Рішення № 32865516, 06.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013р. Справа № 905/4973/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Петраченко К.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк

про стягнення 124782,67грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Давидюк Т.В. - за довіреністю;

від відповідача: - не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 80313, 57 грн. та штрафу в сумі 44 469,10грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №163/608/Кр від 15.11.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 80313, 57грн., що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 44 469, 10грн.

25 липня 2013р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із часткової оплатою суми боргу відповідачем у розмірі 63 843, 53 грн., у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16 470, 04 грн. та штраф в сумі 44 469,10грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст.22 ГПК України та підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене судом розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 16 470, 04грн. та штрафу в сумі 44 469, 10грн.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 898332 відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», зареєстрований за адресою: 83004, Донецька область, м.Донецьк, вул.Артема, б.144. Саме за цією адресою, яка зазначену у свідоцтві судом була надіслана ухвала про відкладення розгляду справи.

Доказом повідомлення відповідача в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами внесених Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013р. «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України»).

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представника позивача справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк (Замовник) 15 листопада 2010р. був укладений договір №163/608/Кр.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Виконавець на кошти отриманих від Замовника, починаючи з 15 листопада 2010р., за допомогою системи охоронної сигналізації здійснює охорону об'єктів, які внесені до Дислокації і позначені на план-схемі, а Замовник зобов'язується виконати приписи, щодо обладнання та укріпленості об'єкту надані Виконавцю та здійснювати оплату замовлених послуг.

Згідно умов п.3.1. договору ціну договору визначено і узгоджено Сторонами дислокацією та протоколом узгодження вартості.

Ціна договору може бути змінена шляхом підписання сторонами Дислокації та Протоколу узгодження вартості, без укладання додаткових угод (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата замовлених послуг здійснюється замовником на умовах внесення попередньої оплати, шляхом щомісячних виплат сум вказаних в Дислокації і пункту 3.1 цього договору. Зобов'язання замовника здійснювати оплату виконавця не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунку, тощо.

Умовами пункту 3.4. передбачено, що перший платіж «Замовник» зобов'язаний здійснити в продовж 15 банківських днів після підписання «Сторонами» цього Договору. Усі наступні платежі «Замовник» зобов'язаний здійснювати протягом 5 днів до кінця місяця. Тобто протягом п'яти днів до кінця поточного місяця.

Відповідно до умов п.7.1 договору у разі порушення зобов'язань обумовлених пунктами 3.2., 3.4., 3.6. договору, Замовник сплачує Охоронцю грошову суму у розмірі 10% від суми невиконаного належним чином зобов'язання. Якщо правопорушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше разів) - Замовник сплачує Охоронцю грошову суму у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов'язання.

Договір набуває чинності після підписання його обома «Сторонами» і діє до 01.02.2011р. (п.10.1 договору).

Договір №163 /608 КР від 15.11.2010р. Сторонами неодноразово продовжував свою дію.

Додатковою угодою від 01.01.2013р до Договору №163 /608 КР від 15.11.2010р. договір продовжено до 30.06.2013р.

Згідно наданих пояснень позивача наданих у судовому засіданні 06.08.2013р. договір є чинним та умови договору продовжено включно на весь місяць липень 2013р. також договір сторонами не розірвано.

Протягом розгляду справи відповідачем сума боргу була частково оплачена у розмірі 63 843,53 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи виписками з банківської установи про здійснення оплати відповідачем на суму 63 843,53 грн.

За розрахунком позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за останнім утворилася заборгованість на суму 16 470,04 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №163/608/Кр від 15.11.2010р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом розгляду справи частково сплатив заборгованість в сумі 63 843,53 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів виписками з банківської установи на суму 63 843,53 грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк суми боргу у розмірі 63 843,53 грн. відповідно до приписів п.11 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №163/608/Кр від 15.11.2010р. належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони за період з січня 2013р. по липень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 16 470,04 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 16 470,04 грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу відповідно до умов п.7.2 договору за період з січня 2013р. по липень 2013р. в сумі 44 469,10грн., суд зазначає наступне:

Згідно з приписами ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 ГК України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із наданого розрахунку ціни позову сума штрафу розрахована позивачем за період з січня 2013р. по липень 2013р., оскільки платежі за надані послуги охорони у цей період були здійснені відповідачем із порушенням умов пунктів 3.2.,3.4.,3.6. договору.

Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 44 469,10грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252 та постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 80, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 80313,57 грн. та штрафу в сумі 44 469,10 грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк заборгованості в сумі 63 843,53 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селидівський машинобудівний завод», м. Донецьк (83004, м.Донецьк, вул.Артема, б.144, код ЄДРПОУ 33454029, р/р №26007962483291 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, б.10-а, р/р26003028023014 в Донецькому регіональному відділенні АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код ЄДРПОУ 08596860) заборгованість в сумі 16 470,04грн., штраф в сумі 44 469, 10 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 07.08.2013р.

Суддя С.В. Тоцький