Ухвала суду № 32873062, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 13/710/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 06 вересня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Ресурси-2000» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2008 року ТОВ «Науково-виробничий центр «Ресурси-2000» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 р. № 0000132301/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 06 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що працівниками ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з TOB «Компанія «Техноспецторгпостач» за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2006 р.

За результатами перевірки складено акт №4027/2301/30907200 від 01.09.08 р. (а.с. 8-15)

На думку відповідача, ТОВ «Науково-виробничий центр «Ресурси-2000» порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до податкового кредиту по операції з придбання трансформатору у TOB «Компанія «Техноспецторпостач» за березень 2006 року безпідставно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 16 667 грн.

На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення, від 05.09.2008 р. № 0000132301/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 25000,50 грн. в тому числі за основним платежем 16667,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 8333,50 грн. (а.с. 16)

З акту перевірки вбачається, що в ході перевірки встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 12-ТРФ/06 від 27.03.2006 року TOB «Компанія «Техноспецторпостач» (продавець) передало TOB «НВЦ «Ресурси-2000» (покупцю) 1 трансформатор ТМН 6300/110-У на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною TOB «Компанія «Техноспецторпостач» № 280301 від 28.03.2006 року та платіжним дорученням № 447 від 28.03.2006 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008 року у справі № 2-5947/07 визнано недійсним статут TOB «Компанія «Техноспецторпостач» з часу реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 05.09.2008 року не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим має бути скасоване, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної.

З наведеного випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит та валові витрати), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг), та наявність належним чином оформлених накладних.

Наявність державної та податкової реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техноспецпостач» на момент здійснення спірної операції свідчить про правоздатність цього постачальника як учасника господарського обороту, тоді як перевірка правильності такої реєстрації перебувала поза межами контролю позивача.

Дані обставини підтверджуються ухвалою Вищого адміністративного суду України 26.06.2012 року у справі № 13/709/08-АЕ якою залишено без змін ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 року та постанову господарського суду Запорізької області від 12.02.2009 року.

Так, рішеннями судів у справі № 13/709/08-АП за позовом TOB «НВЦ «Ресурси-2000» до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 05.09.2008р. встановлено, що визнання недійсним статуту та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість TOB «Компанія «Техноспецторпостач» не позбавляє правового значення виданих продавцем податкових накладних, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу № 12-ТРФ/06 від 27.03.2006р. та видачі податкової накладної № 280301 від 28.03.2006р. продавець був зареєстрований як платник ПДВ та відповідно мав право укладати такого роду правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак і незаконність донарахування позивачу зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 25000,50 грн.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 06 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 4 липня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова