Рішення № 32869378, 07.08.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.

суддів: Собіни І.М., Григоренка М.П.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

з участюпредставника позивача ОСОБА_1,

представника управління держкомзему - Козачука Т.В.

представника міської ради Чепиля М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", Управлінння держкомзему у м. Рівне, Рівненської міської ради про визнання Державного акту недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 20 червня 2013 року визнано недійсним виданий ОСОБА_4 Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 631749 від 26 березня 2012 року, що розміщена за адресою АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 109,40 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Суд в порушення вимог ст.201 ЦПК України проігнорував її клопотання та не зупинив провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України її касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року.

Також, судом не враховано, що вона на законних підставах скористалась своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки та подала заяву про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки, про що було відомо позивачу, однак він своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки не скористався.

Зазначає, що рішення суду в частині стягнення з неї судового збору є безпідставним, оскільки вона є інвалідом другої групи та звільнена від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

________________

Справа № 1715/11116/12 Головуючий у суді І інстанції - Сидорук Є.І.

Провадження № 22-ц/787/1439 /2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.

Відповідачем подано заперечення, в яких він вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставна, не грунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при відведенні у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та виготовлені Державного акту на зазначену ділянку, не було враховано тієї обставини, що позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частина будинку, що розташований на вказаній земельній ділянці, а тому він позбавлений права вільно користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що 23.02.2009 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір дарування житлового будинку, згідно умов якого ОСОБА_2 подарував для ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1

В ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог приватного нотаріуса про визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на 1/2 житлового будинку, 31 травня 2010 року Рівненським міським судом визанно укладену між сторонами мирову угоду, відповідно до умов якої, ОСОБА_4 відмовилася від права власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та визнала за останнім право власності на цю частку.

Зазначений житловий будинок зареєстрований в органах БТІ за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним.

ОСОБА_4 виготовила всі необхідні документи та на підставі рішення Рівненської міської ради № 1017 від 18 серпня 2011 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розміщена за адресою АДРЕСА_1

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року було скасовано постанову Рівненського міського суду від 1 березня 2013 року та прийнято нове рішення, згідно якого скасовано рішення Рівненської міської ради від 18 серпня 2011 року № 1017 " Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 ст.120 Земельного Кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Враховуючи зміст вказаних правових норм та те, що у власності сторін перебуває по ? частині житлового будинку, кожен з них має право користування частиною спірної земельною ділянки пропорційно до частки у праві власності на будинок.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Визнання недійсним державного акту на землю є способом захисту. Державні акти породжують певні правові наслідки, а підставами для визнання такого акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або компетенції органу, який його видав.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, як правовстановлюючий документ не може залишатись дійсним за умови скасування судом рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого його було видано.

Оскільки, позивач є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, який розміщений на спірній земельній ділянці та наявність Державного акту на право приватної власності на землю, виданого лише на ім`я відповідача на підставі рішення Рівненської міської ради, скасованого надалі у судовому порядку, порушує законні права та інтереси позивача та іншого способу захисту цих прав окрім скасування зазначеного Державного акту не існує, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта про обов'язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України її касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, є безпідставними, оскільки вказана постанова адміністративного суду набрала законної сили з моменту проголошення і оскарження її в касаційному порядку не зупиняє її дії.

Також, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачу було відомо про оформлення відповідачем права власності на спірну земельну ділянку в цілому, однак він своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки не скористався, оскільки відповідач мала право на оформлення права власності лише на частку спірної земельної ділянки пропорційно до її частки у праві власності на будинок.

Разом з цим заслуговують на увагу доводи відповідача про безпідставність стягнення з неї на користь позивача судового збору.

Так, відповідно до п. п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп звільнені від сплати судового збору.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Рівненським міським управлінням пенсійного фонду України 17.07.2007 року вбачається, що ОСОБА_4 є пенсіонером по ІІ групі інвалідності за загальним захворюванням.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору скасувати..

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,325 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 червня 2013 року в частині стягнення судових витрат скасувати.

Витрати понесені по оплаті судового збору віднести на рахунок позивача.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Бондаренко Н.В.

Судді: Григоренко М.П.

Собіна І.М.