Ухвала суду № 32873143, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13665/12/2670 Головуючий у 1-й інстанціїАмельохін В.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Приватного акціонерного товариства "Космед" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Космед" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Космед" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0001642250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

03.07.2013 року Приватне акціонерне товариство "Космед" звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить: скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року в справі № 2а-13665/12/2670 та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року в справі № 2а-13665/12/2670 та задовольнити в повному обсязі позов приватного акціонерного товариства "Космед" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001642250 від 21.05.2012 р.

Так, заявник, як на підставу перегляду ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами, посилається на те, що при прийнятті Ухвали від 19.06.2013р., суд апеляційної інстанції керувався висновком про доведеність умислу керівника ТОВ «Постпринт» на укладення з Позивачем договору № 3/10 від 01.03.2010р., з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, що, на думку суду, підтверджувалось вироком Печерського районного суму м. Києва від 07.06.2012р. по справі № 1-333/12, яким керівника ТОВ «ПОСТПРИНТ» визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.Зст.358, ч.4 ст.358 КК України. Разом з тим, не звернув уваги на дату набрання вироком законної сили, з яким саме й пов'язанні передбачені в п. 86.9 ст. 86 ПК України та ч. 4 ст. 72 КАС України правові наслідки.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Приватного акціонерного товариства «Космед», за результатами якої 04.05.2012р. складено акт №143/22-50/31841350 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сорента», ТОВ «Альфасервіс», ТОВ «Лойєр», ТОВ «Постпринт», ТОВ «Рек Тайм», ТОВ «Асторія Груп», ТОВ Едвертайзинг-Експерт» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. Встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1 470 810 грн.

21 травня 2012 року на підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001642250, відповідно до якого позивачу занижено суму податку на додану вартість в розмірі 1 868 115 грн., у тому числі - 1 470 810грн. - основний платіж та 397 305 грн. - штрафні санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішеннями Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сорента» та ТОВ «Асторія груп».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є правомірними, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Постпринт» було укладено договір №3/10 від 01 березня 2010р, згідно умов якого ТОВ «Постпринт» зобов'язується здійснити рекламне обслуговування Замовника, а саме: провести рекламні компанії по торговим маркам Loreal Paris, Maybelline, Vichy, Sally Hansen шляхом виготовлення і розміщення реклами Замовника в засобах масової інформації, виготовлення та розміщення зовнішньої та візуальної реклами, виготовлення поліграфічних матеріалів та їх поширення та інші рекламні послуги згідно договору №3/10 від 01 березня 2010р.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Постпринт» виписало на адресу ПАТ «Космед» податкові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

В податковому обліку до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем віднесена сума у розмірі 1 352 400грн.

Також позивачем було укладено договір з ТОВ «Сорента» по розповсюдженню рекламних матеріалів №215-Р від 05 квітня 2011р., відповідно до умов якого, Виконавець бере на себе зобов'язання по розміщенню та розповсюдженню рекламних матеріалів по узгодженій із Замовником адресній базі, перелік яких наводиться у додатку 1 до договору №215-Р від 05 квітня 2011р., а також проведенні монтажних та оздоблювальних робіт на об'єктах, визначених Замовником.

На підтвердження виконання умов договору продукція для розповсюдження була передана Замовником Виконавцю згідно актів №01-Р від 11.04.11р. та №01, а ТОВ «Сорента» виписало на адресу ПАТ «Космед» податкові накладні, на підставі яких позивачем в податковому обліку до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесена сума у розмірі 49 610 грн.

Відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Асторія Груп» по розповсюдженню рекламної продукції №706-Р від 07 червня 2011р, Виконавець (ТОВ «Асторія Груп») бере на себе зобов'язання по розміщенню та розповсюдженню рекламних матеріалів по узгодженій із Замовником адресній базі (перелік адрес наводиться у додатку 1 до договору №706-Р від 07 червня 2011р.), а також проведенні монтажних та оздоблювальних робіт на об'єктах, визначених Замовником.

Виконання умов договору підтверджується Актами здачі-прийому робіт ТОВ «Асторія Груп» та ПАТ «Космед» №61603 від 16.06.2011р., №71503 від 15.07.2011р., №81701 від 17.08.2011р., №92102 від 21.09.2011р., №2002 від 20.10.2011р., №18 від 11.11.2011р.

В податковому обліку до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем віднесена сума у розмірі 68 800грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Космед» отримало від зазначених контрагентів належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи), на підставі яких ним було сформовано податковий кредит.

На момент виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши первинні документи, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що вони повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Крім того, крім копій вказаних договорів із додатками (в т.ч. адресними базами), укладених позивачем із контрагентами, додаткових угод до них, податкових і видаткових накладних факт реальності здійснення господарських операцій між сторонами зазначених угод підтверджується також наявними в матеріалах справи банківськими довідками про перерахування ПАТ «Космед» коштів в якості оплати послуг, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання-передачі продукції, копіями звітів про перевірку оформлення торгових точок, де реалізовувалась продукція та були розміщенні рекламні матеріали, копії товаро-транспортних накладних про транспортування рекламних матеріалів до розповсюджувачів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, колегією суддів не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Постпринт», ТОВ «Сорента» та ТОВ «Асторія груп» правочинів, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Таким чином, колегія приходить до висновку, що всі первинні документи, надані ПАТ «Космед» до перевірки, відповідають вимогам, встановленим законодавством України та підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом щодо придбання товару, а доводи відповідача про порушення позивачем норм ПК України, наведені в акті перевірки є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що під час прийняття постанови суд першої інстанції керувався висновком про доведеність умислу керівника ТОВ «Постпринт» на укладення з позивачем договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Так, в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Солом'янському районі м.Києва перебувала кримінальна справа, порушена за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.205 КК України відносно ОСОБА_1. за фактом створення ним ТОВ «Постпринт», ТОВ «Юк Лойєр» та придбання ТОВ «Сібер» з метою прикриття незаконної діяльності, а також за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Едветайзинг-Експерт», ТОВ «Рек Тайм», ТОВ «Сорента», ТОВ «Вестлайн-Груп», ТОВ «Асторія-Груп» з метою прикриття незаконної діяльності.

В матеріалах справи міститься копія вироку Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1., якого визнано у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.205 КК України, ч.3, ч.4 ст.358 КК України.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, аналіз даного вироку не дає підстави стверджувати, що під час укладення договору №3/10 від 01.03.2010 року між позивачем та керівником контрагента ОСОБА_1., не були додержані сторонами вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та взагалі не встановлено конкретних відносин і їх наслідків між позивачем та ТОВ «Постпринт».

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції і ухвала суду апеляційної інстанції постановлені з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, в тому числі без врахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч.1 ст. 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Оскільки судові рішення прийняті з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 245, 253, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Приватного акціонерного товариства "Космед" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Космед" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року - скасувати.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Космед" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0001642250

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.