Ухвала суду № 32865023, 02.07.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/425/13 Головуючий по 1 інстанціїКатегорія: ч. 2 ст. 367 КК України Побережна Н.П. Доповідач в апеляційній інстанції Неділько М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Неділька М.І.

суддів Торопенка М.В., Тапала Г.К.

з участю прокурора Пидорича С.М.

представника цивільного відповідача ОСОБА_3

адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6, засудженої ОСОБА_7 та в її інтересах адвоката ОСОБА_5, на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду від 20.03.2013 р., яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, раніше не судима,

засуджена за ст. 367 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки, без штрафу.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6, 06.11.1953

року народження, раніше не судимий,

засуджений за ст. 367 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки, без штрафу.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Із засудженої ОСОБА_7 стягнуто:

- на користь держави через ДПС в Черкаській області судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 12495, 00 грн. та за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 300 грн., а всього в сумі 12795, 00 грн.;

- НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1765, 15 грн.;

- КНДІСЕ судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 14100, 00 грн.

Із засудженого ОСОБА_6 стягнуто:

- на користь держави через ДПС в Черкаській області судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 12495, 00 грн. та за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 300, 00 грн., а всього в сумі 12795, 00 грн.;

- НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області судові витрати за проведення судово-технічної експертизи в сумі 1765, 15 грн.;

- КНДІСЕ судові витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 14100, 00 грн.

У задоволенні цивільного позову Кам'янської МДПІ до ТОВ «Щедрий Хутір» про стягнення на користь держави матеріальної шкоди відмовлено.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджена за те, що вона, працюючи відповідно до наказу №7-к від 09.09.2002 року головним бухгалтером ТОВ "Щедрий Хутір", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками щодо здійснення керівництва трудовим колективом, відповідальною за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та платежів до державного бюджету, несумлінно ставлячись до виконання службових обов'язків головного бухгалтера ТОВ "Щедрий Хутір", не перевіривши відповідність листів про зміну призначення платежів вимогам чинного законодавства та врахувавши їх як первинні документи, відобразила їх у бухгалтерському обліку підприємства, що призвело до неправильного формування підлеглими ОСОБА_7 працівниками бухгалтерії податкової звітності підприємства, яку в подальшому підписала, що призвело, в свою чергу, до заниження належного до сплати податку на додану вартість за січень 2005 року - лютий 2006 року на суму 6 966 860 грн. та податку на прибуток за 12 місяців 2005 року на суму 507600 грн., а всього в загальній сумі 7474460 грн., що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджений за те, що він, згідно довіреності від 14 березня 2005 року на час відсутності на підприємстві директора мав право підпису документів податкової звітності, що подаються до податкового органу і, таким чином, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Щедрий Хутір", наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками щодо здійснення керівництва трудовим колективом, будучи спеціально уповноваженим підписувати податкову звітність, засвідчуючи, таким чином, достовірність відображених у ній даних та результатів господарської діяльності ТОВ "Щедрий Хутір", несумлінно ставлячись до виконання службових обов'язків, не перевіривши відповідність відображених даних фактично здійсненій господарській діяльності підприємства, підписав податкову звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, що призвело, до заниження належного до сплати податку на додану вартість за січень 2005 року - лютий 2006 року на суму 6 966 860 грн. та податку на прибуток за 12 місяців 2005 року на суму 507600 грн., а всього в загальній сумі 7474460 грн., що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Так, 10.06.2004 року укладено Договір поруки (Договор поручения), згідно якого ТОВ "Щедрий Хутір" поставляло для ТОВ "Національні алкогольні традиції"" лікеро-горілчану продукцію торгових марок "Хлібний дар", "Перша Гільдія" та "Козацька Рада". Отриману лікеро-горілчану продукцію ТОВ "Національні алкогольні традиції" реалізовувало і отримані кошти перераховувало на банківські рахунки ТОВ "Щедрий Хутір" та щомісячно надавало Звіти повіреного щодо реалізації лікеро-горілчаної продукції. Таким чином, в ТОВ "Щедрий Хутір" в момент отримання коштів на розрахунковий рахунок підприємства та отримання Звітів повіреного щодо реалізації горілки виникало податкове зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів (податків) до бюджету.

Крім того, 01.07.2004 року між ТОВ "Національні алкогольні традиції" (комітент) та ТОВ "Щедрий Хутір" (комісіонер) укладено Договір № 2 комісії на придбання обладнання, згідно якого комісіонер бере на себе зобов'язання придбати для комітента 11 комплектів обладнання для розливу лікеро-горілчаних виробів, яке комісіонером так і не було придбано.

В той же час, ТОВ "Національні алкогольні традиції" за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року направляє на адресу ТОВ "Щедрий Хутір" листи такого змісту: "Просимо Вас в платіжних дорученнях №№, відправлених на ТОВ "Щедрий Хутір", в призначенні платежу замість слів: "Оплата за лікеро-горілчані вироби" згідно Договору поруки № 2 від 10.06.2004 року, в т.ч. ПДВ" читати "Оплата за товар згідно Договору комісії на придбання ТМЦ № 2 від 01.07.2004 року, в т.ч. ПДВ", а невстановлені досудовим слідством особи від імені службових осіб ТОВ "Щедрий Хутір" за той же період направляють на адресу ТОВ "Національні алкогольні традиції-" листи такого змісту: "ТОВ "Щедрий Хутір" погоджується на внесення змін в реквізити "Призначення платежу" в платіжні доручення №№. Рахуємо питання внесення змін в реквізити платіжного доручення "Призначення платежу" врегульованим в погодженому між нами порядку". В свою чергу, ТОВ "Національні алкогольні традиції" направляють до Київської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" та Філії АБ "Південний" в м. Києві листи щодо зміни в платіжних дорученнях підприємства по перерахуванню коштів для ТОВ "Щедрий Хутір" реквізитів призначення платежу, що замість "оплата за товар згідно Договору поруки №2 від 10.06.2004 року, в т.ч. ПДВ" рахувати "Оплата за товар згідно Договору комісії на придбання ТМЦ № 2 від 01.07.2004 року, в т.ч. ПДВ", яке фактично закуплено не було.

Таким чином, відображення вказаних листів про зміну призначення платежів у податковому обліку призвело до заниження оподатковуваного прибутку та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Щедрий Хутір", що виникали від реалізації готової продукції повіреним (ТОВ "Національні алкогольні традиції" далі - ТОВ "НАТ"), що знайшло своє відображення у підписаній ОСОБА_6, як керівником, та ОСОБА_7, як головним бухгалтером, податковій звітності за січень - грудень 2005 року та січень - лютий 2006 року.

Не заперечуючи доведеності вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, прокурор в апеляції просить вирок суду скасувати через неправильне застосування кримінального закону.

При цьому вказує, що у вироку суду першої інстанції не зазначено за яким кримінальним законом засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки відповідно до редакції закону, яка діяла на час вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 злочинних діянь, службова недбалість кваліфікована за ч. 2 ст. 367 КК України, каралась позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого (в редакції від 05.04.2001 р.), а в редакції від 07.04.2011 р. вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого, що є посиленням кримінальної відповідальності.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 367 КК України (у редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001) до трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки, без штрафу. На підставі п. З ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Таким чином, при призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 367 КК України суд повинен був керуватися нормами кримінального закону, який діяв на час вчинення злочину, тобто Кримінальним кодексом України в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001 р.

Адвокат ОСОБА_4 в апеляції вказує на те, що ОСОБА_6 безпідставно визнано службовою особою та винним за ч. 2 ст. 367 КК України.

Згідно посадової інструкції начальника цеху ЛВЗ ТОВ «Щедрий Хутір», ким на час тих подій він працював, в його обов'язки не входили повноваження по контролю за діяльністю товариства в цілому та правильністю нарахування і сплати податків до бюджету, зокрема.

Ці дії віднесені до повноважень директора. Наявна в справі копія довіреності від 14.03.2005 р., видана ніби-то йому керівником ОСОБА_10, є сумнівною, а тому незаконною оскільки дії та повноваження були визначені статутом цього товариства згідно якого ОСОБА_11 є безпосереднім розпорядником керівником цього суб'єкта господарювання.

Крім того, в справі немає доказів про відсутність директора ОСОБА_11 на підприємстві на період оформлення та здачі податкових документів, в зв'язку з чим посилання суду на те, що ОСОБА_6 був наділений повноваженнями на вчинення дій в інтересах підприємства як посадова особа, є безпідставними.

Необґрунтованим також є посилання суду на спричинення ніби-то діями його підзахисного тяжких наслідків державним інтересам оскільки за висновком додаткової судово-економічної експертизи не видається за можливе встановити підтвердження документально та нормативно висновки документальної перевірки ТОВ «Щедрий Хутір» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р. про заниження податку на додану вартість в сумі 6960991 грн.

Обґрунтування стосовно цього у вироку відсутнє.

Також питання заниження сплати податків ТОВ «Щедрий Хутір» є неузгодженим і повідомлення рішення Кам'янської ДПІ стосовно цього є об'єктом перевірки Господарського суду Черкаської області.

Судом не вірно стягнуті судові витрати, оскільки при цьому не врахований ОСОБА_11, справа відносно якого виділена в окреме провадження.

Просить вирок суду в частині засудження його підзахисного скасувати і справу закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

Засуджена ОСОБА_7 в апеляції також ставить питан6ня про скасування відносно неї цього вироку та визнання її невинною.

При цьому вказує, що головним бухгалтером ТОВ «Щедрий Хутір» вона не була і правом підпису на фінансових документах та в податковій звітності наділена не була.

Не була вона також і відповідальною за податковий облік, нарахування та сплату податків, про що свідчать оригінал виписки з наказу № 7-к від 09.09.2002 р. в якому зазначено, що вона призначена на посаду головного бухгалтера цеху розливу без права підпису на бухгалтерських документах та інших документах, яким, як слід розуміти, судом не дана належна оцінка.

Також вказує, що по за увагою суду залишилися результати експертного економічного дослідження від 09.09.2008 р., згідно якого не встановлено заборону на зміну призначення платежу, не дана оцінка висновкам судово-економічної експертизи про правомірність листів про призначення платежу та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, що спростовує пред'явлене їй обвинувачення як в службовій недбалості, так і в інших порушеннях.

Адвокат ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженої ОСОБА_7, також ставить питання про скасування вироку стосовно її підзахисної та закриття провадження по справі в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та однобічністю оцінки зібраних доказів.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого доводи апеляції, засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, їх захисників, які підтримали свої апеляції та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні тих злочинів за які вони засуджені при обставинах, викладених у вироку, підтверджується зібраними по справі доказами, які належним чином були досліджені судом першої інстанції і яким дана вірна правова оцінка.

Цей висновок підтверджується, зокрема, показаннями головного бухгалтера цього товариства ОСОБА_12 про те, що в період із 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р. в ньому відповідальною за ведення бухгалтерського та податкового обліку була головний бухгалтер ОСОБА_7, яка готувала податкову звітність.

Директора ОСОБА_10 на підприємстві вона бачила лише декілька разів.

Аналогічні покази стосовно цього дали колишні бухгалтери цього підприємства ОСОБА_13, ОСОБА_14 та колишній касир ОСОБА_15

Згідно їх же показань, директор ОСОБА_10 на підприємстві появлялася дуже рідко, оскільки проживала в м. Києві і виробництвом по суті керував ОСОБА_6

Також, підтвердженням того, що на даному підприємстві на той час ОСОБА_7 працювала головним бухгалтером є дані штатного розпису персоналу цього ТОВ, де вона значиться, як головний бухгалтер т. 22, а.с. 15, дані особового листку обліку кадрів т. 22, а.с. 23, наказу № 49-к від 04.10.2006 р. згідно якого вона як головний бухгалтер 04.10.2006 р. звільнена з роботи з ТОВ «Щедрий Хутір», т. 22, а.с. 25; підпис про ознайомлення із даним наказом, згідно почеркознавчої експертизи, зроблений безпосередньо ОСОБА_7 т. 22, а.с. 157-159, звіти по ТОВ «Щедрий Хутір» про фактичні обсяги виробництва її реалізації та рух марок акцизного збору за листопад 2005 р., вересень, березень 2005 р., запит про видачу акцизних марок, заявка-розрахунок на придбання акцизних марок т. 22, а.с. 262-269 - ці документи підписані і в тім числі: головним бухгалтером ОСОБА_7

Крім того, ОСОБА_7, як головним бухгалтером ТОВ підписані три акта про результати камеральної перевірки т. 22, а.с. 285-287.

За показами свідка, податкового інспектора ОСОБА_20., під час перевірки вказаного ТОВ він бачив наказ № 7-к від 09.08.2002 р. про призначення головним бухгалтером ОСОБА_7 т. 22, а.с. 178.

Інший працівник податкової служби Пожар, також дав покази про те, що ОСОБА_7, як головний бухгалтер, отримувала акцизні марки для свого підприємства, т. 22, а.с. 273.

Крім того, згідно змісту довіреності на а.с. 94, т. 15, директор ТОВ «Щедрий Хутір» довіряє ОСОБА_6 на період його відсутності на підприємстві підписувати документи податкової звітності, що подаються до податкового органу.

За висновком судово-почеркознавчої експертизи, в поданих деклараціях ТОВ «Щедрий Хутір» в графі керівник від імені ОСОБА_10 - керівника цього ТОВ підпис ймовірно поставлена ОСОБА_6, а підпис головного бухгалтера ОСОБА_7, виконана самою ОСОБА_7 т. 5, а.с. 15-40.

Крім того, згідно показів при проведенні очних ставок між ОСОБА_7 та ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, останні підтвердили, що ОСОБА_7 була відповідальною в ТОВ «Щедрий Хутір» за ведення бухгалтерського та податкового обліку т. 20, а.с. 138-143, 132-137, 144-147.

Зміна призначення платежів між ТОВ «НАК» та ТОВ «Щедрий Хутір» підтверджується листом першого податкового адресата другому і листом другого першому про дачу на це згоди.

Таким чином, матеріалами справи встановлено і це підтвердив суд у своєму вироку, що ОСОБА_7 являлась головним бухгалтером ТОВ «Щедрий Хутір» і була службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов'язками щодо здійснення керівництва трудовим колективом.

При цьому її посилання на те, що вона працювала в ТОВ по контракту, об'єктивними даними не підтверджено.

Виконуючи обов'язки головного бухгалтера, знаючи, що у листах про зміну призначених платежів поставка обладнання реально не здійснювалася, вона врахувала їх у податковому обліку, як первинні документи, таким чином, виконавши неналежним чином свої службові обов'язки.

В подальшому податкові декларації з недостовірно відображеними даними надала на підпис ОСОБА_6

Останній, відповідно до довіреності від 14.03.2005 р., був спеціально уповноваженим підписувати податкову звітність на час відсутності на підприємстві директора, що подається до податкового органу, таким чином, також є службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками щодо здійснення керівництва трудовим колективом.

При цьому повністю покладаючись на головного бухгалтера ОСОБА_7, не вникаючи у подані нею документи податкової звітності, не перевіривши відповідність зазначених у них даних фактичній господарській діяльності, він поставив під ним свій підпис, надавши їм статусу дійсних.

В зв'язку з цим доводи адвокатів та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про те, що в діях останніх відсутній склад злочину, передбачений ст. 367 ч. 2 КК України, є надуманими і такими, що суперечать наявним по справі доказам, перевіреним судом.

Зокрема, посилання адвоката ОСОБА_4 на сумнівність довіреності, виданої ОСОБА_6 на підписи ним і в документах податкової звітності в тім числі, є його суб'єктивною думкою, оскільки ця обставина підтверджена рядом добутих доказів, які знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді.

Що стосується даних про конкретну відсутність ОСОБА_10 на підприємстві, то по справі встановлено, що вона фактично на підприємстві не бувала і ОСОБА_6 виконував її обов'язки.

Вірним також є висновок суду і про те, що внаслідок вказаних дій державним інтересам були спричинені тяжкі наслідки, оскільки при цьому було несплачено податків на суму 7474460 грн., що становить 55811 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність передбачена за 250 таких мінімумів.

Це підтверджується даними висновку судово-бухгалтерської експертизи від 31.03.2007 р. № 164 згідно якої донараховані ТОВ «Щедрий Хутір» за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р. податок на додану вартість, податок на прибуток згідно акту № 225/23/31803687 від 03.10.2006 р., документально підтверджується частково.

Згідно наданих на дослідження документів, ТОВ «Щедрий Хутір» в період із січня 2005 р. по березень 2006 р. знизило чисту суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, загалом на суму 6966860 грн. та недоврахування за 2005 р. податку на прибуток на 507,6 тис. грн.. т. 16, а.с. 107-186.

Посилання адвоката на те, що ці висновки не підтверджуються висновками додаткової судово-економічної експертизи є такими, що на увагу не заслуговують, оскільки висновки цієї експертизи не дають відповідей стосовно повноти та правильність нарахування та сплати податків ТОВ «Щедрий Хутір».

Що стосується неузгодженості питання заниження податків в зв'язку з проведенням перевірки повідомлення рішення Кам'янської ДПІ Господарським судом Черкаської області, то воно також на увагу не заслуговує, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 р. за № 15, обвинувачення може ґрунтуватися на рішенні контролюючого органу, якщо крім нього таке обвинувачення також доведено на підставі додатково зібраних доказів.

По даній справі вина обох підтверджується цілим рядом доказів, наведених у вироку.

Стягнення судових витрат було здійснено судом лише з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_10 судового рішення не винесено.

Таким чином, доводи ОСОБА_7 в апеляції про те, що вона не була головним бухгалтером і не була наділеною правом підпису, в тім числі, в податковій звітності, спростовуються зібраними по справі доказами та перевіреними судом, які сумнівів в своїй правдивості не викликають.

Її посилання з цього приводу на виписку з наказу № 7-к від 09.09.2002 р., де зазначено, що вона призначена на посаду головного бухгалтера цеху розливу ЛГВ без права підпису на фінансових документах та податковій звітності спростовуються наявними в справі та дослідженими судом доказами, що підтверджують виконання ОСОБА_7 обов'язків головного бухгалтера цього товариства, а не цеху окремо.

Стосовно зміни платежу, то судом встановлено, що зміна призначення платежу законодавчо не заборонена, проте її врахування в бухгалтерському та податковому обліку дозволяється лише вразі фактичного здійснення господарських операцій, які в даному разі ТОВ не проводилися. А тому посилання ОСОБА_7 на висновок експертного дослідження від 09.09.2008 р. згідно якого встановлено правомірність листів про зміну призначення платежів, є безпідставними.

Надуманими також є і доводи в апеляції адвоката ОСОБА_5. яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, про невідповідність висновків суду та однобічність оцінки зібраних доказів.

Зокрема її доводи про незаконність судового рішення в зв'язку з однобічністю дослідження доказів не заслуговують на увагу оскільки судом першої інстанції всебічно, повно досліджені матеріали справи та надані в ході судового розгляду докази, на підставі яких обґрунтовано було встановлено перебування ОСОБА_7 на посаді головного бухгалтера ТОВ.

Що стосується її посилання в апеляції на наданий суду ОСОБА_7 дублікат трудової книжки, якому міститься запис про перебування її на посаді головного бухгалтера цеху ЛГВ, то вказаний дублікат книжки був предметом дослідження.

При цьому слід зазначити, що цей дублікат був наданий не під час слідства, а лише під час розгляду справи в суді, на кінцевій його стадії.

При цьому ОСОБА_7 не змогла обґрунтовано пояснити місцезнаходження оригіналу трудової книжки та причини своєчасного ненадання вказаного дублікату органу слідства та суду, що викликає сумніви в достовірності його походження.

Посилання цього адвоката на невстановлення місця знаходження контракту між ОСОБА_7 та ТОВ «Щедрий Хутір», що на її думку перешкоджало встановленню істини по справі, на увагу не заслуговує, оскільки слідством вживалися всі законні заходи для його встановлення.

Проте існування цього контракту, крім пояснень самої ОСОБА_7, іншими доказами підтверджено не було, що ставить під сумнів існування його взагалі.

Вірним також є висновок суду про критичне відношення його до показів свідка ОСОБА_18 про те, що нібито податкові декларації цеху ЛГВ направлялися до ТОВ «НАТ», оскільки вони спростовуються показами свідка ОСОБА_19 - директора вказаного НАТ про те, що ТОВ «Щедрий Хутір» не було підпорядкованим очолюваному ним товариству.

Підтвердженням факту подачі податкової звітності до Кам'янської МДПІ є вилучені звідти податкові декларації, наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Інші доводи, викладені в апеляції, були об'єктом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку і вірно дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні того злочину, за який вона засуджена.

Посилання прокурора про незазначення судом у вироку кримінального закону, який діяв на час вчинення ОСОБА_7 і ОСОБА_6 злочинів, що, на його думку, є підставою для скасування вироку, не ґрунтується на законі, а тому до задоволення не підлягають.

Дії ОСОБА_7 і ОСОБА_6 судом кваліфіковані вірно, а покарання призначені з врахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України.

Від відбуття покарання на підставі ст.ст. 49 ч. 1 п. 3 та ст. 74 ч. 5 КК України в зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звільнені також вірно.

За таких обставин апеляції адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_7 про скасування вироку та закриття справи, до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду від 20.03.2013 р. відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, адвокатів ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 та самої ОСОБА_7, - без задоволення.

Головуючий

Судді