Рішення № 32864279, 06.08.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/4080/13-ц

Номер провадження 2/243/1709/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якуша Н.В.

при секретарі - Дручиніної О.О.

за участю:

прокурора - Бакуменко О.М.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Слов'янську цивільну справу за позовом Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах Донецької обласної ради до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Слов'янського психоневрологічного інтернату, про стягнення шкоди, заподіяної незаконним звільненням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Слов'янського психоневрологічного інтернату з вимогами:

- про стягнення з відповідача на користь Донецької обласної ради в порядку відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням грошові кошти в сумі 22224,66 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що в період часу з 21.08.1991 року по 09.12.2010 року ОСОБА_4 працювала на посаді завідуючої господарством з повною матеріальною відповідальністю у Слов'янському психоневрологічному інтернаті. Наказом директора Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 №120-К від 09.12.2010 року ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади.

Вказував на те, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року ОСОБА_4 поновлена на посаді завідувача господарством Слов'янського психоневрологічного інтернату з 09.12.2010 року та з інтернату на користь ОСОБА_4 стягнуто середній заробіток в сумі 9939 грн. 28 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 99 грн. 30 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Згідно до додаткового рішення Апеляційного суду Донецької області від 10.10.2011 року наказ Слов'янського психоневрологічного інтернату№120-к від 09.12.2010 року «Про звільнення ОСОБА_4» скасовано як незаконний.

Крім того, рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року з Слов'янського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_4 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1830 грн. 92 коп., а також на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп. Слов'янського психоневрологічного інтернату.

Крім того, рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2012 року та ухвали від 19 червня 2012 року з Слов'янського психоневрологічного

інтернату на користь ОСОБА_4 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1830 грн. 92 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Крім того, рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року з Слов'янського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_4 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку 4381 грн. 13 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 28 грн. 28 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 188 грн. 20 коп.

Оскільки на час звільнення ОСОБА_4 та на теперішній час директором Слов'янського психоневрологічного інтернату є ОСОБА_2, то позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Донецької обласної ради грошові кошти в сумі 22224,66 грн., бо державі в особі обласного бюджету завдано матеріальний збиток на вказану суму.

В судовому засіданні прокурор Слов'янської міжрайонного прокуратури Бакуменко О.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

В судове засідання представник Донецької обласної ради Перехода В.В., який діє на підставі довіреності від 10.06.2013 року №к30-1738, не з'явився, повідомлявся належним чином про місце і час розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.33-34).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про місце і час слухання справи повідомлялась належним чином (а.с.28,54,55), надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначала, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі (а.с.58).

Представник відповідача ОСОБА_1, яка діє на підставі Ордеру серії ДН№_11186_40_ від 13 червня 2013 року та витягу з договору на представництво адвокатом інтересів сторін і інших осіб, що беруть участь у справі від 13 червня 2013 року (а.с.36-37) в судовому засіданні в задоволені позовних вимог Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах Донецької обласної ради просила відмовити, посилаючись на те, що умисної або необережної вини ОСОБА_2 щодо винесення наказу про звільнення ОСОБА_4 не було. Це було складна з точки зори юриспруденції ситуація. Просила застосувати строк позовної давності до сум, які були сплачені Слов'янським психоневрологічним інтернатом на користь ОСОБА_4 згідно платіжних доручень №602 від 26.08.2011 року, №675 від 19.09.2011 року на суму 1798,46 грн., №372 від 11.04.2012 на суму 1000 грн., №373 від 17.04.2012 року на суму 949,57 коп., №390 від 27.04.2012 року на суму 1050,43 грн.,№374 від 11.04.2012 на суму 4381,13 грн., оскільки вже минув річний строк звернення до суду з вимогами про відшкодування коштів, сплачених за цими дорученнями.

Представник третьої особи - Слов'янського психоневрологічного інтернату - Хасанова І.М., яка діє на підставі Довіреності №385/01-17 від 05.06.2013 року в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.56,129).

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду показала, що дійсно на підставі рішень судів отримала зі Слов'янського психоневрологічного інтернату грошові кошти в сумі 22224,66 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідка, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Як вбачається з п. 4.1 Положення про Слов'янський психоневрологічний інтернат, затверджений Наказом головного управління праці та соціального захисту населення

Донецької облдержадміністрації від 21.02.2008 року №20/2 інтернат є юридичною особою, фінансується з обласного бюджету, має печатку, штамп із своїм найменуванням, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків (а.с.4-5 ).

Відповідно до п. 5.1 цього ж Положення очолює інтернат директор, який призначається і звільняється з займаної посади рішенням Донецької обласної ради за поданням головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації погодженим з Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 Положення директор інтернату несе персональну відповідальність за результати діяльності інтернату.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що директором Слов'янського психоневрологічного інтернату на час звільнення ОСОБА_4 по теперішній час є ОСОБА_2.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи Розпорядженням голови обласної ради Донецького обласної ради від 17 червня 2009 року №61 кс «Про укладання контракту з директором Слов'янського психоневрологічного інтернату» було укладено контракт з директором Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 з 18 червня 2009 року строком на один рік (а.с.12). Розпорядженням голови обласної ради Донецького обласної Ради від 01.06.2011 року №45 кс контракт було продовжено строком на один рік (а.с. 147).

Крім того, на підставі розпорядження голови обласної ради Донецької обласної ради від 16 червня 2012 року № 49 кс «Про укладання контракту з директором Слов'янського психоневрологічного інтернату» було укладено контракт з директором Слов'янського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 з 18 червня 2012 року на строк два роки (а.с.11).

Відповідно до ухвал та рішень судів, які були долучені до матеріалів справи позивачем вбачається, що зі Слов'янського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_4 були стягнути кошти на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральна шкода та витрати на правову допомогу на загальну суму 22224,66 грн. (а.с.6-10), що також підтверджується листом відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 04 квітня 2013 року №13763 (а.с.13).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно долучених до матеріалів справи копій матеріалів виконавчого провадження, в тому числі і постанов про закінчення виконавчих проваджень, виконавчі листи про стягнення з Слов'янського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 22224,66 грн. були фактично повністю виконані (а.с.14-17).

Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

За змістом п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Крім того, відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Але, за змістом вказаної норми, при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто приписами статті 237 КЗпП України на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, покладається обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

А отже, вимоги з відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує суму оплати часу вимушеного прогулу, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки ОСОБА_2 звільняючи ОСОБА_4, діяла саме як службова особа - директор Слов'янського психоневрологічного інтернату, тому такі види виплат, як моральна шкода, судові витрати та витрати пов'язані з правовою допомогою, судовий збір, проведені на підставі рішення суду відшкодуванню службовою особою не передбачені законом.

Ця позиція узгоджується з рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2013 року по справі №6-38511св12.

Крім того відповідно до ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьої цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи, з відповідним позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди прокурор звернувся до суду 29 квітня 2013 року.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами) роз'яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

В судовому засіданні прокурор Бакуменко О.М. стосовно заяви представника відповідача відносно застосування до даних правовідносин строку позовної давності пояснив, що вважає, що ними строк не пропущено, оскільки остання виплата Слов'янським психоневрологічним інтернатом на користь ОСОБА_4 була здійснена відповідно до платіжного доручення від 13.09.2012 року, а тому саме з цього моменту необхідно обчислювати річних строк позовної давності, бо завдання шкоди підприємству зі сторони ОСОБА_2 носило триваючий характер.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. п. 13, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року (зі змінами, несеними згідно з Постановами

Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 березня 1997 року, №12 від 3 грудня 1997 року) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. Судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі із цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Оскільки позивачем не надано будь-яких доказів того, що строки звернення до суду ним пропущені з поважних причин, про поновлення вказаних строків він не просив, та суд не знаходить обставини, викладені прокурором такими, що дають підстави поновити пропущений строк звернення до суду, а тому відмовляє в задоволенні позову про стягнення з відповідача розміру заподіяної шкоди в сумі 14320 грн. 41 коп., що складається з 9939,28 грн. (сплачено згідно платіжних доручень №675 19.09.2011 року - 19.09.2011 року, №602 від 26.08.2011 року -26.08.2011 року (а.с.87,88) + 4381,13 грн.(сплачено згідно платіжного доручення №374 від 10.04.2012 року - 11.04.2012 року (а.с.94)) саме з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду виходячи з наступного.

Таким чином, до задоволення підлягають лише позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь Донецької обласної ради заподіяну шкоду у зв'язку з оплатою працівникові вимушеного прогулу у розмірі 4904,25 грн., сплачених ОСОБА_4 на підставі рішень Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2012 року та 12 червня 2012 року відповідно до платіжного доручення №1100 від 13.09.2012 року (а.с.95).

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача щодо того, що у ОСОБА_2, звільняючи ОСОБА_4 не було умисної чи необережної вини, а тому вона не повинна нести відповідальність та відшкодовувати сплачені на підставі рішень суду гроші, оскільки відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини ( п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, ст.ст. 134, 233, 237 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах Донецької обласної ради до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Слов'янського психоневрологічного інтернату, про стягнення шкоди, заподіяної незаконним звільненням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 на користь Донецької обласної ради (83105, м. Донецьк, вул. Пушкіна, 34) в порядку відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням грошові кошти в сумі 4904,25 (чотири тисячі дев'ятсот чотири) грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривен 40 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

В решті позовних вимог Слов'янського міжрайонного прокурора в інтересах Донецької обласної ради - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 08 серпня 2013 року.

Суддя Н.В. Якуша