Постанова № 32864771, 23.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Справа №810/3201/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду- Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Соловей Н.С.,

за участі:

представника позивача -Михаленко Л.С. (довіреність №57/ф-5 від 02.04.2013 р.);

представника відповідача - не з?явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом "Експериментального науково-виробничого центру "Фобос"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (далі по тексту- підприємство, ТОВ "Фобос") звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС з вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000312201 від 10.12.12р. про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 2 729 603 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невідповідність фактичним обставинам висновків податкового органу про нікчемний характер укладених ним угод з ТОВ «Мар-Трейд», «Бауштофе» та договорів оренди з ТОВ «Фактор Нафтогаз».

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з?явилась, через канцелярію суду, надала клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності суб?єкта відадних повноважень, на підставі ч.4 ст.128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке:

позивач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Броварської міської ради 19.11.1991 р., номер запису про державну реєстрацію 408, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців обліковується за кодом 14274600. Як платник податків перебуває на обліку в державній податковій інспекції з 19.11.1991 р. за №4478, має свідоцтво платника ПДВ від 19.11.2012 р. за №200036300.

В листопаді 2012 р., Броварською ОДПІ Київської області, на підставі направлення №1098 від 14.11.2012 р. та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України була здійснена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» на предмет дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бауштофе», «Мар-Трейд», «Фактор Нафтогаз» за період з 01.08.12 р. по 31.08.12 р.

В процесі перевірки було виявлено порушення позивачем п.187.1 ст.187 ПК України в результаті допущення завищення значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ на суму 2 279 603 грн. У зв?язку із висновком податкового органу про нікчемний характер угод, укладених з ТОВ «Бауштофе», «Мар-Трейд» та «Фактор Нафтогаз», позивачу було зменшено розмір від?ємного значення суми ПДВ за звітний період- сім місяців 2012 р. на 2 729 603 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що позивачем за серпень 2012 р. було подано декларацію з ПДВ 26.09.12 р. №19223. В ході проведення камеральної перевірки встановлено, що податкова декларація не містила всіх необхідних реквізитів. За твердженням податкового органу ТОВ «Фобос» зменшило значення рядка 24 податкової декларації з ПДВ на загальну суму 2 716 376 грн., у зв?язку з чим запропоновано відобразити зменшення значення цього рядка шляхом відображення зі знаком « - » в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ.

В серпні 2012 р., між ТОВ «Фобос» та ТОВ «Бауштофе» був укладений договір поставки №2908/Б-Ф від 28.08.12 р..

Відповідно до вказаного договору постачальник (позивач) зобов?язався передати у власність покупця, в порядку та на умовах, визначених договором ПММ, що повинно було бути оформлено актом приймання-передачі. Поставка здійснювалась на умовах 100 відсоткової передплати. Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін закінчення строку договору- 31.12.12 р. Поставка мала здійснюватись з жовтня по листопад 2012 р.

В серпні 2012 р., позивач одержав передплату на що були виписані податкові накладні: від 30.08.12 р. на суму: 5283600 грн.; 9918964,5 грн.; 151838,5 грн., всього на загальну суму 15354403,00 грн.

Відповідно до картки по балансовому рахунку 361, поставки дизельного палива ТОВ «Бауштофе» в серпні 2012 р. не відбувались.

В липні 2012 р., між ТОВ «Фобос» та ТОВ «Мар-Трейд» було укладено угоду купівлі-продажу від 31.07.12 р. №3107/ФУ. Відповідно до вказаного договору постачальник (позивач) прийняв на себе зобов?язання, в порядку та на умовах, визначених договором поставити ПММ ТОВ "Мар-Трейд". Поставка мала здійснюватись на умовах 100 відсоткової передплати вартості товару. Строк поставки 31.12.12 р. В серпні 2012 р., ТОВ «Фобос» отримало від ТОВ «Мар-Трейд» передплату, на що були виписані податкові накладні: на суму: 32587,00 грн.; 571100 грн., а всього на - 603687,00 грн.

Відповідно до картки по балансовому рахунку 361, поставка дизельного палива ТОВ «Мар-Трейд» в серпні 2012 р. не відбувалась.

Своїм листом від 14.11.2012 р. №9671/22/678, податковим органом позивачу було запропоновано надати оборотно-сальдові відомості по балансовим рахункам 20,22,26,28; документи, що підтверджують придбання ПММ позивачем у інших контаґентів з метою подальшої реалізації ТОВ «Бауштофе» та ТОВ «Мар-Трейд» та документи, які посвідчують право власності та право користування земельними ділянками та цілісними майновими комплексами, які надавались в оренду ТОВ «Фактор Нафтогаз».

У зв?язку із ненаданням вказаних документів, податковий орган дійшов висновку про нікчемний характер угод, укладених між ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» та ТОВ «Мар-Трейд», «Фактор Нафтогаз» та "Бауштофе".

З огляду на висновки податкового органу, судом були проаналізовані дії, бухгалтерські та податкові документи позивача на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Підприємством було укладено два договори поставки з ТОВ «Бауштофе» та ТОВ «Мар-Трейд» від 28.08.12 р. та 31.07.12 р. відповідно. На виконання умов договору була одержана передплата у сумі 15354403,00 грн. та 603687,00 грн. Оскільки поставка товару не відбулась грошові кошти були зараховані на 361 рахунок- «Розрахунки з вiтчизняними покупцями». Як вбачається із акту перевірки датою її проведення зазначено 21.11.2012 р. Як вбачається із умов укладених договорів поставка повинна була відбутися з жовтня по листопад 2012 р. Термін закінчення строку дії договорів- 31.12.12 р.

Вказані операції позивача із його контраґентами (отримання передплати) проведені обліковими документами та відповідними бухгалтерськими проводками позивача. Факт непоставки товару, на день проведення перевірки, позивачем визнається. У судовому засіданні представником позивача пояснено, що одержані суми передплати були обліковані, як кредиторська заборгованість.

На спростування доводів контролюючого органу про нікчемний характер угод з ТОВ «Фактор Нафтогаз» були надані: договори оренди №ОГШ-008/08 від 16.01.12 р.; №ОБП-003/12 від 01.02.12 р., №ОБК-004/12 від 01.02.12 р.; №ОГІФ від 01.02.12 р.; №ОГО-008/12 від 01.02.12 р.; №ОГЧ-006/12 від 01.02.12 р.; №ОГКР-002/12 від 01.02.12 р.; №ОГБ-007/12 від 01.02.12 р.; №ОГК-005/12 від 01.02.12 р.,укладені між позивачем та ТОВ «Фактор Нафтогаз»; акти примайння-передачі цілісного майнового комплексу АГНКС №ОГШ- 008/08 від 01.02.12 р.; від 16.01.12 р.; від 20.06.12 р.; №ОБК-004/12 від 13.05.12 р.; від 01.02.12 р.; №ОГО-008/12 від 01.02.12 р.; №ОГЧ-006/12 від 01.02.12 р.; №ОГКР-002/12 від 01.02.12 р.; №ОГБ-007/12 від 01.02.12 р.; №ОГК-005/12 від 01.02.12 р. та додаткові угоди до вказаних договорів; акти здачі-прийняття (наданих послуг) оренди АГКНС №0У-0000091; 0У-0000090; 0У-0000089; 0У-0000088; 0У-0000087; 0У-0000086;0У-0000085; податкові накладні;

договір поставки №2908Б-Ф від 29.08.12 р. ; податкові накладні; картка рахунку №361 за серпень 12 р.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, регламентується ст. 200 ПКУ. В основі розрахунку лежить різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. У результаті такого порівняння може виникнути як додатна, так і від'ємна різниця. При додатному значенні така сума підлягає сплаті до бюджету. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Тобто, у разі наявності податкового боргу, він закривається в частині від'ємної різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом поточного періоду. У разі, якщо такого боргу немає або він менше утвореного від'ємного значення, то така сума має зараховуватися до податкового кредиту наступного періоду.

Пунктом 200.4 ПКУ передбачено, що коли в наступному податковому періоді має місце від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, підлягає бюджетному відшкодуванню.

При цьому платник податку має право самостійно вирішувати, як йому використати дану суму - відшкодувати чи зарахувати її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникатимуть протягом наступних звітних періодів. У разі обрання другого варіанта, зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних періодів. Тобто платник податків має право вибору: або відшкодування, або зарахування (формування переплати по особовому рахунку). Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, дана сума відображається в рядку 23 декларації за поточний звітний період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування - чи то на рахунок платника у банку, чи то у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів - така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2 відповідно. Лише після визначення суми бюджетного відшкодування, або іншими словами визначення всього оплаченого від'ємного значення, залишок включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Виходячи із наведеного вище, у підприємства залишається лише не оплачений податковий кредит, тобто поставки, по яких не проведено оплату. Отже, до рядка 24 потрапляє лише сума такого від'ємного значення, яка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного періоду та проходить таку ж процедуру перевірки на оплату в наступному періоді. У разі, повернення товарів/послуг чи попередньої оплати, суми податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача товарів/послуг підлягають відповідному коригуванню. Порядок проведення такого коригування визначено ст. 192 ПК України.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ за результатами податкового періоду, протягом якого було проведено перерахунок суми компенсації вартості товарів/послуг, або у разі повернення товарів особі, яка їх надала, чи повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, проводяться такі дії: у разі якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник зменшує суму податкових зобов'язань та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач зменшує суму податкового кредиту в разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг; у разі якщо внаслідок перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник збільшує суму податкових зобов'язань та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку. Отримувач збільшує суму податкового кредиту в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період (п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу). Згідно з формою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування), затвердженою наказом № 1379, покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та поставити підпис.

Отже, суми податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача одночасно підлягають відповідному коригуванню в деклараціях з ПДВ того звітного податкового періоду, на який припадає дата отримання отримувачем розрахунку.

Оскільки позивачем паливно-мастильні матеріали ТОВ "Бауштофе" та "Мар-Трейд" поставлені не були, що визнається позивачем та відображено у бухгалтерських документах, сума отриманої передплати підлягає поверненню в порядку, визначеному ст.192 ПК України, який приведений вище.

Що стосується висновку податкового органу про нікчемний характер, укладених позивачем угод з ТОВ «Бауштофе» та «Мар-Трейд», суд зазначає таке: стаття 228 ЦКУ містить положення про нікчемні правочини, що є недійсними в силу закону, оскільки порушують публічний порядок. Своєю чергою ст. 207 ГКУ передбачає можливість визнання недійсними господарських зобов'язань у судовому порядку, а саме коли господарські зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Статтею 208 ГКУ встановлено правила застосування спеціальних наслідків недійсності - конфіскаційних санкцій - до сторін господарських зобов'язань, визнаних недійсними з підстав вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Очевидною є невідповідність наведених норм права. Але, незважаючи на це, податкові органи посилаються на них у своїх актах перевірки як на правову підставу нікчемності господарських угод платників податків.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право органів державної податкової служби на подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Визнання за податковими органами права визнавати правочини нікчемними обмежує їхнє законне право на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними. Аналіз практики ВСУ дозволяє зрозуміти його позицію з цього питання. Так, позовні вимоги, пред'явлені органами державної податкової служби на підставі ст. 207 ГКУ, про визнання недійсними договорів, укладених після 1 січня 2004 р., судовому розгляду не підлягають, а провадження у справі належить закривати на підставі ч. 1 ст. 157 КАСУ, оскільки відповідно до ст. 228 ЦКУ визнання нікчемного правочину недійсним у суді не вимагається. Тобто, по суті, ВСУ також визнав право податкових органів на визнання угод нікчемними. Враховуючи суперечливі положення кодексів, а також встановлене законом право податкових органів на звернення до суду з позовами саме із цих питань, податкові органи, на думку суду, не мають самостійного права визнавати угоди нікчемними, бо чіткої позиції щодо цього питання в національному законодавстві України не має.

Для визнання правочину нікчемним, з відповідним настанням негативних наслідків для платника податку необхідно наявність в його діях, спрямованих на завдання шкоди державі шляхом незаконного заволодіння бюджетними коштами, вини у формі прямого умислу, яка може бути визначена лише судом в судовому рішенні або вироку, і аж ніяк не податковим інспектором в акті перевірки. Будь-які негаразди в діяльності контрагента платника податку не можуть створювати для нього негативних фінансових наслідків, шляхом донарахування відповідного податку або застосуванням штрафних санкцій.

Вищезазначене підтверджує практика Верховного Суду України у рішеннях у по справах № 21-14-а10 від 29.10.2010 та № 21-47а10 від 31.01.2011р.

Крім того, суд вважає, що висновки податкового органу про нікчемний характер угод, укладених позивачем з його контраґентами мають характер припущень, вони не базуються на аналізі податкової та бухгалтерської звітності підприємства, не підтверджені даними перевірки, грунтуються лише на тому, що позивачем не надано доказів укладання угод з третіми особами (постачальниками ПММ), які в подальшому мали поставлятися ТОВ «Бауштофе» та ТОВ «Мар-Трейд».

Суд також критично ставиться до твердження податкового органу про нікчемний характер угод оренди цілісних майнових комплексів та АЗС з ТОВ "Фактор Нафтогаз", з огляду на представлення позивачем у судовому засіданні належно оформлених документів, що підтверджують реальний характер проведених господарських операцій оренди майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000312201 від 10.12.12р. про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 27 29 603 грн., прийнято Броварською ОДПІ необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Однак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання прийнятого ППР нечинним, ураховуючи загальні правила для визнання нечинними актів суб'єктів владних повноважень. Так, визнати нечинним можливо лише нормативно-правовий акт, прийнятий відповідачем, податкове повідомлення-рішення до нормативно-правових актів не відноситься, а тому не може бути визнано нечинним. Вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312201 від 10.12.2012 р.

В задоволенні решти позовних вимог,-відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експерементального науково-виробничого центру "Фобос" суму сплаченого судового збору у розмірі 2 294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 липня 2013 р.