Рішення № 32870808, 06.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 227/3845/12 Провадження № 22-ц/772/2098/2013Головуючий в суді першої інстанції:Клімик К.О.Категорія: 27 Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Сала Т.Б., Денишенко Т.О.,При секретарі:Агеєвій Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі-ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у 18 січня 2007 року між ним та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № VIX0AU07741195, відповідно до якого позивач надав відповідачу кошти у розмірі 8100,20 доларів США, на термі до 16 січня 2012 року. Однак відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_6 на його користь станом на 01 жовтня 2012 року заборгованість за кредитним договором у сумі 5434,15 доларів США, з яких: 2635,33 доларів США заборгованість за кредитом; 1552,10 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 226,80 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 1019,92 долара США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2635,33 доларів США заборгованості за кредитом, 1552,10 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 226,80 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 1019,92 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, а всього 5434,15 доларів США, що за курсом НБУ України, станом на 01 жовтня 2012 року 7,99 грн., становить 43418 грн.86 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 434 грн.19 коп судових витрат.

На таке рішення представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № VIX0AU07741195, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 8100,20 доларів США з кінцевим терміном повернення 16 січня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 був переданий автомобіль марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 у заставу ПАТ КБ «ПриватБанк».

Сторонами визнано, що 29 вересня 2009 року відповідачем було передано представникам позивача заставне майно та надано доручення на право його реалізації .

Зі змісту листа ПАТ КБ «ПриватБанк» № 30.1.0.0/2-20130219/735 від 19 лютого 2013 року вбачається, що автомобіль відповідача було реалізовано за 29525 грн.25 коп., які 16 квітня 2010 року було перераховано на відкритий для відповідача рахунок НОМЕР_2 для погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку наданого позивачем, починаючи з квітня 2009 року по квітень 2010 року у відповідача зростала заборгованість за кредитними договором.

Після реалізації заставного автомобіля кошти були позивачем зараховані на погашення заборгованості відповідача по простроченому тілу кредиту, простроченим процентам, комісії та пені.

Починаючи з листопада 2010 року у ОСОБА_6 знову почала зростати заборгованості і станом на 1 жовтня 2012 року вона склала: 2635,33 доларів США заборгованість за кредитом; 1552,10 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 226,80 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 1019,92 долара США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а всього на суму 5434,15 доларів США.

Суд першої інстанції вважав, що розмір визначеної позивачем пені у сумі 1019, 92 доларів США було розраховано за період з 1 листопада 2011 року по1 жовтня 2012 року, тобто за 11 місяців, а не за весь період.

Згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк» №20.1.3.2/6-44077 від 15 жовтня 2008 року ОСОБА_6 було попереджено про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором та у разі порушення зобов'язання за кредитним договором з 01 листопада 2008 року, тобто виконав умови п.2.3.1. кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було реалізовано предмет застави, але суми вирученої від реалізації недостатньо для повного погашення суми заборгованості за кредитом, а тому зобов'язання не припиняється згідно ст. 598 ЦК України.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/965-ВР від 22 листопада 1996 року, визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Колегією суддів встановлено та не оспорюється сторонами, що 18 січня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № VIX0AU07741195, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 8100,20 доларів США з кінцевим терміном повернення 16 січня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань, 18 січня 2007 року ними ж було укладено договір застави рухомого майна, зокрема, автомобіля марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 87-89).

Колегією суддів з'ясовано, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду 14 листопада 2012 року. При вирішенні спору, судом першої інстанції не враховано положення ст. 258 ЦК України та не застосовано позовної давності щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунковий період пені (за накопиченням) здійснено за період з 30 березня 2007 року по 01 жовтня 2012 року, тобто 5 років 6 місяців (а.с. 5-10).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у тій частині, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.2 ст. 258 ЦК України, зокрема, нарахування пені за строк, що перевищує один рік. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 01.10.2011 року по 01.10.2012 року, розмір якої становить 719,61 доларів США, що еквівалентно 5749 грн.68 коп. ( 1019,92 дол.США - 300,31 дол.США), де 300, 31 - заборгованість по пені станом на 01.10.2011 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги по те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повідомив ОСОБА_6 про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки 15 жовтня 2008 року позивач направив на адресу відповідача лист про зміну відсоткової ставки і таким чином виконало вимоги щодо повідомлення позивача про зміну процентної ставки (а.с. 70).

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірним лише з 10 січня 2009 року.

Така ж позиція міститься у п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних відносин».

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом чч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду .

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавець визначив судове звернення стягнення на предмет застави та досудове врегулювання спору відповідно до вимог ст. 26 цього Закону, за якою одним із способів позасудового звернення стягнення є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Так, відповідно до п.п. 15.8, 15.9. договору застави рухомого майна від 18 січня 2007 року заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави і в разі зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін. У разі звернення стягнення на предмет застави згідно з п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.7.3, 15.8 цього договору заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, відсотки, винагороду та інші платежі, відшкодування нейстойки за порушення зобов'язань за кредитним договором (а.с. 82 на звороті).

З матеріалів справи вбачається (а.с. 57), що позивачем отримано від ОСОБА_6 заставне майно у володіння за актом прийому-передачі (п. 17.10. договору застави рухомого майна) та реалізація Банком заставленого майна відбулася за ціною згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3056 «Про оцінку транспортного засобу» (а.с. 74).

Таким чином, не заслуговують доводи апеляційної скарги про те, що позивач скористався досудовим порядком задоволення своїх вимог за кредитним договором, шляхом продажу заставного майна, а тому не має права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізував заставне майно з метою погашення заборгованості за кредитом у досудовому порядку, але у відповідача залишилась непогашена заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а тому рішення суду у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені підлягає зміні та ухваленню нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог в межах одного року, а саме, за період з 01 жовтня 2011 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 719,61 доларів США.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253, 258, 526, 546, 549, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2013 року у частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором у розмірі 1019,92 доларів США змінити та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором у розмірі 719,61 доларів США, що еквівалентно 5749 грн.68 коп. із урахуванням офіційного курсу гривні до курсу долара США, встановленого Національним банком України на день винесення рішення судом першої інстанції.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді : (підписи)

З оригіналом вірно :