Рішення № 32869729, 01.08.2013, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2246/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Яценко В. В.

при секретарі - Білик Т.П.

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП" про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП" про стягнення заробітної плати.

В позові вказала, що в 2010-2011 роках вона працювала в господарчому товаристві з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП" . Розмір її заробітної плати мав становити 1300 грн. на місяць. У зв"язку з невиплатою їй заробітної плати 29 березня 2011 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням. При цьому вона мала працювати ще два тижні. Однак, наступного дня 30 березня 2011 року Щербов Г.А. викликав її , але ні грошей ні трудової книжки вона не отримала. Того ж дня вона подала заяву про звільнення її з роботи з 29 березня 2011 року згідно ч.3 ст. 38 КЗПП України. На сьогоднішній час вона вважається звільненою з господарчого товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП" 12 квітня 2011 року згідно ст. 38 КЗПП України (за власним бажанням) незважаючи на те, що після 29 березня 2011 року вона не працювала. Після звільнення роботодавець виплатив їй 599, 45 грн. заробітної плати за березень 2011 року та 207, 53 грн. компенсації за невикористану відпустку. Тобто період часу з 30 березня 2011 року по 12 квітня 2011 року оплачений не був. Оскільки роботодавець вважає правомірною її відсутність на роботі з 30 березня 2011 року по 12 квітня 2011 року, про що свідчить дата та формулювання підстави її звільнення , цей період часу має вважатися простоєм не з вини працівника та бути відповідно оплачений.

Прохає суд постановити рішення, який стягнути з господарчого товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП" на її користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 3726 грн. 24 коп.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з'явилась, подала суду письмову заяву, у якій свій позов підтримала повністю, прохала його задовольнити і розглянути справу без її участі.

Представники відповідача ГТОВ «ОЛІМП» директор Щербов Г.А. та адвокат ОСОБА_7 позов не визнали повністю, вважають його надуманим і безпідставним, зазначили, що ГТОВ «ОЛІМП» перед ОСОБА_2 не має ніяких заборгованостей, всі належні їй кошти сплачені повністю ще 08.06.2012 року на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду.

Суду пояснили, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу у ГТОВ «ОЛІМП» від Лубенського міськрайонного центру зайнятості 30.12.2010 року на посаду менеджера по збуту з посадовим окладом 1300 грн, про що 30.12.2010 року між директором ГТОВ «ОЛІМП» Щербовим Г.А. та директором Лубенського МРЦЗ був підписаний договір про працевлаштування безробітного з наданням дотації. 30.12.2010 року директором ГТОВ «ОЛІМП» Щербовим Г.А. на підставі вказаного договору та особистої заяви ОСОБА_2 від 30.12.2010 року був виданий наказ №30-к від 30.12.2013 року про прийнята позивачки на роботу у ГТОВ «ОЛІМП» на посаду менеджера по збуту з посадовим окладом 1300 грн згідно штатного розкладу та табелю робочого часу. До роботи ОСОБА_2 приступила з 03.01.2011 року. Відповідно до трудового законодавства заробітна плата працівникові повинна виплачуватись не рідше двох разів на місяць. Однак, на особисте прохання самої позивачки, яка мала складне матеріальне становище та сімейні труднощі, їй її заробітна плата сплачувалась щоденно по 30-50 грн, про що вона робила особисті записи у відповідному зошиті на підприємстві, вказуючи дату отримання частини зарплати, отриману суму та ставила свій власний підпис про це отримання. Так у січні 2011 року вказаним способом в рахунок своєї заробітної плати позивачка ОСОБА_2 отримала від ГТОВ «ОЛІМП» 1050 грн. Відповідно до табелю обліку робочого часу у січні 2011 року, за мінусом податків, вона мала отримати на руки 1135,79 грн, отже, підприємство їй за роботу у січні мало доплатити 85,79 грн. У лютому 2011 року вказаним способом в рахунок своєї заробітної плати позивачка ОСОБА_2 отримала від ГТОВ «ОЛІМП» 1030 грн. Відповідно до табелю обліку робочого часу у лютому 2011 року, за мінусом податків, вона мала отримати на руки 1135,79 грн, отже, підприємство їй за роботу у лютому мало доплатити 105,79 грн. У березні 2011 року вказаним способом в рахунок своєї заробітної плати позивачка ОСОБА_2 отримала від ГТОВ «ОЛІМП» 454 грн.

Відповідно до табелю обліку робочого часу у березні 2011 року, за мінусом податків, вона мала отримати на руки 861,87 грн, отже, підприємство їй за роботу у березні мало доплатити 407,87 грн. Всього підприємство заборгувало позивачці за її роботу у січні-березні 2011 року 599,45 грн недоплаченої заробітної плати. 29.03.2011 року ОСОБА_2 подала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням з 29.03.2011 року. Втім, керівництвом ГТОВ «ОЛІМП», у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_2 поважних причин для негайного звільнення, які визначені у ч.1 ст.38 КЗпПУ, зобов'язало ОСОБА_2 відпрацювати ще два тижня, тобто до 12.04.2011 року включно. Втім, ОСОБА_2 30.03.2011 року на роботу не вийшла, причину своєї відсутності не повідомила і документально не обґрунтувала. Не з'являлась вона на роботу і всі інші робочі дні до 12.04.2011 року включно. Керівництво ГТОВ «ОЛІМП», розуміючі складність проведення звільнення працівника за вчинення прогулу, не стало оформлювати документи про прогули ОСОБА_2, а звільнило її з роботи 12.04.2011 року на підставі раніше поданої нею заяви від 29.03.2011 року, тобто за її власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпПУ, про що директором був виданий наказ №5-к від 12.04.2011 року. При звільненні ОСОБА_2 їй директором підприємства було запропоновано отримати 599,45 грн недоплаченої заробітної плати та 207,53 грн грошової компенсації за невикористану відпустку.

При цьому їй було запропоновано одночасно розписатись у бухгалтерських відомостях про отримання заробітних плат за січень-березень 2011 року з урахуванням вже отриманих нею коштів щоденних платежів. ОСОБА_2 розписуватись у відомостях про отримання заробітних плат відмовилась, будучи незадоволеною її розміром і не визначаючи доказом отримання заробітної плати її власноручні записи та підписи у зошиті підприємства про щоденні отримання. Трудову книжку отримувати на підприємстві вона також відмовилась. Неодноразові звернення керівництва ГТОВ «ОЛІМП» до ОСОБА_2 і намагання вручити їй 599,45 грн недоплаченої заробітної плати та 207,53 грн грошової компенсації за невикористану відпустку, а також і трудову книжку, ніякого результату не дали, ОСОБА_2 твердо вирішила всі питання вирішувати не інакше ніж у судовому порядку, а тому ні на які пропозиції не реагувала. Відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду від 28.05.2012 року (справа №1618/1329/2012) позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, з ГТОВ «ОЛІМП» на її користь стягнуто 599,45 грн недоплаченої заробітної плати, 207,53 грн грошової компенсації за невикористану відпустку, зобов'язано підприємство вказані кошти надіслати позивачці поштовим переказом, також зобов'язано надіслати їй поштою і трудову книжку. Це рішення суду підприємством виконано повністю, 08.06.2012 року ОСОБА_2 надіслано поштовим переказом 823,12 грн (599,45 + 207,53) та цінним листом з повідомленням надіслана їй і її трудова книжка.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПКУ, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає справи на підставі наданих сторонами доказів, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 була прийнята на роботу у ГТОВ «ОЛІМП» від Лубенського міськрайонного центру зайнятості 30.12.2010 року на посаду менеджера по збуту з посадовим окладом 1300 грн, про що 30.12.2010 року між директором ГТОВ «ОЛІМП» Щербовим Г.А. та директором Лубенського МРЦЗ був підписаний договір про працевлаштування безробітного з наданням дотації (а.с.4). 30.12.2010 року директором ГТОВ «ОЛІМП» Щербовим Г.А. на підставі вказаного договору та особистої заяви ОСОБА_2 . (а.с.7) від 30.12.2010 року був виданий наказ №30-к від 30.12.2013 року про прийнята позивачки на роботу у ГТОВ «ОЛІМП» на посаду менеджера по збуту з посадовим окладом 1300 грн згідно штатного розкладу та табелю робочого часу (а.с.10). Відповідно до табелю виходу на роботу працівників у січні 2011 року (а.с.12), ОСОБА_2 у ГТОВ «ОЛІМП» до роботи приступила з 03.01.2011 року.

Згідно з нарахування заробітної плати за 1-й квартал 2011 року та табелю виходу на роботу працівників у січні 2011 року (а.с.12), у січні 2011 року, за мінусом податків, ОСОБА_2 мала отримати на руки 1135,79 грн . Позивачка у позовній заяві стверджує, що вона заробітну плату за січень 2011 року не отримала зовсім. Втім, відповідачем на спростування цього твердження суду надано зошит, якій вівся на підприємстві і у якому за період з 03 по 31.01.2011 року вказані відомості про отримання позивачкою кожного робочого дня в рахунок виплати заробітної плати сум від 40 до 60 грн, всього у січні 2011 року ОСОБА_2 отримала 1050 грн. Дані зазначеного зошиту суд вважає належним доказом, який підтверджує проведення сплати позивачці заробітної плати у січні 2011 року в розмірі 1050 грн, у суду немає підстав сумніватись у достовірності вказаного документу, бо всі записи у ньому виконані самою позивачкою і кожен запис підтверджений її власним підписом. А тому, суд вважає, що у січні 2011 року ГТОВ «ОЛІМП» позивачці заробітну плату сплатило, але не у повному обсязі, заборгованість становила 85,79 грн.

Згідно з нарахування заробітної плати за 1-й квартал 2011 року (а.с.14-17) та табелю виходу на роботу працівників у лютому 2011 року (а.с.12), у лютому 2011 року, за мінусом податків, ОСОБА_2 мала отримати на руки 1135,79 грн . Позивачка у позовній заяві стверджує, що вона заробітну плату за лютий 2011 року не отримала зовсім. Втім, відповідачем на спростування цього твердження суду надано зошит, якій вівся на підприємстві і у якому за період з 01 по 28.02.2011 року вказані відомості про отримання позивачкою кожного робочого дня в рахунок виплати заробітної плати сум від 40 до 60 грн, всього у лютому 2011 року ОСОБА_2 отримала 1030 грн. Дані зазначеного зошиту суд вважає належним доказом, який підтверджує проведення сплати позивачці заробітної плати у лютому 2011 року в розмірі 1030 грн, у суду немає підстав сумніватись у достовірності вказаного документу, бо всі записи у ньому виконані самою позивачкою і кожен запис підтверджений її власним підписом. А тому, суд вважає, що у лютому 2011 року ГТОВ «ОЛІМП» позивачці заробітну плату сплатило, але не у повному обсязі, заборгованість становила 105,79 грн.

Згідно з нарахування заробітної плати за 1-й квартал 2011 року (а.с.14-17) та табелю виходу на роботу працівників у березні 2011 року (а.с.13), у березні 2011 року, за мінусом податків, ОСОБА_2 мала отримати на руки 861,87 грн . Позивачка у позовній заяві стверджує, що вона заробітну плату за березень 2011 року не отримала зовсім. Втім, відповідачем на спростування цього твердження суду надано зошит, якій вівся на підприємстві і у якому за період з 01 по 28.02.2011 року вказані відомості про отримання позивачкою кожного робочого дня в рахунок виплати заробітної плати сум від 5 до 50 грн, всього у березні 2011 року ОСОБА_2 отримала 454 грн. Дані зазначеного зошиту суд вважає належним доказом, який підтверджує проведення сплати позивачці заробітної плати у березні 2011 року в розмірі 454 грн, у суду немає підстав сумніватись у достовірності вказаного документу, бо всі записи у ньому виконані самою позивачкою і кожен запис підтверджений її власним підписом. А тому, суд вважає, що у березні 2011 року ГТОВ «ОЛІМП» позивачці заробітну плату сплатило, але не у повному обсязі, заборгованість становила 407,87 грн.

Всього за період з січня по березень 2011 року ГТОВ «ОЛІМП» заборгувало позивачці ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі 823,12 грн (85,79 + 105,79 + 407,87). Також за вказаний період роботи ГТОВ «ОЛІМП» мало сплатити позивачці і 207,53 грн грошової компенсації за невикористану відпустку.

29.03.2011 року ОСОБА_2 подала заяву (а.с.8) про звільнення її з роботи за власним бажанням з 29.03.2011 року. У зв'язку із відсутністю у ОСОБА_2 поважних причин для негайного звільнення, які визначені у ч.1 ст.38 КЗпПУ, і при відсутності згоди керівника підприємства на таке негайне звільнення, ОСОБА_2 зобов'язана відпрацювати на підприємстві ще два тижня, тобто до 12.04.2011 року включно. Як виявляється з даних табелів виходу на роботу працівників у березні та квітні 2011 року (а.с.12-13), ОСОБА_2 у період з 30 березня по 12 квітня 2011 року включно на роботу не виходила. Поважність причин своєї відсутності у вказані дні на роботі позивачка керівництву підприємства не повідомила і документально не обґрунтувала, не надала вона цих доказів і суду. Не з'являлась вона на роботу і всі інші робочі дні до 12.04.2011 року включно. З роботи у ГТОВ «ОЛІМП» ОСОБА_2 звільнена 12.04.2011 року на підставі раніше поданої нею заяви від 29.03.2011 року, за її власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпПУ, про що директором був виданий наказ №5-к від 12.04.2011 року (а.с.9). Повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам підприємство із ОСОБА_2 у день її звільнення не провело через наявність спору та відмову ОСОБА_2 засвідчити своїми підписами у бухгалтерських відомостях факт отримання заробітної плати не визначаючи доказом часткового отримання нею заробітної плати її власноручні записи та підписи у зошиті підприємства про щоденні отримання коштів.

Згідно з актом перевірки №16-04-17/91 від 25.06.2011 року, який складений державним інспектором праці Скороход Є.І. (а.с.2), у ГТОВ «ОЛІМП» була виявлена заборгованість перед ОСОБА_2 в розмірі 599,45 грн недоплаченої заробітної плати за роботу у грудні 2010 року - квітні 2011 року та 207,53 грн грошової компенсації за невикористану відпустку.

Достовірних даних, які б були підтверджені належними доказами, про існування у ГТОВ «ОЛІМП» іншої заборгованості перед ОСОБА_2 щодо недоплаченої заробітної плати за роботу у грудні 2010 року - квітні 2011 року, позивачка суду не надала, її твердження та розрахунки не ґрунтуються на законі, суперечать іншим доказам по справі, які суд вважає належними.

Відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду (а.с.11) від 28.05.2012 року (справа №1618/1329/2012) позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, з ГТОВ «ОЛІМП» на її користь стягнуто 599,45 грн недоплаченої заробітної плати, 207,53 грн грошової компенсації за невикористану відпустку, зобов'язано підприємство вказані кошти надіслати позивачці поштовим переказом. Це рішення суду підприємством виконано повністю, 08.06.2012 року, ОСОБА_2 надіслано поштовим переказом 823,12 грн (а.с.19). Факт отримання вказаних коштів у своєму позові підтвердила і сама позивачка, а тому, відповідно до ст.61 ч.1 ЦПКУ, цей факт судом вважається встановленим.

Отже, на даний час, у суду немає підстав вбачати наявності у ГТОВ «ОЛІМП» заборгованості перед ОСОБА_2 щодо недоплаченої заробітної плати за роботу у грудні 2010 року - квітні 2011 року. А тому в задоволені позову у частині стягнення 3300,55 грн слід відмовити повністю.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення на користь позивачки 425,69 грн як оплата за період простою з 30 березня по 12 квітня 2011 року, то і вона не підлягає задоволенню повністю. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПКУ, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. Згідно із ч.2 ст.223 ЦПКУ, після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть заявляти ту саму позовну вимогу з тих самих підстав а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Лубенським міськрайонним судом за позовом ОСОБА_2 до ГТОВ «ОЛІМП» розглядалась цивільна справа №1618/2937/2012, у якій однією з позовних вимог ОСОБА_2 прохала суд «вважати період часу з 30.03.2012 року по 12.04.2012 року вимушеним прогулом». Рішенням суду по цій справі від 13.09.2012 року (а.с.28) в задоволені цієї позовної вимоги було відмовлено повністю. Рішення суду набрало законної сили. Отже, період роботи позивачки ОСОБА_2 у ГТОВ «ОЛІМП» з 30.03.2012 року по 12.04.2012 року не є вимушеним прогулом.

Також судом встановлено, з 30.03.2012 року по 12.04.2012 року ГТОВ «ОЛІМП» працювало у звичайному режимі, на підприємстві простій не відбувався. Позивачка ОСОБА_2 в період з 30.03.2012 року по 12.04.2012 року не виходила на роботу без поважних причин, з власної ініціативи, допускала прогули. Згідно із ст.94 КЗпПУ, заробітна плата - це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. У період з 30.03.2012 року по 12.04.2012 року позивачка ОСОБА_2 на підприємстві ніякої роботи не виконувала.

До того ж суд звертає увагу на те, що, відповідно до ч.1 ст.113 КЗпПУ, у випадку простою не з вини працівника, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган про виникнення простою. Позивачка суду не надали ніяких доказів того, що вона повідомляла керівництво підприємство про виникнення простою і через це, про свої заплановані нею на майбутнє невиходи на роботу. Відповідно до ч.4 ст.113 КЗпПУ, час простою з вини працівника не оплачується.

Оцінюючі дану ситуацію по наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що немає ніяких підстав вважати періодом простою факт невиконання позивачкою ОСОБА_2 трудових обов'язків у ГТОВ «ОЛІМП» в період з 30.03.2012 року по 12.04.2012 року, який стався з її власної вини, внаслідок вчинення нею прогулів. У зв'язку із цим, відсутні і будь-які підстави для стягнення з ГТОВ «ОЛІМП» на користь ОСОБА_2 оплати її праці в розмірі 425,69 грн за період з 30 березня по 12 квітня 2011 року.

Визначаючи розподіл судових витрат по даній справі, суд виходить з наступного. Відповідач для захисту своїх інтересів у суді уклав угоду із адвокатом ОСОБА_7., про що ним надано ордер адвоката НОМЕР_1 від 22.07.2013 та витяг з угоди №57 від 22.07.2013 (а.с.41-43). Відповідачем адвокату було сплачено гонорар в розмірі 800 грн, що підтверджується квитанцією № 027 від 22.07.13 (а.с.42). Відповідно до ст.ст. 79 ч.3 п.2 , 84 ч.1 та 2, 88 ч.1 ЦПКУ, ці витрати на правову допомогу є судовими витратами у вигляді витрат, пов'язаних з розглядом справи і вони мають бути стягнуті з позивачки на користь відповідача.

Згідно із ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року (№4191-IV) розмір компенсації витрат на правову допомогу адвоката визначається виходячи з фактично витраченого ним часу на захист інтересів клієнта у суді з розрахунку 40% від мінімальної заробітної плати за одну годину роботи. Адвокат ОСОБА_7 приймав участь у двох судових засіданнях загальною тривалістю 81 хвилина. Мінімальна заробітна плата становить 1147 грн, а тому 40% становить 458,80 грн (за 1 годину роботи адвоката у суді), отже, оплата 1 хвилини роботи адвоката становить 7,65 грн. Виходячи з часу, фактично витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, витрати відповідача по наданню правової допомоги адвокатом підлягають компенсації тільки в розмірі 619,65 грн (7,65 грн х 81 хвилина = 619,65 грн). Ця сума, за результатами розгляду справи і у зв'язку із повною відмовою судом їй у задоволенні її позову, підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 94, 113 КЗпП України, ст. ст. 10,11,60,209,212-215, 224,367 ЦПК України, ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року (№4191-IV) , суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП" - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Яценко В. В.