ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06 серпня 2013 р. Справа № 903/637/13
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»
до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1
про стягнення 21 978,19грн. заборгованості
Суддя: Філатова С.Т.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Кристопчук В.М., дов. №13ОД-4/2013
від відповідача: н/в
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників процесу.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» звернулося з позовом до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 про стягнення 21 978,19грн., в т.ч. 20 000,00грн. заборгованості за виконані роботи по збиранню врожаю сільсьгоспкультур згідно договору №КО-ВОЛ-04/12 від 11.07.2012р., 477,60грн. річних за періоди з 23.08.2012р. по 14.06.2013р., 03.09.2012р. по 14.06.2013р. згідно ст. 625 ЦК України, 1 500,59грн. пені за прострочення оплати виконаних робіт за періоди з 23.08.2012р. по 21.02.2013р., 03.09.2012р. по 05.03.2013р. згідно п. 5.3 договору.
Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за виконані роботи згідно договору №КО-ВОЛ-04/12 від 11.07.2012р. В підтвердження часткової оплати долучає банківські виписки по рахунку за період з 30.08.2012р. по 21.12.2012р. (а.с. 27-33).
Ухвалою суду від 26.06.2013р. порушено провадження у справі та призначено розгляд спору на 06.08.2013р. Відповідача зобов'язано надати суду пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, докази оплати.
В судовому засіданні представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, та просив суд задовольнити останній в повному обсязі.
Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, повноваженого представника в судове засідання СФГ ОСОБА_1 не направило, позов не оспорило, хоча належним чином було повідомлене про час і місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301031648747 від 03.07.2013р.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (постанова пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із наступними змінами та доповненнями).
Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301031648747 від 03.07.2013р., був повідомлений ухвалою суду від 26.06.2013р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -
встановив:
11.07.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (виконавець) та селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір №КО-ВОЛ-04/12, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (а.с. 5-6).
Згідно пункту 3.3 договору №КО-ВОЛ-04/12 від 11.07.2012р. оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в строк не пізніше 5 робочих днів з дати підписання актів передачі-приймання виконаних робіт.
На виконання умов договору позивач виконав роботи по збиранню сільгоспкультур, що стверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №2043 від 15.08.2012р. на суму 66 560,00грн., №2202 від 26.08.2012р. на суму 8 100,00грн.(а.с. 7, 8) .
Відповідач оплату за виконані роботи згідно умов договору здійснив частково на суму 54 660,00грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача (а.с. 27-33).
Доказів в спростування заборгованості в сумі 20 000,00грн. (доказів оплати) суду не подав, позов не оспорив.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Укладений сторонами договір №КО-ВОЛ-04/12 від 11.07.2012р. за правою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст.837 ЦК України).
Договір №КО-ВОЛ-04/12 від 11.07.2012р. предметом судового розгляду не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заборгованість за виконані роботи на день розгляду спору становить 20 000,00грн., стверджується договором №КО-ВОЛ-04/12 від 11.07.2012р., актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №2043 від 15.08.2012р., №2202 від 26.08.2012р., банківськими виписками по рахунках позивача (а.с. 27-33), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1.
Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами договору (п. 5.3) за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем нараховано до стягнення пеню за періоди з 23.08.2012р. по 21.02.2013р. в розмірі 892,85грн. виходячи із суми заборгованості 11 900,00грн., з 03.09.2012р. по 05.03.2013р. в розмірі 607,74грн. виходячи із суми заборгованості 8 100,00грн., всього 1 500,59грн.
Разом з тим, як вбачається з банківської виписки за 30.08.2012р., заборгованість в сумі 8 100,00грн. оплачена 30.08.2012р. (призначення платежу згідно з актом здачі-приймання робіт №2202 від 26.08.2012р., а.с. 33). Всі інші оплати віднесені на погашення заборгованості за роботи, виконані згідно акту здачі-приймання робіт №2043 від 15.08.2012р.
Виходячи з викладеного, позивачем не вірно зазначено періоди нарахування та заборгованість із врахуванням здійснених проплат.
Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 і, оскільки розміри нарахувань перевищують суми, зазначені позивачем (розрахунок долучається), суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 1 500,59грн. пені за прострочення оплати робіт по акту здачі-приймання робіт №2043 від 15.08.2012р. за період з 23.08.2011р. по 21.02.2013р. згідно зі ст.230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.5.3 договору.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.).
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 477,60грн. річних за періоди прострочки платежів з 23.08.2012р. по 14.06.2013р. виходячи із суми заборгованості 11 900,00грн., 03.09.2012р. по 14.06.2013р. виходячи із суми заборгованості 8 100,00грн.
Разом з тим, як вбачається з банківської виписки за 30.08.2012р., заборгованість в сумі 8 100,00грн. оплачена 30.08.2012р. (призначення платежу згідно з актом здачі-приймання робіт №2202 від 26.08.2012р., а.с. 33). Всі інші оплати віднесені на погашення заборгованості за роботи, виконані згідно акту здачі-приймання робіт №2043 від 15.08.2012р.
Виходячи з викладеного, позивачем не вірно зазначено періоди нарахування та заборгованість із врахуванням здійснених проплат.
Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 і, оскільки розміри нарахувань перевищують суми, зазначені позивачем (розрахунок долучається), суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 477,60грн. за прострочення оплати робіт по акту здачі-приймання робіт №2043 від 15.08.2012р. згідно зі ст. 625 ЦК України.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 599, 610-612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, 45500, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Хворостів, код ЄДРПОУ 20145545
на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357
20 000,00грн. боргу, 1 500,59грн. пені, 477,60 грн. річних, 1 720,50грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 23 698,69 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено
08.08.2013р.
Суддя С.Т.Філатова
Судове рішення № 32865470, Господарський суд Волинської області було прийнято 06.08.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 903/637/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: