Постанова № 32872744, 28.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р. справа № 2а-15305/09/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Буряк Т.М.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000972302/3, № 0000962302/3, № 0000301701/3 від 22.10.2009 р., -

в с т а н о в и в :

18 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ера» (далі - ТОВ «Ера») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) від 22.10.2009 р.:

- № 0000972302/3 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 2 541 864 грн., у тому числі 1 694 576 грн. - за основним платежем, 847 288 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000962302/3 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств на суму 3 993 545 грн. 50 коп., у тому числі 2 118 217 грн.-за основним платежем, 1 875 328 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями ;

- № 0000301701/3 про донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів найманих працівників на суму 14 668 грн. 86 коп., у тому числі 4 889 грн. 62 коп.-за основним платежем, 9 779 грн. 24 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновків, викладених у акті позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ера» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., які не відповідають вимогам законодавства, складені з перекрученням фактів щодо здійснення господарських операцій та з вільним тлумаченням законодавчих норм, а також з перевищенням службових повноважень органів податкової служби. Зокрема, позивач зазначив, що висновки податкового органу обґрунтовуються посиланням на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р., з яким при проведенні перевірки його ознайомлено не було, яким визнано недійсними установчі документи контрагента ТОВ «Ера» - Приватного підприємства «Транспортник - 2005». З огляду на зазначене рішення, податковим органом зроблено висновок про недійсність укладених між позивачем та ПП «Транспортник - 2005» угод, з яким позивач не погоджується, посилаючись на відсутність у податкового органу відповідної компетенції на визнання угод недійсними. При цьому, позивач зазначає, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Проте, відповідач зазначеним правом не скористався, а самостійно, без наявності на то правових підстав, визнав угоди, укладені між ТОВ «Ера» та ПП «Транспортник - 2005» недійсними. Крім того, податковий орган під час перевірки не отримував, та, відповідно, не має доказів протиправності дій ТОВ «Ера» або ПП «Транспортник - 2005» при здійсненні останніми господарської діяльності, що виключає підстави для правової відповідальності зазначених юридичних осіб. Також, позивач звертає увагу на те, що законодавством України не передбачено обов'язку платника податків при укладенні угод перевіряти правомірність державної реєстрації його контрагентів, а також відповідальності за неправомірні дії таких контрагентів. При цьому, визнання недійсними установчих документів контрагента не тягне за собою визнання недійсними всіх угод, укладених з таким контрагентом. Стверджуючи про правомірність укладених між ТОВ «Ера» та ПП «Транспортник - 2005» угод, а також фактичне їх виконання обома сторонами, позивач посилається на оформлені відповідно до норм законодавства України накладні, податкові накладні та платіжні доручення, а також зазначає, що як на час проведення податковим органом перевірки, так і на час звернення позивача до суду з даним позовом, ПП «Транспортник - 2005» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить відповідний витяг, наявний в матеріалах справи. Крім того, свідоцтво платника ПДВ ПП «Транспортник - 2005» було анульовано після укладення та виконання угод ТОВ «Ера» із зазначеним контрагентом, що спростовує висновок податкового органу про порушення ТОВ «Ера» п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З огляду на викладене, позивач вважає неправомірним донарахування йому податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транспортник - 2005». Також, позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 889 грн. 62 коп. у зв'язку з неповерненням працівником підприємства ОСОБА_1 грошових коштів на зазначену суму, посилаючись на те, що зазначені грошові кошти були повернуті до каси підприємства через іншого працівника ТОВ «Ера».

04.11.2010 р. позивачем були надані додаткові письмові пояснення до позовної заяви, у яких він, окрім обставин, наведених у позовній заяві, зазначив, що за результатами здійснення господарських операцій згідно угод, укладених з ПП «Транспортник - 2005», які підтверджені відповідними первинними документами, ним було сплачено до державного бюджету податки на загальну суму 63 398 грн. 75 коп., а придбані у ПП «Транспортник - 2005» товари були продані покупцям ТОВ «Ера», що підтверджується наданими до справи документами. Також, позивач зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.06.2010 р. ПП «Транспортник-2005» має стан «зареєстровано», що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу (т. 1 а.с. 127-132).

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Буряк Т.М. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р., згідно якої, визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Транспортник - 2005», статут ПП «Транспортник - 2005» з моменту державної реєстрації, а саме, з 25.07.2005 р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.09.2005 р. з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, та бухгалтерські документи ПП «Транспортник - 2005». З огляду на зазначену постанову, відповідач підтримав висновки, викладені у акті перевірки ТОВ «Ера», щодо порушення платником податків п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, віднесення до складу валових витрат та до податкового кредиту сум, сплачених на користь ПП «Транспортник-2005», установчі та бухгалтерські документи якого були визнані недійсними в судовому порядку. Що стосується обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, відповідач не заперечив факт повернення до каси підприємства грошових коштів, виданих працівнику ОСОБА_1, іншим працівником підприємства - ОСОБА_2 Водночас, наголосив, що невнесення на рахунки підприємства саме підзвітною (довіреною) особою невикористаних отриманих під звіт коштів, є порушенням встановленого порядку видачі готівки під звіт та її використання. З огляду на викладені обставини, в судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час проведення перевірки та прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ера» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.02.2002 р. (а.с. 10), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

У період з 30.03.2009 р. по 27.04.2009 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ера» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт № 1423/234/31911663 від 06.05.2009 р. (т. 1 а.с. 12-35).

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження ТОВ «Ера» податку на прибуток на загальну суму 2 118 217 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 694 576 грн.;

- ст. 4, п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.10.3 ст. 9, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4 889 грн. 62 коп.

Зокрема, при проведенні перевірки фахівцями податкового органу було встановлено, що ТОВ «Ера» у періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ПП «Транспортник-2005», відносно якого, постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р., визнано недійсним запис про державну реєстрацію № 12231020000001186 від 28.07.2005 р., статут з моменту державної реєстрації, а саме, з 25.07.2005 р., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.09.2005 р. № 04755533 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, та первинні бухгалтерські документи підприємства (т. 2 а.с. 59-71). Також, згідно зазначеної постанови, засновником ПП «Транспортник-2005» є ОСОБА_4, яка внесків до статутного фонду підприємства не здійснювала, договорів, бухгалтерської, податкової та будь-якої іншої звітності ПП «Транспортник-2005» не підписувала, прибутку від фінансово-господарської діяльності не отримувала. Місцезнаходження печатки ПП «Транспортник-2005», реєстраційних та бухгалтерських документів підприємства засновнику не відомо. Також, на час винесення зазначеного рішення (лютий 2009 року), судом було встановлено, що податкову звітність ПП «Транспортник-2005» від імені засновника підписують та надають до податкового органу невстановлені особи.

Перевіркою встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу № 1/12-05 від 01.12.2005 р., № 09/01-07 від 09.01.2007 р., № 11/01-Т від 11.01.2008 р., ТОВ «Ера» за період з 2006 по 2008 рік придбало у ПП «Транспортник-2005» товар (сільськогосподарську продукцію, меблі, фурнітуру, вішалки, клей ПВА тощо) на загальну суму 10 167 457 грн. 70 коп. з ПДВ (т. 1 а.с. 73-76).

Враховуючи обставини, наведені у рішенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р., податковим органом зроблено висновок про те, що дії ТОВ «Ера» при укладенні правочину з ПП «Транспортник-2005» були направлені на ухилення від сплати податків та приховування прибутку, а отже, є такими, що суперечать інтересам держави. З огляду на це, та враховуючи положення ст. 216 Цивільного кодексу України щодо ненастання юридичних наслідків для сторін в результаті укладення недійсного правочину, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про порушення ТОВ «Ера» п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, неправомірне віднесення платником податків до складу валових витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів у ПП «Транспортник-2005», бухгалтерські документі якого, згідно вищезазначеного судового рішення, були визнані недійсними. В обґрунтування зазначеного висновку, податковим органом також зазначено, що ТОВ «Ера», працюючи у даному сегменті ринку, повинно бути обізнаним щодо учасників цього ринку. Відповідно, податковим органом зроблено висновок про заниження ТОВ «Ера» у періоді, що перевірявся, податку на прибуток на загальну суму 2 118 217 грн. (розрахунок суми донарахованого за результатами перевірки податку на прибуток наведено на стор. 10-11 акту перевірки) (т. 1 а.с. 21-22), а також про завищення податкового кредиту на суму 1 694 576 грн. (розрахунок суми донарахованого за результатами перевірки податку на додану вартість наведено на стор. 14-15 акту перевірки) (т. 1 а.с. 25-26).

Крім цього, при проведенні планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ера» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було встановлено, що у червні та вересні 2006 року з корпоративної пластикової картки підприємства найманим працівником ОСОБА_1 на господарчі потреби було отримано грошові кошти на загальну суму 32 597 грн. 50 коп. (19 500 грн., та 13 097 грн. 50 коп., відповідно). Водночас, документів щодо використання зазначених грошових коштів, наданих під звіт, або документів щодо повернення зазначених коштів на рахунок підприємства підзвітною особою ОСОБА_1 до перевірки не надано, що є порушенням п.п. 9.10.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». З огляду на це, враховуючи п. 1.15 ст. 1, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно яких, підприємство є податковим агентом щодо сум коштів, отриманих під звіт та не повернутих платником податку, податковим органом було зроблено висновок про порушення ТОВ «Ера» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягає у не нарахуванні, не утриманні, та не сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 889 грн. 62 коп. (15 % від суми неповернутих грошових коштів у розмірі 32 597 грн. 50 коп.).

Акт перевірки № 1423/234/31911663 від 06.05.2009 р. підписано головним бухгалтером ТОВ «Ера» (т. 1 а.с. 35).

З урахуванням висновків акту перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2009 р.:

- № 0000972302/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 2 541 864 грн. (т. 2 а.с. 72);

- № 0000962302/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств на суму 3 993 545 грн. 50 коп. (т.2 а.с. 72);

- № 0000301701/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів найманих працівників на суму 14 668 грн. 86 коп. (т. 2 а.с. 82).

При цьому, штрафні (фінансові) санкції згідно зазначених податкових повідомлень-рішень застосовані до позивача у розмірі 50 та 40 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання (розрахунки штрафних фінансових санкцій наведені у т. 1 а.с. 231, 232), у відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 р. (далі - Закон України № 2181), відповідно до якого, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу, ТОВ «Ера» оскаржило їх в адміністративному порядку (скарги від 05.06.2009 р. № 05/09 (т. 1 а.с. 39-42), від 03.07.2009 р. № 03/07-9 (т. 1 а.с. 48-53), від 21.08.2009 р. № 21/08-1 (т. 1 а.с. 59-67), за результатами якого, рішеннями ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 22.06.2009 р. № 15913/10/23-422, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 06.08.2009 р. № 20867/10/25-008, Державної податкової адміністрації України від 22.10.2009 р. № 10795/6/25-0115, скарги платника податків були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 1 а.с. 43-47, 54-58, 69-72). На підставі зазначених рішень органів державної податкової служби, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000972302/1, № 0000962302/1, № 0000301701/1 від 22.06.2009 р., № 0000972302/2, № 0000962302/2, № 0000301701/2 від 06.08.2009 р., № 0000972302/3, № 0000962302/3, № 0000301701/3 від 22.10.2009 р. (т. 1 а.с. 36-38, т. 2 а.с. 73, 74, 81).

Не погодившись із зазначеними рішеннями органів державної податкової служби, ТОВ «Ера» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0000972302/3, № 0000962302/3, № 0000301701/3 від 22.10.2009 р.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Ера», виходячи з наступного.

Частинами 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході судового розгляду справи, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не надала жодного судового рішення щодо визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ «Ера» та ПП «Транспортник-2005». Водночас, висновки відповідача, викладені у акті перевірки ТОВ «Ера», обґрунтовані виключно обставинами, наведеними у постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р., зокрема, щодо визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП «Транспортник-2005», статуту ПП «Транспортник-2005», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Транспортник-2005», та первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. З огляду на зазначені обставини, податковий орган зробив висновок про наявність у ТОВ «Ера» протиправного умислу, направленого на ухилення від сплати податків і приховування прибутку, що свідчить про нікчемність укладених ним правочинів.

Суд із зазначеним висновком не погоджується, з огляду на таке.

По-перше, чинним законодавством України (в тому числі законодавством, що діяло станом на час проведення перевірки позивача) органи державної податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або недійсними. Законодавством також не передбачено обов'язку платника податків перевіряти правомірність державної реєстрації його контрагентів під час укладення угоди, а також не передбачено відповідальності такого платника за несплату його контрагентами податків та зборів до бюджету.

При цьому, факт сплати податків контрагентом позивача - ПП «Транспортник-2005», відповідачем при проведенні перевірки не досліджувався, зустрічними звірками не встановлювався, так само, як не досліджувалися первинні документи на підтвердження фактичного виконання ТОВ «Ера» укладених договорів № 1/12-05 від 01.12.2005 р., № 09/01-07 від 09.01.2007 р., № 11/01-Т від 11.01.2008 р. Натомість, зазначені документи надавалися ТОВ «Ера» до перевірки згідно узагальненого переліку документів, які було використано при проведенні перевірки (т. 5 а.с. 186-188).

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням позивача щодо необґрунтованості висновків відповідача про недійсність угод, укладених між ТОВ «Ера» та ПП «Транспортник-2005», викладених у акті перевірки від 06.05.2009 р.

По-друге, як на час проведення перевірки податковим органом, так і на час звернення позивача до суду з даним позовом, ПП «Транспортник-2005» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить відповідний витяг, наявний в матеріалах справи. Крім того, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Транспортник-2005» було анульовано судом вже після укладення та виконання угод ТОВ «Ера» із зазначеним контрагентом.

По-третє, станом на час розгляду даної справи судом, постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р., на якій ґрунтуються висновки відповідача, скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 р. по справі № 2а-172/09 (т. 1 а.с. 233-234). Крім того, з тексту зазначеної постанови районного суду не вбачається, які саме первинні бухгалтерські документи підприємства були визнані недійсними, а також не зрозуміло, чи мають вони відношення до угод, укладених між ПП «Транспортник-2005» та ТОВ «Ера».

Таким чином, єдина підстава, на якій ґрунтуються висновки відповідача та прийняті на підставі них оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на даний час не існує, водночас, інших обґрунтувань, які б підтверджувалися дослідженими під час перевірки первинними документами, акт перевірки ТОВ «Ера» не містить.

За таких обставин, висновок податкового органу про заниження ТОВ «Ера» у періоді, що перевірявся, податку на прибуток на загальну суму 2 118 217 грн., а також про завищення податкового кредиту на суму 1 694 576 грн., є безпідставним, оскільки ґрунтується виключно на обставинах, викладених у постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.02.2009 р. щодо скасування державної реєстрації контрагента позивача - ПП «Транспортник-2005», а також недійсності його свідоцтва платника ПДВ та первинних бухгалтерських документів, яка на даний час скасована.

Крім того, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем при розгляді справи надані завірені належним чином копії первинних документів, які також надавалися ним до податкового органу під час проведення перевірки (зокрема, це журнали-ордери та відомості по рахунку 631, видаткові накладні та їх узагальнений перелік, накладні, податкові накладні, специфікації, рахунки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, тощо (т. 1 а.с. 137-216, т. 2 а.с. 2-61, 85- 250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1- 179), які відповідають вимогам п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують факт виконання ТОВ «Ера» умов договорів № 1/12-05 від 01.12.2005 р., № 09/01-07 від 09.01.2007 р., № 11/01-Т від 11.01.2008 р., укладених з ПП «Транспортник-2005».

Суд також зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.06.2010 р. ПП «Транспортник-2005» має стан юридичної особи «зареєстровано» (т. 1 а.с. 133-134).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що висновок податкового органу про не підтвердження позивачем витрат, понесених у зв'язку із придбанням товарів у ПП «Транспортник-2005», а отже, про заниження ТОВ «Ера» у періоді, що перевірявся, податку на прибуток на загальну суму 2 118 217 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 1 694 576 грн. внаслідок завищення податкового кредиту шляхом віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від ПП «Транспортник-2005», є безпідставним.

Що стосується донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, суд також вважає його неправомірним, виходячи з наступного.

Підпунктом 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р., до загального річного оподаткованого доходу, зокрема, включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 17.1, абз. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Пунктом 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, передбачено обов'язок осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк, зокрема, врегульовано п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, п.п. 9.10.1 зазначеного пункту передбачено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Згідно п.п. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Також, п. 2.12 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, передбачено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

З наведених вище норм законодавства вбачається, що ТОВ «Ера» дійсно є податковим агентом по відношенню до свого працівника ОСОБА_1 та мало нарахувати, утримати та перерахувати до державного бюджету суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15 відсотків від суми отриманих працівником підзвітних коштів у разі їх неповернення останнім протягом встановленого законом строку.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що отримані ОСОБА_1 на покриття господарських витрат підзвітні грошові кошти на загальну суму 32 597 грн. 50 коп. (27.06.2006 р. отримано 19 500 грн., 29.09.2006 р. отримано 13 097 грн. 50 коп.) були у повному обсязі повернуті до каси підприємства 03.07.2006 р., та 05.10.2006 р., відповідно, в сумі 19 500 грн. та 13 097 грн. 50 коп. При цьому, згідно прибуткових ордерів № 37 від 03.07.2006 р., № 38 від 05.10.2006 р., а також звітів про використання коштів, виданих на відрядження від 03.07.2006 р. № АО-00000013, від 29.09.2006 р. № АО-0000021 (т. 1 а.с. 82, 94, 112, 116), зазначені грошові кошти були повернуті підзвітною особою ОСОБА_1 Лише з квитанцій № 1 від 03.06.2006 р., № 1 від 05.10.2006 р. (т. 1 а.с. 114, 115) вбачається, що підзвітні грошові кошти, які отримані ОСОБА_1., фактично були передані до каси іншою особою, а саме, менеджером ТОВ «Ера» ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 97) з метою їх повернення у зв'язку з невикористанням.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт повернення невикористаних ОСОБА_1 підзвітних грошових коштів до каси ТОВ «Ера», що свідчить про відсутність у зазначеної особи доходу від надмірного використання наданих їй під звіт грошових коштів. Отже, в даному випадку відсутня база оподаткування податком з доходів фізичних осіб (а саме, дохід).

При цьому, суд зазначає, що повернення ОСОБА_1 до каси ТОВ «Ера» підзвітних грошових коштів на загальну суму 32 597 грн. 50 коп. підтверджено документально звітами про використання коштів, виданих на відрядження від 03.07.2006 р. № АО-00000013, від 29.09.2006 р. № АО-0000021 (т. 1 а.с. 112, 116), складеними підзвітною особою ОСОБА_1, обов'язковість надання яких передбачена п.п. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також прибутковими касовими ордерами № 37 від 03.07.2006 р., № 38 від 05.10.2006 р., у яких прямо зазначено про прийняття підзвітних грошових коштів саме від ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 82, 94).

Таким чином, податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 889 грн. 62 коп. донараховані ТОВ «Ера» неправомірно.

З огляду на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність винесених ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкових повідомлень-рішень № 0000972302/3, № 0000962302/3, № 0000301701/3 від 22.10.2009 р., внаслідок чого, позовні вимоги ТОВ «Ера» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера» - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0000972302/3, № 0000962302/3, № 0000301701/3 від 22.10.2009 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 05.03.2012 року.

Суддя В.В. Чорна