Постанова № 32873572, 01.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2013 року Справа № 812/5654/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Величко Л.М.,

за участю сторін:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій №503 від 11.03.2013, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, в якому позивачем заявлені вимоги про скасування рішення №503 від 11.03.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рішенням №503 від 11.03.2013 начальником УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на ДП «Антрацит» накладено штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Позивач не згоден з таким рішенням, оскільки вважає, що застосовані штрафні санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями. Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення, крім випадків, встановлених законом. Відповідачем порушено вимоги вказаної статті.

Крім того, позивач зазначає, що страхові внески були сплачені ДП «Антрацит» у строк згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому відповідачем вони були безпідставно зараховані на минулий період.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення №503 від 11.03.2013 прийнято у відповідності з вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено п.п.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон України № 2464-VI).

Статтею 1 Закону України № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ст.4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.8 ст.9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Частиною 12 статті 9 Закону України № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.10, 11 ст.25 Закону України № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно ч.14 ст.25 Закону України № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є спеціальним законодавчим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2).

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Рішенням УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 503 від 11.03.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Державного підприємства "Антрацит" за період з 28.01.2013 по 28.02.2013 застосовані штрафні санкції у розмірі 532853,77 грн. та нарахована пеня у розмірі 119709,46 грн. (а.с.6).

Не погодившись з прийнятим рішенням ДП «Антрацит» скористалося досудовим порядком вирішення спору та оскаржило вказане рішення до Пенсійного фонду України.

Рішенням Пенсійного фонду України від 16.05.2013 № 12064/09-10 про результати розгляду скарги рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 503 від 11.03.2013 про застосування штрафних санкцій залишено без змін, а скаргу ДП «Антрацит» - без задоволення (а.с.5).

Позивачем до суду не надано доказів того, що списання коштів з рахунків ДП «Антрацит» на сплату єдиного внеску за січень 2013 року відбулося не у ті дати, які зазначено у розрахунку штрафних санкцій та пені до рішення № 503 від 11.03.2013, а тому доводи позивача про те, що днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника, на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника, незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду, є незмістовними.

Доводи позивача щодо відсутності у відповідача права зарахування сплачених страхових внесків у рахунок погашення заборгованості у порядку календарної черговості виникнення, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.6 ст.25 Закону України № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Такі ж положення визначені і п.6.10 Інструкції № 21-5.

Щодо посилань позивача на те, що застосовані штрафні санкції за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями, а відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкту господарської діяльності протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення, крім випадків, встановлених законом, суд вважає незмістовними, оскільки зазначена норма Господарського кодексу України не регулює питання забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а в даному випадку застосовується ч. 16 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що рішення № 503 від 11.03.2013 про нарахування ДП «Антрацит» штрафних санкцій в сумі 532853,77 грн. та пені в сумі 119709,46 грн. за період з 28.01.2013 по 28.02.2013 прийнято відповідно до законодавства України та оскільки позивачем не було доведено неправомірність винесеного рішення, позовні вимоги є такими, які не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій №503 від 11.03.2013 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 06 серпня 2013 року.

Суддя С.В. Борзаниця