Рішення № 32863508, 24.07.2013, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/301/13-ц р.

2/622/288/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.,

при секретарі: Цилюрик Т.А., Поповій В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України, подану представником ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2013 року Моторно (транспортне) страхове бюро України в особі представника ОСОБА_3 звернулося до Золочівського районного суду Харківської області із вказаним позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 25 076 гривень 38 копійок понесених витрат та 1250 гривень судових витрат.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до положень ст. 41, п. 41.1, п.п. «а» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторно (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність

12 липня 2010 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій було пошкоджено автомобіль «Шевроле», державний номер НОМЕР_4, який належить на праві власності ОСОБА_4 Розмір завданих збитків склав 27 770,95 гривень. Оскільки відповідач станом на момент скоєння ДТП в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не був застрахований та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, а добровільно спричинену шкоду не відшкодував, потерпіла ОСОБА_4 скористалася своїм правом передбаченим вказаним законом та подала заяву про відшкодування спричиненої шкоди до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Позивачем потерпілій ОСОБА_4 було здійснено виплату відшкодування в розмірі 25 076 гривень 38 копійок. В зв'язку з тим, що відповідач добровільно не сплатив позивачу суму виплаченого відшкодування бюро змушене звернутися до суду, несучи додаткові витрати на оплату послуг адвоката та сплату судового збору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, позовні вимоги підтримала з наведених мотивів, просила позов задовольнити. У судове засідання 24 липня 2013 року не з'явилася, надала суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково, заперечував стосовно розміру виплаченого відшкодування, вважав його необґрунтовано завищеним. Вважав, що загальний розмір шкоди не може перевищувати 12 тисяч гривень. Зазначив, що дійсно у 2010 році з його вини сталося дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль належний ОСОБА_4 У день ДТП він їхав страхувати своє авто, вніс кошти, але договір страхування почав діяти з наступного дня. Після ДТП, приблизно на протязі півроку він спілкувався з потерпілою на предмет виплати шкоди, але не зміг знайти спільну мову із нею стосовно розміру та порядку відшкодування спричиненої шкоди та вони припинили спілкування. Після того до теперішнього часу йому не було нічого відомо про те, яким чином та чи здійснено взагалі відшкодування. Отримавши повістку до суду по вказаній справі, він дізнався, що позивачем була здійснена виплата потерпілій. Жодних викликів чи листів від позивача він не отримував. Вказав, що обстеження авто ОСОБА_4 було проведено через 10 днів після ДТП, що на його думку, ставить під сумнів, що ушкодження зазначені у висновку експерта, як отримані під час ДТП, не могли бути отримані у проміжок часу 10 днів після ДТП. Крім того, зауважив, що обстеження авто та надання висновку було проведено за його відсутності. На доказ необґрунтованості розміру відшкодування надав суду роздруківки з інтернет сайтів стосовно вартості автозапчастин на пошкоджене авто, крім того зазначив, що авто Шевроле з моменту випуску з конвеєру йде з браком.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 липня 2010 року постановою Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності та йому було призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наступних обставин. Так, ОСОБА_2, 12 липня 2010 року о 12:40 годині, керуючи автомобілем «Форд Фіеста» державний номер НОМЕР_5 в районі перехрестя вул. 23 Серпня та вул. Шекспіра в м. Харкові, при виконанні розвороту перед початком та зміною напрямку руху не переконався в безпеці маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Шевролет» державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, що підтверджується копією відповідної постанови суду та у судовому засіданні визнано відповідачем (а.с.5).

Як вбачається з наданих суду копій технічного паспорту на авто «Шевролет» державний номер НОМЕР_4 та заяви ОСОБА_4, 12 серпня 2010 року остання, як власник вказаного авто, звернулася до Моторно (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки цивільна-правова відповідальність водія автомобілю Форд Фиеста, з вини якого сталося ДТП не була застрахована (а.с.109,120).

Згідно дослідженої судом довідки виданої ОСОБА_6, відповідним підрозділом ДАЇ, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 липня 2010 року на перехресті вул. 23 Серпня та вул. Шекспіра в м. Харкові, автомобіль Шевроле Авео державний номер НОМЕР_4, зазнав механічних ушкоджень, а саме: деформацію капоту, правого переднього крила, передньої панелі переднього бамперу з розривом пластмаси, розбита права блок-фара, права противотуманна фара, деформація переднього державного номера, спрацювали подушки безпеки водія (а.с.112).

Відповідно до висновків спеціаліста Швец О.А. №0334 від 31.07.2010 р. (автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості суми матеріальної шкоди) та протоколу (акту) огляду транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля Шевроле Авео державний номер НОМЕР_4, 2008 року випуску, визначена у розмірі 25 076 гривень 38 копійок. Спеціалістом, у висновку зазначено про наявність 21 пошкодження деталей авто та зазначено про можливу наявність скритих дефектів. До висновку додано копію поштового чеку, про відправлення телеграми ОСОБА_2 та копію товарного чеку про вартість проведеного дослідження (а.с. 124-134).

Довідками Моторно (транспортного) страхового бюро України від 03.09.2010р. та від 18.10.2010р. визначено розмір відшкодування потерпілій ОСОБА_4, у сумі 25 076 гривень 38 копійок, з яких 20896,98 це підтверджена сума шкоди, а 4179,40 гривень доплата ПДВ. 10 вересня 2010 року та 28 жовтня 2010 р. Моторно (транспортне) страхове бюро України було видано накази № 2677 та №3067, якими зобов'язало фінансове управління сплатити рахунок ОСОБА_4 у сумі 20896,98 гривень, без врахування ПДВ та рахунок ОСОБА_4 у сумі 4179,40 гривень доплату ПДВ за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Згідно платіжних доручень №4351 від 28.10.2010р. та №3750 від 14.09.2010р. Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у повному розмірі 4179,40 гривень та 20896,98 гривень.

Як зазначено у наданому суду Акті виконаних робіт від 22 вересня 2010р. ФЛП «ОСОБА_8.», що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №24800000000096043 від 16 травня 2008 року з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншого боку засвідчили виконання послуг по ремонту та пофарбуванню передньої частини кузова автомобіля Шевроле Авео, державний номер НОМЕР_4, вартість робіт з урахуванням НДС склала 25800 гривень. Квитанцією №066044 підтверджується внесення повної суми за ремонт та пофарбування авто. Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість підтверджується, що ОСОБА_9 є платником податку на додану вартість (а.с.135,136,138).

Позивачем сплачено адвокату ОСОБА_3 за контрактом про надання правової допомоги 1000 гривень, за ведення від імені позивача справи за позовом до відповідача. Відповідно до платіжного доручення №1135 від 13 березня 2013 року вказана сума була перерахована на користь ОСОБА_3 (а.с.64-68).

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що виниклі правовідносини врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV(надалі Закон), главами 67, 82 ЦК України.

Статтями 39, 41 Закону визначається, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтями 22, 29 Закону закріплено, які виплати підлягають виплаті, так у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так відповідно, до положень ст. ст. 1187, 1191 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Положеннями ст. 993 ЦК України закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положення наведеної статті дублюються вимогами п. 2 ч. 1 ст. 38 Закону, відповідно до яких МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2, як особа, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій було пошкоджено автомобіль «Шевроле», державний номер НОМЕР_4, належний на праві власності ОСОБА_4, згідно до положень ст. 1187 ЦК Україну відповідальний за завдану ним шкоду.

Оскільки на момент ДТП цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, а добровільно, спричинену потерпілій шкоду, він не відшкодував, ОСОБА_4, користуючись наданим їй ст. 41 Закону правом звернулася до позивача з заявою про виплату спричиненої шкоди.

З метою визначення вартості витрат передбачених ст. 29 Закону, потерпілою отримано висновок спеціаліста Швец О.А. №0334 від 31.07.2010 р. (автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості суми матеріальної шкоди), яким визначено вартість відновлювального ремонту авто потерпілої у розмірі 25 076 гривень 38 копійок.

Моторно (транспортне) страхове бюро України, відповідно до наданих Законом повноважень в порядку передбаченому ст. 41 Закону здійснило виплату потерпілій ОСОБА_4 суму спричиненої діями ОСОБА_2 шкоди в межах виплат передбачених ст. 22,29 Закону у розмірі 25 076 гривень 38 копійок, з яких 4179,40 гривень ПДВ та 20896,98 гривень вартість відновлювального ремонту авто.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 позивач отримав право зворотної (регресної) вимоги до ОСОБА_2, відповідно до положень ст. 38 Закону та ст. 993, 1191 ЦК України, а у відповідача відповідно виникло зобов'язання по відшкодуванню позивачу виплаченої суми страхового відшкодування. Враховуючи не відшкодування ОСОБА_2 спричиненої шкоди у добровільному порядку позивачу, останній змушений був звернутися до суду додатково несучі витрати на оплату судового збору та послуг адвоката.

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо розміру спричиненої шкоди відповідачем зазначено на наявність заводського браку автомобілів Шевроле, та надано роздруковані з всесвітньої мережі Інтернет пропозицій Інтернет-магазинів по продажу автозапчастин, подібних до тих, що були пошкодженні у ДТП. Крім того заперечував що усі пошкодження наведені у акті обстеження були спричинені саме ДТП за його участі.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачу наведені положення процесуального закону були неодноразово роз'яснені, та зрозумілі. Крім того, відповідачу було роз'яснено про можливість заявлення клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості спричиненої шкоди. Проте своїм правом на заявлення відповідного клопотання відповідач не скористався.

Надані відповідачем письмові докази на спростування висновку спеціаліста Швец О.А. №0334 від 31.07.2010 р. (автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості суми матеріальної шкоди), а саме пропозиції Інтернет-магазинів по продажу автозапчастин, суд вважає не допустимими доказами, оскільки суду не доведено, що особи, що здійснюють продаж уповноважені на проведення оцінки відповідних об'єктів. З наданих суду відповідачем роздруківок взагалі не зрозуміло ким здійснюється продаж автодеталі, яка її точна вартість та яка вартість робіт по її встановленню та інше. Доказів наявності заводського браку автомобіля Шевроле та наявності пошкоджень, завданих іншим ДТП відповідачем взагалі не надано.

Таким чином, відповідачем не надано доказів на спростування висновків спеціаліста Швец О.А. №0334 від 31.07.2010 р. (автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості суми матеріальної шкоди), та при вирішені спору суд виходить з вартості спричиненої шкоди, визначеної у висновку №0334.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та задовольняє позов. Крім того, враховуючи задоволення судом позовних вимог у повному обсязі відповідно до положень ст. 88 ЦПК України на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір 250 гривень 77 копійок та 1000 гривень оплата вартості послуг адвоката.

Керуючись положеннями та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 25 076 гривень 38 копійок понесених витрат та 1250 гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,