Постанова № 32873650, 25.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2391/13-а

25 липня 2013 року 18год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Давидюк М.С.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Сервіс Хмельницький" до Державної податкової інспекції у м.Рівному головного управління Міндоходів Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002362342 та №0002372342 від 04.06.2013 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс Хмельницький» (далі - ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному головного управління Міндоходів Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002362342 та №0002372342 від 04.06.2013 року.

В ході судового розгляду справи, керуючись ст. 52 КАС України, за згодою позивача, суд допустив заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у м.Рівному головного управління Міндоходів Рівненської області - на Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в м. Рівному).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд») було укладено договір будівельного підряду, для виконання якого позивачем також було укладено договори субпідряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт» (далі - ТОВ «Прогрес Консалт»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Хельса» (далі - ТОВ «Хельса») та Товаристом з обмеженою відповідальністю «Д-Дизайн Експрес» (далі - ТОВ «Д-Дизайн Експрес»). Зміст даних договорів не суперечить чинному законодавству України та дані договори не були визнані недійсними в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про їх нікчемність у податкового органу немає. Зазначає, що бухгалтерські документи виписані ТОВ «Прогрес Консалт», ТОВ «Хельса» та ТОВ «Д-Дизайн Експрес», за результатом господарських операцій з ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Стверджує, що господарські операції позивача з даними контрагентами є реальними і підстав вважати їх безтоварними, такими, що не спричиняють реального настання наслідків, немає. У зв'язку з чим вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення - рішення №0002362342 та №0002372342 від 04.06.2013 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву(том 7 а.с.169-171), позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 143940 грн. та податок на прибуток в сумі 156858 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Прогрес Консалт», ТОВ «Хельса» та ТОВ «Д-Дизайн Експрес». Вказує на те, що вказані висновки ґрунтуються на акті перевірки від 29.10.2012 року, складеному ДПІ у Печерському районі про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Прогрес Консалт» та інформації ВПМ ДПІ у м.Рівному, що ТОВ «Хельса» та ТОВ «Д-Дизайн Експрес» є суб'єктами господарської підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності. Зі змісту даного акта перевірки та наданої інформації вбачалося, що господарські операції ТОВ «Прогрес-Консалт», ТОВ «Хельса» та ТОВ «Д-Дизайн Експрес» не мають реального товарного характеру, так як дані суб'єкти господарської діяльності не знаходяться за місцем державної реєстрації, не мають можливостей для отримання товарів та виконання будівельних робіт (відсутні основні засоби, наймані працівники, спеціальні технічні засоби) та констатовано вчинення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, перевіркою встановлено невідповідність змісту правочинів позивача з ТОВ «Прогрес Консалт» інтересам держави і суспільства, його моральним засадам по фінансово-господарським операція, здійснених за період з 22.06.2012 року по 31.08.2012 року. Вважає податкові повідомлення-рішення №0002362342 та №0002372342 від 04.06.2013 року правомірними і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2009 року реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с.61-62) та копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №736531 (том 1 а.с.63-64). ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» перебуває на обліку в органах ДПС з 13.03.2009 року за №29-09/6542, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків (том 1 а.с.68). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №200024724 від 01.04.2009 року (том 1 а.с.65).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» за КВЕД-2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Вказані види господарської діяльності ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» здійснює на підставі ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України №590887 зі строком дії з 12.10.2011 року по 12.10.2014 року (том 1 а.с.66-67).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 22.04.2013 року по 17.05.2013 року працівниками ДПІ у м.Рівному на підставі направлень №491/22-200, №492/17-100 від 22.04.2013 року, №469/22-200, №470/22-200 від 25.04.2013 року (том 7 а.с.204-205) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 року №327/22-200/36398014 (том 1 а.с.8-43).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002362342 від 04.06.2013 року, яким ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 179625,50 грн., в т.ч. 156858 грн. за основним платежем та 22767,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій(том 1 а.с.45);

- №0002372342 від 04.06.2013 року, яким ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 179925 грн., в тому числі 143940 грн. - основного платежу та 35985 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том 1 а.с.44).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002362342 від 04.06.2013 року, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що в основу визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0002362342 від 04.06.2013 року, де 156858 грн. - основний платіж та 22767 грн. - штрафні (фінансові) санкції, покладено наступні нарахування:

1) 6739 грн. - основного платежу та 1685 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, разом 8424 грн., на основі висновків про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат 32090 грн. по господарських операціях з ТОВ «Прогрес Консалт» за ІІІ квартал 2012 року.

2) 84331 грн. - основного платежу та 21083 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, разом 105414 грн., на основі висновків про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат 401575 грн. по господарських операціях з ТОВ «Д-Дизайн Експрес» за ІІІ квартал 2012 року;

3) 65788 грн. - основного платежу та 0 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, на основі висновків про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат 286035 грн. по господарських операціях з ТОВ «Хельса» за IV квартал 2011 року.

Отже, вказане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 156858 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 року в сумі 65788 грн. та за ІІІ квартал 2012 року - в сумі 91070 грн. Дані висновки податкового органу зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Прогрес Консалт», ТОВ «Хельса» і ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.44.4 ст.44, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.02.2012 року між позивачем (Генеральний підрядник) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Замовник) укладено договір будівельного підряду на виконання комплексу робіт «під ключ» №220212-01 (том 2 а.с.235-246), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Генеральний підрядник здійснює виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Будівництво торгівельно-розважального центру і паркінгу на 26-ому мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина в Деснянському районі м.Києва. Влаштування магазину «Сільпо».

Для виконання умов даного договору, позивачем придбано у ТОВ «Прогрес-Консалт» товар (двері протипожежні) та роботи по монтажу та встановленню цих дверей, що підтверджується податковими накладними №22 від 11.07.2012 року, №23 від 11.07.2012 року, №37 від 19.07.2012 року, №38 від 19.07.2012 року (том 7 а.с.152-155), видатковою накладною №ПК-0000066 від 11.07.2012 року (том 7 а.с.156), актами здачі-прийняття робіт №ПК-0000062 від 19.07.2012 року, №ПК-0000061 від 19.07.2012 року, №ПК-0000060 від 11.07.2012 року (том 7 а.с.157-159).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності та виконані роботи здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1126, №1127 та №1128 від 26.07.2012 року (том 7 а.с.160-162). Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Вартість отриманих від ТОВ «Прогрес-Консалт» товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт на загальну суму 32088 грн. включено позивачем на підставі отриманої видаткової накладної та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до складу витрат ІІІ кварталу 2012 року.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору будівельного підряду №220212-01 від 22.02.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» придбало у ТОВ «Д-Дизайн Експрес» комплекс робіт по поставці та монтажу підвісної стелі «Грильято» на об'єкті «Будівництво торгівельно-розважального центру і паркінгу на 26-ому мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троєщина в Деснянському районі м.Києва. Влаштування магазину «Сільпо». У зв'язку з цим, ТОВ «Д-Дизайн Експрес» в серпні 2012 року поставлено та змонтовано підвісну стелю «Грильято» в магазині «Сільпо» по вул.Бальзака, м.Київ, що підтверджується наступними документами: податковими накладними №9 від 08.08.2012 року, №24 від 29.08.2012 року, №15 від 16.08.2012 року, №11 від 11.07.2012 року, №7 від 05.07.2012 року (том 7 а.с.102-103,105-107), довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за серпень 2012 року (том 7 а.с.108,112), актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за серпень 2012 року (том 7, а.с.109-111,113-115).

Оплата за виконані роботи здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1294 від 29.08.2012 року, №1248 від 16.08.2012 року, №1200 від 08.08.2012 року, №1005 від 11.07.2012 року та №957 від 04.07.2012 року (том 7 а.с.116-120). Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Вартість отриманих від ТОВ «Д-Дизайн Експрес» робіт на суму 401575 грн. включено позивачем до складу витрат ІІІ кварталу 2012 року.

Судом також встановлено, що 12.10.2011 року між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Замовник) було укладено договір підряду №12/10-11 (том 2 а.с.201-210), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ, діючих на території України, проектної документації та умов договору, виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені загально-будівельні, електромонтажні, санітарно-технічні роботи та роботи з монтажу систем вентиляції і кондиціонування (роботи) на об'єкті Замовника, який знаходить за адресою: м.Ялта, на перетині вул.Більшовицької, Південнообережного шосе та вул.Кірова, 150а, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію та прийняти від Підрядника роботи та оплатити їх.

З метою виконання умов даного договору, 13.10.2011 року між ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» (Замовник) та ТОВ «Хельса» (Генпідрядник) укладено договір підряду №1310-01 (том 7 а.с.124-129), згідно з яким Генпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами та засобами на замовлення Замовника провести ремонт приміщень магазину «Сільпо», розташованого за адресою: м.Ялта, на перетині вул.Більшовицької, Південнообережного шосе та вул.Кірова. Вказані будівельні роботи ТОВ «Хельса» передало ТОВ «Комфорт-сервіс Хмельницький», що підтверджується податковою накладною №139 від 31.10.2011 року (том 7 а.с.141), довідкою форми №КБ-3 за жовтень 2011 року (том 7 а.с.142), актами приймання будівельних робіт форми №КБ-2в за жовтень 2011 року (том 7 а.с.143-148).

Як вбачається з повідомлення про відступлення права вимоги від 31.10.2011 року (том 7 а.с.149), новим кредитором ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Латифа», якому ТОВ «Хельса» відступило право вимоги за договором №1310 від 13.10.2011 року, а тому оплата за виконані роботи в сумі 343244,40 грн. здійснювалася позивачем на рахунок ТОВ «Латифа», що підтверджується платіжними дорученнями №97 від 16.11.2011 року, №82 від 10.11.2011 року, №61 від 07.11.2011 року, №74 від 08.11.2011 року (том 10 а.с.200-203).

Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Вартість отриманих від ТОВ «Хельса» робіт на суму 286037 грн. (без ПДВ) включено позивачем до складу витрат IV кварталу 2011 року.

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання товарів та виконаних робіт, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи договори, податкові, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, довідки форми №КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та розрахункові документи в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, і мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3, акти здачі-приймання робіт містять найменування замовника та генпідрядника, зміст та обсяг виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств. Всі наявні акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 дають змогу визначити, які саме роботи були виконані, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою. Докази того, що податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та були платниками ПДВ.

Посилання відповідача на ухвалу Господарського суду м.Києва у справі №5011-46/12237-2012 від 04.02.2013 року, якою ухвалено ТОВ «Хельса» ліквідувати, безпідставні, оскільки провадження у справі №5011-46/12237-2012 про банкрутство порушено 07.09.2012 року, а господарські операції між позивачем та ТОВ «Хельса» мали місце в жовтні 2011 року, отже на момент виникнення спірних відносин останнє було належним чином зареєстроване і доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату товару та виконання робіт, отриманих від ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт», не суперечить вимогам п.44.1 ст. 44, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем сум, сплачених позивачем ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» на оплату вартості придбаного товару та виконаних робіт зі складу витрат ТОВ «Комфорт Сервіс Хмельницький» за ІV квартал 2011 року та ІІІ квартал 2012 року.

Рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» підтверджується матеріалами справи: видатковими, податковими накладними, довідками форми №КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, розрахунковими документами.

Одночасно надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: договори з ТОВ «Фоззі-Фуд» (том 2 а.с.235-246, 201-210), податкові накладні (том 10 а.с.146-195), оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 за жовтень 2011 року - грудень 2012 року, по рахунку 631 за січень 2010 року - грудень 2012 року та картка рахунку 631 за січень 2010 року - грудень 2012 року, накази на службове відрядження (том 8 а.с.1-128), довідки форми КБ-3 (том 8 а.с.131), акти приймання будівельних робіт форми КБ-2в (том 8 а.с.132-243), свідчать про використання позивачем придбаних у ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» товарів і будівельних робіт у власній господарській діяльності, так як стверджують подальшу реалізацію цих товарів і робіт для ТОВ «Фоззі-Фуд» відповідно до укладених з останнім договорів підряду №220212-01 від 22.02.2012 року та №12/10-11 від 12.10.2011 року.

З досліджених судом актів приймання будівельних робіт форми №КБ-2в вбачається, що у відповідні періоди ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» здавало замовнику (ТОВ «Фоззі-Фуд») будівельні роботи сукупно, тобто включало до актів як виконані власними силами роботи, так і роботи, попередньо прийняті від залучених в якості субпідрядників ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт».

Крім того, податковим органом не ставиться під сумнів подальша реалізація позивачем придбаних робіт і послуг, тобто використання їх у власній господарській діяльності, що підтверджується викладеним на ст.48 Акту перевірки, де вказано: «вищенаведені матеріали та виконані роботи, згідно з даними бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей по рахунках, головної книги, представлених до перевірки посадовими особами ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький») реалізовані та використані при виконанні будівельно-монтажних робіт для замовника ТОВ «Фоззі-Фуд» (том 1 а.с.31, зворотній бік).

За результатами даних операцій позивачем сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу ТМЦ і будівельних робіт у відповідних податкових періодах, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ та реєстром виданих та отриманих податкових накладних (том 1 а.с.77-88, том 2 а.с.28-47).

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» з ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт», подальше використання позивачем придбаних товарів і будівельних робіт у власній господарській діяльності у господарських операціях з ТОВ «Фоззі-Фуд», що підтверджує рух активів у процесі здійснення господарських операцій з даними контрагентами. Докази того, що товар та роботи, придбані ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» у ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт», з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано, судом не здобуто і в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що у позивача були всі правові підстави для включення до складу витрат сум, сплачених вказаним контрагентам на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей та будівельних робіт, а тому висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 156858 грн. - безпідставні, необґрунтовані і такі, що спростовуються матеріалами справи.

Суд критично оцінює твердження податкового органу про те, що договір підряду, укладений позивачем з ТОВ «Прогрес-Консалт» є нікчемним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховним судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" констатовано, що правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на те, що "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Аналогічну позицію викладено Вищим адміністративним судом України в постанові від 14.11.2012 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/27477204).

Жодних доказів того, що ТОВ "Комфорт-Сервіс Хмельницький" і ТОВ «Прогрес-Консалт» під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ТОВ «Прогрес-Консалт» постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на свідчення свідків, наданих в кримінальній справі, що перебуває на стадії досудового слідства, як на підставу визнання укладеного позивачем з ТОВ «Прогрес Консалт» договору нікчемним, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ "Комфорт-Сервіс Хмельницький" з ТОВ "Прогрес-Консалт" є передчасними та необґрунтованими.

Суд також акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права України, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Одночасно, суд критично оцінює посилання відповідача на письмові пояснення працівників позивача (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12.) про те, що ТОВ «Хельса» і ТОВ «Д-Дизайн Еспрес» їм не відомі та жодних робіт з працівниками даних підприємств вони не здійснювали, оскільки, як вбачається з цих самих пояснень, дані працівники не залучалися до виконання робіт на об'єктах по господарських операціях з вказаними контрагентами, а згідно з їхніми посадовими обов'язками вони не могли і не зобов'язані бути обізнані з інформацією щодо цих підприємств.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача про те, що ТОВ «Д-Дизайн Експрес» виконувалися роботи без дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, що, на думку податкового органу свідчить про безтоварність господарських операцій, так як позивачем в судовому засіданні долучено до матеріалів справи Дозвіл №1848.12.32, виданий ТОВ «Д-Дизайн Експрес» Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової небезпеки України у Київській області та м.Києві на підставі висновку експертизи ДП «УЦПВ «Промбезпека» Держгірпромнагляду України №80.3-04-010568.12 від 26.06.2012 року, з терміном дії з 09.07.2012 року по 09.07.2017 року (том 10 а.с.144). Вказане підприємство зазначене в переліку експертних організацій, які можуть проводити експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання та видавати висновки експертизи, що є підставою для прийняття Держгірпромнаглядом України та його територіальними органами рішень щодо видачі дозволів, передбачених законом (том 10 а.с.125-127). Таким чином, посилання податкового органу на лист ДП «Київський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» №9579/10/01-12 від 25.04.2013 року, яким повідомлялося, що останнім експертні висновки на проведення робіт підвищеної небезпеки ТОВ «Д-Дизайн Експрес» не надавалися, безпідставні, позаяк ДП «Київський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» не є єдиним підприємством, що має право надавати такі висновки.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0002362342 від 04.06.2013 року не відповідає вказаним критеріям правомірності, а тому є протиправним.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0002372342 від 04.06.2013 року, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в основу визначення податкового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0002372342 від 04.06.2013 року, де 143940 грн. - основний платіж та 35985 грн. - штрафні (фінансові) санкції, покладено наступні нарахування:

1) 6418 грн. - основного платежу та 1605 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, разом 8023 грн., на основі висновків про встановлення перевіркою завищення податкового кредиту через безпідставне віднесення до його складу сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Прогрес Консалт» за липень-серпень 2012 року;

2) 80315 грн. - основного платежу та 20079 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, разом 100394 грн., на основі висновків про встановлення перевіркою завищення податкового кредиту через безпідставне віднесення до його складу сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Д-Дизайн Експрес» за липень-серпень 2012 року;

3) 57207 грн. - основного платежу та 14302 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, разом 71509 грн., на основі висновків про встановлення перевіркою завищення податкового кредиту через безпідставне віднесення до його складу сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Хельса» за жовтень 2011 року.

Таким чином, вказане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про завищення ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» податкового кредиту на загальну суму 143940 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року - в сумі 57207 грн., липень 2012 року - в сумі 56282 грн., серпень 2012 року - в сумі 30451 грн. на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес Консалт» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та виконаних робіт відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, робіт, відсутні, оскільки отримання такого товару, робіт за договорами підряду не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» товарів та робіт повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» для ТОВ "Комфорт-Сервіс Хмельницький" містять всі необхідні обов'язкові реквізити. Крім того, зобов'язання за договорами підряду були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договорів.

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» були виписані позивачу податкові накладні, які містять усі, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України реквізити, та відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування обумовлених податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» були зареєстровані платником податку на додану вартість, що не заперечувалося представником відповідача.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-то, відсутність за місцезнаходженням, стан відмінний від «0», відсутність основних засобів, спеціальних технічних засобів) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТОВ "Комфорт-Сервіс Хмельницький" права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом також не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» власних основних засобів, спеціальних технічних засобів. Такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та спеціальних технічних засобів і не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього. Більше того, в акті перевірки не з'ясовано та представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що для виконання обумовлених господарських операцій контрагенти позивача зобов'язані використовувати спеціальні технічні засоби (зокрема, сільськогосподарську, будівельну техніку, великовантажні та інші технологічні транспортні засоби, дорожньо-будівельні і меліоративні машини тощо).

Таким чином, дії ТОВ «Комфорт-Сервіс Хмельницький» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Хельса», ТОВ «Д-Дизайн Експрес» та ТОВ «Прогрес-Консалт» у зв'язку з придбанням товарів та робіт до складу податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, спеціальних технічних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0002372342 від 04.06.2013 року - протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0002372342 та №0002362342 від 04.06.2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0002372342 та №0002362342 від 04.06.2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби за №0002362342 від 04.06.2013 року, згідно з яким ТОВ "Комфорт-Сервіс Хмельницький" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 179625,50 грн., в тому числі 156858 грн.-основного платежу та 22767,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та за №0002372342 від 04.06.2013 року, згідно з яким ТОВ "Комфорт-Сервіс Хмельницький" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 179925 грн., з яких 143940 грн. - основний платіж і 35985 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт - Сервіс Хмельницький" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Ткачук Н.С.