саме вони є тими первинними документами, які відповідно до вимог чинного законодавства України підтверджують факт здійснення господарської операції, при цьому складання акту прийому - передачі законодавством не передбачено. З чим погодився і Відповідач при розгляді заперечень (лист від 10.06.2013 р. №6369/10/22-200/15).

На зауваження Відповідача про Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма М-1), Прибутковий ордер (форма М-4), Акт про приймання матеріалів (форма М-7), відповідач вказав наступне: журнал обліку вантажів Відповідач не запитував, вони наявні та можуть бути надані йому для огляду; прибуткові ордери в наявності, а Акт про приймання матеріалів застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів, у зв'язку з чим він не повинен складатися (феросиліцій був поставлений належної якості, в повному обсязі, з усіма необхідними документами). Жодних пояснень, відносно зауважень Позивача щодо товарно-транспортних накладних, Відповідач при розгляді заперечень (лист від 10.06.2013 р. № 6369/10/22-200/15) не надав.

Щодо заповнення сертифікату якості, наданого TOB "Алчевський карбідний завод", то твердження про відсутність у Сертифікаті якості, виписаних TOB "Алчевський карбідний завод", партії товару, не відповідає дійсності, оскільки у сертифікатах якості зазначені партії товару. А твердження про обов'язковість наявності у сертифікаті якості маркування, не відповідає вимогам п. 7.2 Національного стандарту України ДСТУ 4127:2002 "Феросиліцій. Загальні технічні умови.", яким не передбачено маркування даної продукції у документі про якість (сертифікаті).

На думку позивача, посилання Відповідача на ГОСТ 1415-93 "Феросиліцій. Технічні вимоги та умови поставки" є безпідставними, оскільки він на території України не застосовувався, та центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації не приймав рішення про його прийняття (ст. 11 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності").

Надати на перевірку до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська довіреність на отримання феросиліцію позивач не мав жодних можливостей, оскільки довіреність передається продавцю при отриманні продукції. Номера та дата видачі довіреностей, особи яким вони видані зазначені у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на постачання феросиліцію, які були надані відповідачеві.

Про факт зберігання та використання на потреби виробництва феросиліцію позивачем до його залучення у виробництво, свідчать прибуткові ордери та накладні.

На підтвердження здійснення господарської операції разом з запереченнями були надані копія посвідчень про відрядження та копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відносно осіб, які отримували феросиліцій.

На думку позивача, відповідач прийшов до висновку, що правочин не міг бути здійснений, оскільки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська листом № 14743/7/226/22-617 від 10.04.2013 було отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ акт про результати невиїзної позапланової перевірки TOB "Алчевський Карбідний завод" (код ЄДРПОУ 30331138) з питань взаємовідносин з контрагентами за період 01.04.2012-31.05.2012 року № 1913 від 27.03.2013 року, відповідно до якого встановлено, що TOB "Алчевський карбідний завод" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з відсутністю у TOB "Алчевський карбідний завод" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відповідно до рапорту ВПМ ДШ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська підприємство за податковою адресою (м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд.21, кв.303) не знаходиться.

Позивач вважає, що ці твердження також не можуть бути підставами для визнання правочину фіктивним на підставі наступного.

Згідно Акту перевірялось знаходження TOB "Алчевський карбідний завод" за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд.21, квартира 303, хоча юридична адреса, як зазначено у документах, договорі № Б9044Т2191 від 03.04.2012 р. (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 04.04.2012 р. та Додаткової угоди № 2 від 08.04.2012 р.), так і Акті (п.п. 3.1.2 Акту, сторінка 12), м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд.21, офіс 303-Г. До того ж TOB "Алчевський карбідний завод" був зареєстрований виконавчим комітетом Алчевської міської ради про що свідчать копія Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 406271 від 15.04.2011р. № запису 13841070019000793 та копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серія АА № 444552 про реєстрацію TOB "Алчевський карбідний завод", як платник ПДВ зареєстрований Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією, про що свідчить Свідоцтво від 23.05.2011 р. № 100336423 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого TOB "Алчевський карбідний завод", де зазначено його місцезнаходження -м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд.21, офіс 303-Г.

Крім того, на думку позивача, відповідач при розгляді заперечень (лист від 10.06.2013 р. № 6369/10/22-200/15) зазначає, що відповідно до бази даних ЦБД юридичних осіб відносно TOB "Алчевський карбідний завод" 18.01.2013р. була здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. Таким чином, перевірка TOB "Алчевський карбідний завод" ДПІ Жовтневому районі м. Дніпропетровськ 27.03.2013 р., на підставі якої відповідач вважає, що правочин не міг бути здійснений є безпідставною, протизаконною та не може свідчити про неможливість TOB "Алчевський карбідний завод" реально здійснювати операції, оскільки зроблена після припинення юридичної особи.

До того ж, відповідно до договору № Б9044Т2191 від 03.04.2012 р. (зі змінами та доповненнями) склади TOB "Алчевський карбідний завод" знаходяться у м. Алчевськ, де їх потрібно перевіряти, а не у м. Дніпропетровськ.

Крім того, на думку позивача, придбаний в ході виконання сторонами договору від 03.04.2012 року феросиліцій використаний позивачем у його господарській діяльності, а саме у виробництві виробів, виготовлених підприємством позивача, що підтверджується прикладеними документами, що підтверджують рух придбаного феросиліцію з моменту його одержання до продажу готового виробу, а саме прибутковими ордерами, накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, які зазначені у оборотній відомості по рахунку 201-1 за 2012 рік по організації TOB "Алчевський карбідний завод".

Реальність виконання зазначеної угоди, також підтверджується зробленою оплатою за придбаний феросиліцій, про що свідчать платіжні доручення.

Таким чином, позивач вважає, що зазначене свідчить, про реальність виконання договору № Б9044Т2191 від 03.04.2012 р. (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 04.04.2012 р. та Додаткової угоди №2 від 08.04.2012 року), а отже про помилковість доводів податкового органу й необхідність скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення по ПДВ.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправним та скасувати ППР № 0000622220 від 13 червня 2013 року.

Представники позивача під час судового засідання позов підтримали у повній мірі, просили суд його задовольнити.

Представники відповідача під час судового засідання проти позову заперечили, надавши суду заперечення, в яких зазначено, що позивач у адміністративному позові вказав, що контролюючий орган, роблячи свій висновок про нереальність правочину куплі-продажу феросиліцію, між TOB «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка" і TOB «Алчевський карбідний завод» фактично вказує, що даний правочин є фіктивним в розумінні цивільного законодавства України, однак приходячи до такого висновку, не вказує, чи існує відповідне рішення суду про визнання даного правочину фіктивним, та робить посилання на ч.1, ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України. Також позивач вважає, що контролюючий орган дійшов до висновку про нереальність здійснення господарської операції на підставі того, що первинні документи були заповненні з незначними порушеннями, та зазначає, що зауваження ДПІ в листі про надання інформації про розгляд заперечень від 10.06.2013р. №6369/22-200/15 стосовно відсутності Журналу обліку вантажів, що надійшли (форма М-1), Прибуткового ордера (форма М-4), акту про приймання матеріалів (форма М-7) не обґрунтовані, так як зазначені документи податковий орган не запитував.

На це слід зазначити наступне. В ході перевірки TOB "Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменко" на підставі отриманої податкової інформації, а саме акту № 1913 від 27.03.2013 року про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Алчевський Карбідний Завод» з питань взаємовідносин з контрагентами за період 01.04.2012-31.05.2012 року, отриманого від ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, наданих TOB «Луганський машинобудівельний завод ім. А.Я.Пархоменко» на запит ДПІ №4673/10/22-300 від 23.04.2013р. листом від 13.05.2013року №1110 (вх. ДПІ від 13.05.2013року №7471/10) копій первинних документів та інформації, яка рахується в базі даних Державних податкових органів (реєстраційні дані, податкова звітність та ін..) встановлено порушення п. 198.1, 198.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, та в результаті яких позивачем завищено податковий кредит за період з 01.04.2012року по 31.04.2012року в загальний сумі 21530грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський Карбідний Завод».

Таким чином, ДПІ встановлено порушення TOB «Луганський машинобудівельний завод ім. А.Я.Пархоменко» вимог податкового законодавства в частині неправомірності включення сум по взаємовідносинам з TOB «Алчевський Карбідний Завод» до податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року. Висновків стосовно фіктивності правочину, укладеного між TOB «Луганський машинобудівельний завод ім. А.Я.Пархоменко» та TOB «Алчевський Карбідний Завод» в розумінні цивільного законодавства України ДПІ не встановлювала.

Стосовно порушень в складанні первинних документів, ДПІ зазначає, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Типові форми первинних документів, які є підставою для даних бухгалтерського та податкового обліку, встановлені Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. №193 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, встановлено форми первинних документів, які застосовуються для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням, рухом та відпуском матеріальних цінностей (складський облік), Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (із змінами та доповненнями) та ін. є обов'язковими .

Представник відповідача зазначив, що листом №4673/10/22-300 від 23.04.2013р., ДПІ було запропоновано позивачу надати інформацію та її документальне підтвердження результатів операцій по господарським відносинам із TOB «Алчевський карбідний завод» з переліком необхідних документів, в якому зазначено: «інші документи, які не ввійшли до переліку, але пов'язані зі здійсненням даних фінансово-господарських операцій (акти виконаних робіт, товарно-транспортні документи та ін..».

Товарно-транспортні накладні TOB «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка» було надано до заперечень. ДПІ прийнято до уваги та розглянуто товарно-транспортні накладні в ході розгляду заперечень.

Стосовно твердження позивача, що ДПІ було визнано правочин фіктивним на підставі

отриманого від ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровськ акта про результати невиїзної

позапланової перевірки TOB «Алчевський Карбідний Завод» з питань взаємовідносин з контрагентами за період 01.04.2012-31.05.2012 року №1913 від 27.03.2013 року, відповідно до якого встановлено, що TOB «Алчевський Карбідний Завод» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Алчевський Карбідний Завод» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відповідно до рапорту ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська підприємство за податковою адресою (м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд.21,кв. 303) не знаходиться, слід зазначити, що, по перше, в ході перевірки не було встановлено фіктивність правочину, а виявлені порушення податкового законодавства; по-друге, в ході перевірки встановлено, що TOB «Алчевський Карбідний Завод» не знаходиться за податковою адресою, яка зазначена в реєстраційних даних підприємства (м. Дніпропетровськ, вул.. Сімферопольська, 21/303Г), податкова звітність до державної податкової служби за 2 квартал 2012 року не надавалась (а саме не надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, 1ДФ), підприємство має сумнівну репутацію стосовно своєї платоспроможності з 2011 року (відповідно до бази даних ЦБД юридичних осіб: 26.05.2011року внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, строк пред'явлення претензій кредиторів 03.07.2011 року, 30.05.2012року внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи, 22.06.2012 року внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, 11.09.2012 року внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, 18.01.2013р. державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом), формування податкового кредиту за квітень 2012 року від сумнівних контрагентів. Також, відповідно до Балансу (ф.2), наданого TOB «Алчевський Карбідний Завод» до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська за 1 квартал 2012 року станом на 31.03.2012р. на балансі підприємства не рахуються основні засоби, відсутні виробничі запаси, незавершене виробництво, продукція, товари. Відповідно до Балансу (ф.2), наданого TOB «Алчевський Карбідний Завод» до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська за 9 місяців 2012 року на початок та на кінець звітного періоду не встановлено наявності основних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів. Згідно акту про результати невиїзної позапланової перевірки TOB «Алчевський Карбідний Завод» з питань взаємовідносин з контрагентами за період 01.04.2012-31.05.2012 року № 1913 від 27.03.2013 року, отриманого від ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська не встановлено наявність у TOB «Алчевський Карбідний Завод» орендованих основних засобів.

Таким чином, на думку відповідача, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю у підприємства основних фондів, виробничих потужностей, управлінського та виробничого персоналу TOB «Алчевський Карбідний Завод» не мало змоги здійснювати виробництво продукції, яку нібито в подальшому було реалізовано на адресу TOB «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» та надавати сертифікати якості на дану продукцію, у зв'язку з відсутністю виробничих запасів незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, TOB «Алчевський Карбідний завод» не могло реалізовувати у квітні 2012 року раніше виготовлену продукцію, але надані до перевірки сертифікати свідчать, що реалізований TOB «Алчевський Карбідний Завод» феросиліцій є власного виробництва.

Згідно інформації що міститься в базі даних ЦБД юридичних осіб ДПА України з 15.04.2011 року були внесені зміни до реєстраційних даних TOB «Алчевський Карбідний Завод», а саме зміна місцезнаходження юридичної особи на м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21/303Г.

Відповідно до реєстраційних даних підприємства, станом на 27.03.2013р. підприємство TOB «Алчевський Карбідний Завод» мало стан платника податків «11»- припинено, але не знято з обліку (кор. не пусті), на сьогоднішній день підприємство має 14 стан - визнано банкрутом. Таким чином, на сьогоднішній день підприємство TOB «Алчевський Карбідний Завод» не знято з податкового обліку. Отже, податковим органом правомірно була проведена перевірка відносно TOB «Алчевський Карбідний Завод».

Виходячи з наведеного, ДПІ вважає, що адміністративний позов TOB «Луганський машинобудівний завод ім. А.Я. Пархоменко» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013р. №0000622220 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» є юридичною особою та зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради (а.с.138).

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (код за ЄДРПОУ 05763731) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський карбідний завод» (код ЄДРПОУ 30331138) на підставі якої був складений акт перевірки від 23.05.2013 року № 289/22-200/05763731 (а.с.8-25).

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого позивачем завищений податковий кредит за квітень 2012 року по взаємовідносинам з TOB "Алчевський карбідний завод" у загальній сумі 21530,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01.04.2012 року по 31.04.2012 року встановлено завищення податкового кредиту ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменко» по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський Карбідний завод» на загальну суму 21530,00грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність зазначеного правочину у зв'язку з тим, що первинна документація (сертифікат якості, подорожні листи), оформлена в ході виконання договору, не відповідає нормам чинного законодавства, не надані товарно-транспортні накладні, відсутні довіреності на отримання феросиліцію, акти приймання - передачі феросиліцію, а отже наявні документи не можуть бути первинною документацією, що є підставою для бухгалтерського й податкового обліку.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 23.05.2013р. №289/22-200/05763731 позивачем до ДПІ в Артемівському районі подано заперечення на акт від 31.05.2013 року (а.с.26-30) та пояснення до заперечення (а.с.31-34).

Листом від 10.06.2013 року відповідач повідомив позивача, що розглянувши заперечення від 31.05.2013 року №1336 та надані до них документи комісія дійшла висновку, що висновки акту перевірки від 23.05.2013 року №289/22-200/05763731 є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України (а.с.43-49).

На підставі акту перевірки від 23.05.2013 року № 289/22-200/05763731 податковим органом ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийняло податкове повідомлення-рішення 13 червня 2013 року №0000622220 з податку на прибуток на суму 26920,50 грн., з яких 21530-основний платіж, 5382,50 грн. - штрафні санкції (а.с.51).

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Судом встановлено, що 03.04.2012 р. TOB "Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка" уклало договір з TOB "Алчевський карбідний завод" № Б9044Т2191. Предметом даного договору було придбання позивачем у TOB "Алчевський карбідний завод" феросиліцію марки ФС-45 (л) ДСТУ 4127-2002 (ГОСТ 1415-78) в кількості 10 одиниць на загальну суму 107650,00грн. з яких ПДВ - 21530,00грн. (а.с.55-60).

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.201.10 ст.201 ПКУ).

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є: 1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції; 2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто, реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести: договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них; документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг); документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару); фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

На підтвердження реальності здійснених правочинів в матеріалах містяться платіжні доручення (а.с.61-64), податкові накладні (а.с.65-68), прибуткові ордера (а.с.86-89), товарно-транспортні накладні (а.с.119-122), подорожні листи (а.с.123-127), видаткові накладні (а.с.127-134).

Також позивачем суду надано сертифікати якості на придбаний феросиліцій (а.с.128,130,132,134).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про протиправне завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський карбідний завод» ґрунтувався на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом не міг бути виконаним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку «не знав і не міг знати».

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року у справі №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року у справі №К-19705/10, від 25.04.2012 року у справі №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року у справі №К-14542/08, від 22.08.2012 року у справі №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року у справі №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року у справі № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік у перевіряємий періоди відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Алчевський карбідний завод» в загальній сумі 21530,00грн. є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я.Пархоменка» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622220 від 13 червня 2013 року, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0000622220 від 13 червня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (код ЄДРПОУ- 05763731) судові витрати в сумі 269,13 грн. (двісті шістдесят дев'ять гривень 13 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0000622220 від 13 червня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені О.Я. Пархоменка» (код ЄДРПОУ- 05763731) судові витрати в сумі 269,13 грн. (двісті шістдесят дев'ять гривень 13 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Н.В. Мирончук