Постанова № 32862067, 30.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2013 року Справа № 812/5113/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Прудника С.В.,

при секретарі: Якимчук В.В.,

за участю:

представника позивача: Горшкової І.А.,

представника відповідача: Платонової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Підприємство Червонопартизанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№68)» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071640 від 13.02.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року Державне підприємство «Підприємство Червонопартизанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№68)» (далі - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі - відповідач) про зобов'язання списати суму узгодженого податкового зобов'язання та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000071640 від 13.02.2013 в частині нарахування штрафних санкцій по декларації №9410 від 21.04.2008 в сумі 3 227, 86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до Державного підприємства «Підприємство Червонопартизанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№68)» від Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області надійшло податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 року №0000071640 про порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій в сумі 23786, 46 грн. разом із розрахунком штрафу за порушення граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по ПДВ.

В розрахунку штрафу за порушення граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на додану вартість вказано, що згідно декларації №9410 від 21.04.2008 року, де сума узгодженого податкового зобов'язання складає 21760, 00 грн. ДПІ у м. Свердловську в рахунок погашення заборгованості по декларації зараховує суми сплаченого податку на додану вартість у сумі 16931, 18 грн., перераховані платіжними дорученнями:

-№238 від 17.10.2011 року в сумі 1242, 82 грн.,

-№253 від 24.10.2011 року в сумі 5174, 00 грн.,

-№275 від 03.11.2011 року в сумі 771, 54 грн.,

-№276 від 03.11.2011 року в сумі 1242, 82 грн.,

-№279 від 16.11.2011 року в сумі 8500, 00 грн.,

та нараховує штрафні санкції на загальну суму 3227, 86 грн. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг по декларації №9410 вважається 21.04.2008 року, а зарахування сум по декларації №9410 вважається 21.04.2008 року ДПІ в м. Свердловську проводить з жовтня по листопад 2011 року, тобто з порушенням строку позовної давності (1095 днів), обумовленої п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, тобто з 21.04.2008 року по 17.10.2011 року - 1274 дня.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 липня 2013 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Ухвалою суду від 18 липня 2013 року було витребувано у сторін додаткові документи.

Ухвалою суду від 18 липня 2013 року зупинено провадження по справі для надання документів, витребуваних ухвалою суду від 18.07.2013 року до 30.07.2013 року.

Ухвалою суду від 30.07.2013 року провадження по справі було поновлено.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000071640 від 13.02.2012 року (а.с.77-78).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях (а.с.34-35, 81-82).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.01.2012 року Державною податковою інспекцією в м. Свердловську було проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету по деклараціям з ПДВ за березень 2008 року, червень - листопад 2009 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за № 14-15-10-08680419 від 18.01.2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с.46, зворотній бік а.с.46), а саме: термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом визначених законодавством строків за звітний податковий період: березень 2008 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року.

Зокрема, зазначено, що позивачем сплачено до бюджету 95145, 86 грн. податкового боргу за вищевказаний період з 21.04.2008 року по 21.12.2009 року, тобто зі затримкою більше тридцяти календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000071640 від 13.02.2012 року, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції в розмірі 23786, 46 грн. (а.с.17).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем згідно поданих суду копій декларацій з податку на додану вартість за періоди: березень 2008 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року самостійно задекларовано до сплати в бюджет суми податку на додану вартість, а саме: 30.04.2008 року - 21760, 00 грн., 30.07.2009 року - 12131, 00 грн., 31.08.2009 року - 27148, 00 грн., 30.09.2009 року - 8158, 00 грн., 30.10.2009 - 13650, 00грн., 30.11.2009 року - 11997, 00 грн., 30.12.2009 року - 29709, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, поданих позивачем копій платіжних доручень (а.с. 57-63), позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями №238 від 14.10.2011 року на суму 1242, 82 грн., №253 від 20.10.2011 року на суму 5174, 00 грн., № 275 від 03.11.2011 року на суму 771, 54 грн., №276 від 03.11.2011 року на суму 1242, 82 грн., №279 від 14.11.2011 року на суму 8500, 00 грн., №310 від 22.12.2011 року на суму 10562, 00 грн., №76 від 05.03.2012 року на суму 5000, 00 грн.

11 травня 2010 року суддею Борзаницею С.В. було розглянуто адміністративну справу №2а-1589/10/1270 за позовом Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до Червонопартизанської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за період з 11.03.2008 по 30.06.2008. Судом встановлено, що з 11.03.2008 по 30.06.2008 відповідач має самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 44736 грн., що підтверджується податковими деклараціями № 5355 від 20.03.2008 на суму 17151 грн.; № 9410 від 21.04.2008 на суму 21760 грн.; № 12927 від 20.05.2008 на суму 5825 грн.

Відповідачем по справі №2а-1589/10/1270 були порушені граничні строки сплати узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість.

Суддею Борзаницею С.В. досліджено платіжні доручення, якими сплачено суми за призначення платежу податок на додану вартість за відповідний період, встановлено, що в податкових накладних зазначені платники податку на додану вартість, дати, суми поставок, база оподаткування із зазначенням сум податку на додану вартість. Відповідачем сплачені необхідні суми податку на додану вартість відповідно до вчинених угод та сплачених сум.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем - ДПІ в м. Свердловську, не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за період з 11.03.2008 по 30.06.2008 (а.с.66-69).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1589/10/1270 від 10.08.2010 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області залишено без задоволення (а.с.70-71).

Ухвалою Вищого адміністративного суду у справі №2а-1589/10/1270 від 28.03.2013 року касаційну скаргу ДПІ в м. Свердловську відхилено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 року залишено без змін (а.с.64-65).

02 червня 2010 року суддею Чернявською Т.І. було розглянуто адміністративну справу №2а-1575/10/1270 за позовом Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області до підприємства Червонопартизанської виправної колонії №68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 102793, 00 грн. Судом встановлено, що підприємство Червонопартизанської виправної колонії № 68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області має узгоджену суму податкових зобов'язань за деклараціями з податку на додану вартість від 20.07.2009 № 17700, від 20.08.2009 № 20853, від 18.09.2009 № 21978, від 19.10.2009 № 26124, від 20.11.2009 № 29393, від 21.12.2009 № 30572 не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 102793,00 грн.

08 грудня 2003 року державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області відносно підприємства Червонопартизанської виправної колонії № 68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області прийнято рішення № 215/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 102793,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на часткову сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у деклараціях від 20.07.2009 № 17700, від 20.08.2009 № 20853, від 18.09.2009 № 21978, від 19.10.2009 № 26124, від 20.11.2009 № 29393, від 21.12.2009 № 30572, в сумі 85905,00 грн., не були прийняті судом через їх безпідставність та необґрунтованість. Платіжні доручення, копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи №2а-1575/10/1270 (від 23.07.2009 № 189, від 30.07.2009 № 205, від 27.07.2009 № 192, від 21.09.2009 № 248, від 23.09.2009 № 252, від 08.10.2009 № 265, від 16.10.2009 № 272, від 21.10.2009 № 277, від 27.10.2009 № 285, від 02.11.2009 № 297, від 18.11.2009 № 315, від 29.12.2009 № 356, від 04.01.2010 № 364, судом не були прийняті у якості доказів часткової сплати податкового боргу з податку на додану вартість, заявленого до стягнення в цьому позові, з огляду на те, що з призначення платежу зазначених платіжних доручень неможливо чітко встановити, які саме податкові зобов'язання сплачувалися за цими платіжними дорученнями (в порушення вимог пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті в зазначених платіжних дорученнях відсутня повна інформація про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу).

Також безпідставними вважав суд посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову щодо часткової сплати податкового боргу з податку на додану вартість, заявленого до стягнення в цьому позові, на акти про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 25.08.2009 № 169, від 27.08.2009 № 176, від 29.09.2009 № 206, оскільки, по-перше, зазначені акти відповідно до статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та норм Порядку стягнення коштів та продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року № 538, складаються посадовими особами податкового органу в рамках здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків, коли інші передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи з погашення податкового боргу платника податків не дали змоги погасити його у повному обсязі, а по-друге, акти про вилучення готівки не є розрахунковими документами в розумінні Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а тому зазначені акти не містять реквізиту «Призначення платежу», що, в свою чергу, виключає можливість заповнення цього реквізиту платником податків.

Таким чином, суддя Чернявська Т.І. дійшла висновку про задоволення позовних вимог (а.с.97-99).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1575/10/1270 від 02.09.2010 апеляційну скаргу Червонопартизанської виправної колонії №68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області залишено без задоволення (а.с.95-96).

Постановою Вищого адміністративного суду у справі №2а-1575/10/1270 від 30.05.2013 року касаційну скаргу Червонопартизанської виправної колонії №68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області задоволено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2010 скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити (а.с.94).

Вищезазначеною постановою Вищого адміністративного суд України від 30.05.2013 року колегія суддів задовольнила касаційну скаргу Червонопартизанської виправної колонії №68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач сплачував суми узгодженого податкового зобов'язання за деклараціями 2009 року з податку на додану вартість проте відповідач, керуючись приписами підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всупереч визначених позивачем у платіжних дорученнях призначень платежів, зараховував їх на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці лицьового рахунку позивача з податку на додану вартість здійснювався в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, посилаючись на норми діючого законодавства, вважає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню (а.с.95, зворотній бік а.с.95).

Вказані факти, встановлені вищенаведеними судовими рішеннями , які в силу норм ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 254 КАС України є обов'язковими для виконання на території України, а факти, встановлені ними, мають преюдиційне значення при розгляді адміністративної справи №812/5113/13-а, і, виходячи з передбаченого Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод та закріпленого практикою даного суду - CASE OF BRUMARESCU v. ROMANIA, no. 28342/95, 28 October 1999, para 61, 62, принципу правової визначеності, викладені в даних судових рішеннях висновки не можуть ставитися під сумнів, зокрема, при розгляді судом іншої справи.

В той же час, як встановлено адміністративним судом, з оцінки змісту акту перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету по деклараціям з ПДВ за березень 2008 р., червень-листопад 2009 р. Підприємством Червонопартизанської випарвної колонії (рядок 5 таблиці - дата сплати), поданих позивачем копій платіжних доручень про сплату коштів в 2011-2012 роках з податку на додану вартість, заперечень на позовну заяву, ДПІ в Свердловську Луганської області, керуючись нормами п. 5.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, здійснило зарахування сум, перерахованих платіжними дорученнями у 2011-2012 роках та нараховання штрафних санкції на загальну суму 23786,46 грн. відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (а.с.18, 46).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76 (надалі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу, належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку - позивачу в даній адміністративній справі.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час проведення позивачем проплати в рахунок погашення зобов'язань з податку на додану вартість в спірний період, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення податкових зобов'язань відповідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Вищенаведені висновки також знайшли своє відображення у листі Вищого адміністративного суду України № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

За декларацією від 21.04.2008 року № 9410 з граничним терміном сплати 30.04.2008 року податкові зобов'язання сплачено платіжними дорученнями №238 від 17.10.11 р., №253 від 24.10.11, №275 від 03.11.11, № 276 від 03.11.11, №279 від 16.11.11, що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2010, 2011 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2010 року ДПІ в м. Свердловську Луганської області зверталось з позовом до Червонопартизанської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області.

Позивач у справі №2а-1589/10/1270 в обґрунтування позову зазначав, що з 11.03.2008 по 30.06.2008 відповідач має самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 44736 грн., що підтверджується, зокрема, податкової декларацією №9410 від 21.04.2008 на суму 21760. Однак відповідачем були порушені граничні строки сплати узгоджених зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим були прийняті податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №К-28568/10 від 28.03.2013 року зазначено, що судами попередніх інстанцій досліджено платіжні доручення яким сплачено суми за призначення платежу податок на додану вартість за відповідний період.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в податкових накладних зазначені платники податку на додану вартість, дати, суми поставок, база оподаткування із зазначенням сум податку на додану вартість.

Відповідачем сплачені необхідні суми податку на додану вартість відповідно до вчинених угод та сплачених сум.

Сплата податкових зобов'язань по податку на додану вартість здійснювалась попередньо поданню декларації за відповідний період, однак відповідала фактичним угодам та необхідним до сплати сумам податкових зобов'язань.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог про стягнення податкового боргу з додатку на додану вартість за період з 11.03.2008 по 30.06.2008.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтоване нарахування штрафних санкцій по декларації №9410 від 21.04.2008 року в сумі 3227,86 грн.

Окрім того, судом встановлено, що за декларацією від 20.07.2009 року №17700 з граничним терміном сплати 30.07.2009 року податкові зобов'язання сплачено платіжними дорученнями №310 від 23.12.11 р., №76 від 04.01.12, що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2011, 2012 роки.

За декларацією від 20.08.2009 року №20853 з граничним терміном сплати 31.08.2009 року податкові зобов'язання сплачено платіжним дорученням №76 від 04.01.12 р., що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2012 рік.

За декларацією від 18.09.2009 року №21978 з граничним терміном сплати 30.09.2009 року податкові зобов'язання сплачено платіжним дорученням №76 від 04.01.12 р., що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2012 рік.

За декларацією від 19.10.2009 року №26124 з граничним терміном сплати 30.10.2009 року податкові зобов'язання сплачено платіжним дорученням №76 від 04.01.12 р., що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2012 рік.

За декларацією від 20.11.2009 року №29393 з граничним терміном сплати 30.11.2009 року податкові зобов'язання сплачено платіжним дорученням №76 від 04.01.12 р., що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2012 рік.

За декларацією від 21.12.2009 року №30572 з граничним терміном сплати 30.12.2009 року податкові зобов'язання сплачено платіжним дорученням №76 від 04.01.12 р., що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість за 2012 рік.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року у справі №К/9991/12991/11 зазначено, що колегія задовольнила касаційну скаргу Червонопартизанської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду №2а-1575/10/1270 від 02.06.2010 року з таких підстав.

Рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивовані тим, що в порушення норм Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Підприємство Червонопартизанської виправної колонії №68 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області узгоджену суму податкових зобов'язань за деклараціями з податку на додану вартість від 20.07.2009 № 17700, від 20.08.2009 № 20853, від 18.09.2009 № 21978, від 19.10.2009 № 26124, від 20.11.2009 № 29393, від 21.12.2009 № 30572 не сплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 102793,00 грн. Заперечення відповідача проти позову з посиланням на часткову сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у деклараціях від 20.07.2009 № 17700, від 20.08.2009 № 20853, від 18.09.2009 № 21978, від 19.10.2009 № 26124, від 20.11.2009 № 29393, від 21.12.2009 № 30572, в сумі 85905,00 грн., судами відхилені через їх безпідставність та необґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач сплачував суми узгодженого податкового зобов'язання за деклараціями 2009 року з податку на додану вартість проте відповідач всупереч визначених позивачем у платіжних дорученнях призначень платежів, зараховував їх на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці лицьового рахунку позивача з податку на додану вартість здійснювався в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником. За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, дійшов висновку про необґрунтоване нарахування штрафних санкцій по деклараціям від 20.07.2009 № 17700, від 20.08.2009 № 20853, від 18.09.2009 № 21978, від 19.10.2009 № 26124, від 20.11.2009 № 29393, від 21.12.2009 № 30572 в сумі 20558,60 грн. відповідачем.

В той же час, як встановлено судом в платіжних дорученнях в рядках «призначення платежу» позивачем чітко визначалось призначення платежу, проте відповідачем суми сплаченого позивачем податку на додану вартість зараховувалася самостійно всупереч вказаних позивачем призначень платежу, а відтак, на думку суду, відповідач діяв у порядку, який не передбачений чинним на час їх вчинення податковим законодавством.

Оскільки стаття 126 Податкового кодексу України диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та погашеної суми податкового боргу, суд приходить до висновку, що штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Як встановлено судом, відповідач визначив позивачу штрафні санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість за затримку на понад 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за березень 2008 року, червень-листопад 2009 року без врахування факту часткової проплати позивачем в 2008-2009 роках податкового боргу за вказані податкові періоди (а.с.124-134), а відтак, у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій відповідно до положень ст. 126 Податкового кодексу України за несплату ним сум самостійно визначених грошових зобов'язань, у розмірі 20 відсотків від вищевказаної погашеної суми податкового боргу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішенням № 0000071640 від 13.02.2012 року в цій частині підлягає скасуванню.

В той же час, слід зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

З комплексного аналізу норм п.п. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.157, ст. 20, п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, п. 58.1 ст. 58, п. 87.9 ст. 87, ст. 126 Податкового кодексу України вбачається, що до виключної компетенції органів державної податкової служби віднесено повноваження щодо зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу, та визначення платнику податків обов'язку по сплаті грошових зобов'язань у вигляді штрафу, нарахованого в конкретній суми коштів у відсотковому відношенні від погашеної суми податкового боргу, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з відповідного податку протягом строків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, суд не може підміняти орган державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення якого оскаржується, зокрема, приймати замість нього рішення, яке б відповідало вимогам закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено неможливість визначення розміру штрафу за кожну затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, оскільки відповідачем нараховувався штраф на підставі граничних строків такої затримки, без врахування фактів часткового погашення боргу позивачем в спірних звітних періодах, та враховуючи, що відповідачем самостійно здійснювалось зарахування поточних платежів позивача з податку на додану вартість в рахунок податкового боргу за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000071640 від 13.02.2012 року повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 249 грн.88 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Червонопартизанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№68)» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071640 від 13.02.2012 року задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Свердлвоську Луганської області від 13.02.2012 року №0000071640.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Підприємство Червонопартизанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№68)» судові витрати у розмірі 249 грн. 88 коп. (двісті сорок дев'ять гривень 88 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2013 року.

Суддя С.В. Прудник