Рішення № 32861942, 02.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2013 р. Справа № 5015/5354/12

Господарський суд Львівської області у складі

головуючого судді Чорній Л.З., суддів Рим Т.Я. та Щегельська О.І.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Узлісся", с. Стрілки Перемишлянського району Л/о

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик", м. Київ

про визнання договору про внесення змін до договрру іпотеки недійсним, припинення правовідносин за договором іпотеки, усунення перешкод у користуванні майном.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Фот А.Є.- представник

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Узлісся", с. Стрілки Перемишлянського району Л/о до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик", м. Київ про визнання договору про внесення змін до договору іпотеки недійсним, припинення правовідносин за договором іпотеки, усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 16.01.2013 року. Ухвалою суду від 16.01.13р. у зв'язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 05.02.13 р. Ухвалою суду від 05.02.13 р. розгляд справи відкладено на 18.02.13 р. Ухвалою суду від 18.02.13 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 25.02.13 р. В судовому засіданні 25.02.13 оголошено перерву до 25.02.13 р. 14.год. 30 хв., яку продовжено до 27.02.13 р.

27.02.13 р. судом призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду членами колегії визначено: головуючий суддя Чорній Л.З., судді Матвіїв Р.І., Шпакович О.Ф., розгляд справи призначено на 18.03.13 р. Ухвалою суду від 18.03.13 р. розгляд справи відкладено на 02.04.13 р. Ухвалою суду від 02.04.13 р. розгляд справи відкладено на 10.04.13 р. Ухвалою суду від 10.04.13 р. розгляд справи відкладено на 25.04.13 р. Ухвалою суду від 25.04.13 р. розгляд справи відкладено на 13.05.13 р. Ухвалою суду від 13.05.13 р. продовжено строк вирішення спору та розгляд справи відкладено на 16.05.13 р.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено повторний розподіл члена колегії суддів у даній справі у зв'язку з відпусткою судді Шпакович О.Ф. Визначено новий склад колегії: головуюча суддя Чорній Л.З., судді Матвіїв Р.І. та Морозюк А.Я. Ухвалою суду від 16.05.13 р. задоволено клопотання позивача, призначено судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено Львівському НДІСЕ, провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 12.06.13 р. з метою витребування від сторін документів, необхідних для проведення експертизи, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 04.07.13 р.

04.07.13 р. Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено повторний розподіл члена колегії суддів у даній справі у зв'язку з відпусткою судді Морозюка А.Я. Визначено новий склад колегії: головуюча суддя Чорній Л.З., судді Матвіїв Р.І., Фартушок Т.Б., розгляд справи призначено на 09.07.13 р.

Ухвалою суду від 09.07.13 р. розгляд справи відкладено на 23.07.13 р.

11.07.13 р. на адресу господарського суду від Львівського НДІСЕ надійшло повідомлення №1767 від 09.07.13 р. про неможливість надання висновку почеркознавчої експертизи по матеріалах господарської справи №5015/5354/12.

23.07.13 р. Автоматизованою системою документообігу господарськго суду здійснено повторний розподіл члена колегії суддів у даній справі у зв'язку з відпусткою судді Матвіїва Р.І. Визначено новий склад колегії: головуюча суддя Чорній Л.З., судді Рим Т.Я. та Фартушок Т.Б., розгляд справи призначено на 02.08.13 р.

02.08.13 р. Автоматизованою системою документообігу господарськго суду здійснено повторний розподіл члена колегії суддів у даній справі у зв'язку з відпусткою судді Фартушка Т.Б. Визначено новий склад колегії: головуюча суддя Чорній Л.З., судді Рим Т.Я., Щигельська О.І.

02.08.13 р. представник позивача в судове засідання не з'явився. Відповідно до позовної заяви просить суд:

1) Визнати договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. 16 лютого 2007 р. за реєстровим №372 від 21.04.10 р., укладений між ТзОВ „Узлісся" та ВАТ „КБ „Хрещатик" недійсним.;

2). Припинити правовідносини за договором іпотеки, укладеним між ТзОВ „Узлісся" та ВАТ „КБ „Хрещатик", посвідченим приватним нотаріусом Львіського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. 16 лютого 2007 р. за реєстровим №372;

3). Усунути перешкоди у здійсненні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Узлісся" (Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище, 1. Код ЄДРПОУ 32568069) на нерухоме майно комплекс будівель профілакторію «Узлісся», що знаходиться за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище,1 шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, наступного запису: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; зареєстровано: 06.03.2007 12:02:13:за №4597305 реєстратором: Приватний нотаріус Цибко Т.Б., підстава обтяження: договір іпотеки, 372, 16.02.2007, Цибко Т.Б., приватний нотаріус ЛМНО; об'єкт обтяження: комплекс будівель профілакторію „Узлісся", номер за РПВН:1047192,Львівська обл.,Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір РіпищеД; власник: ТзОВ „Узлісся", код:32568069,м.Львів, вул. Трильовського, 18;

4). Усунути перешкоди у здійсненні права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Узлісся" (Львівська обл., Перемишлянський р-н, с.Стрілки, хутір Ріпище 1, код ЄДРПОУ 32568069) на

нерухоме майно - комплекс будівель профілакторію „Узлісся", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище, 1, шляхом виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, наступного запису: тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 11.04.2007 16:04:52 за №4785608 реєстратором: Приватний нотаріус Цибко Т.Б.; підстава обтяження: договір іпотеки, 372,16.02.2007, ВАТ КБ „Хрещатик"; об'єкт обтяження: комплекс будівель профілакторію „Узлісся", номер за РПВН:

1047192, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище, 1; іпотекодержатель: ВАТ КБ „Хрещатик", причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-а; іпотекодавець: ТзОВ „Узлісся", код: 32568069, м. Львів, вул. Трильовського, 18, зі всіма змінами.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов №77/04-24 від 14.01.13 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

24 січня 2007 року між ВАТ „КБ „Хрещатик" (відповідач») та ТзОВ „ВКФ „Обабіч" (позичальник) було укладено генеральну угоду №1.

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою, 16 лютого 2007 року між ТзОВ „Узлісся" (позивач) та відповідачем укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. за реєстровим № 372.

В свою чергу, 01 квітня 2010 року між позичальником та відповідачем укладено додаткову угоду до генерального договору, згідно якої ліміт кредиту збільшено до 12 085 000,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 10 грудня 2010 року.

Відповідно, 21 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору іпотеки (додатковий договір).

Однак, на думку позивача, такий додатковий договір укладено з порушенням положень цивільного законодавства України з огляду на наступне.

Так, відповідно до чинної на момент укладення додаткового договору редакції статуту ТзОВ „Узлісся", затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТзОВ „Узлісся" від 24 грудня 2007 року та зареєстрованого державним реєстратором 25 грудня 2007 року за № 14151050006002323, до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить надання згоди на укладення договорів на суму більше 100 000 грн. (п. 7 ст. 15 Статуту позивача).

Відповідно до п. 8.1 договору іпотеки всі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі і підписання уповноваженими на те представниками сторін. Однак, зазначає позивач, всупереч вищезазначеному, питання про укладення додаткового договору до договору іпотеки з Львівською філією ВАТ „КБ „Хрещатик" загальними зборами учасників позивача не розглядалось, відтак, згода загальних зборів учасників позичальника на укладення відповідного додаткового договору, яким було збільшено зобов'язання позичальника за Генеральною угодою на 2 885 000 грн., а саме - до 12 085 000 грн., та продовжено дію укладених договорів по 10 грудня 2010 року, відсутня.

Що стосується позовної вимоги щодо припинення правовідносин за договором іпотеки, то позивач зазначає наступне.

Договір іпотеки, згідно правового аналізу його умов, за своєю суттю є змішаним договором, оскільки містить як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства), а відтак, на думку позивача, до договору іпотеки, як змішаного договору, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Так, між позичальником за Генеральною угодою та відповідачем укладено додаткову угоду від 01 квітня 2010 р. до Генерального договору, відповідно до якої ліміт кредиту збільшено до 12 085 000,00 грн., термін повернення кредиту продовжено до 10 грудня 10 р. В свою чергу, позивачем відповідної згоди на вищезазначені зміни умов Генерального договору надано не було. В той же час, зазначеними змінами було збільшено обсяг відповідальності позивача, а тому, вважає позивач, є всі підстави вважати правовідносини майнового поручительства припиненими з огляду на положення ст. 559 ЦК україни.

Крім цього, зазначає позивач, станом на сьогоднішній день існують наступні записи про обтяження майна позивача в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек:

- запис: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; зареєстровано: 06.03.2007 12:02:13 за № 4597305 реєстратором: Приватний нотаріус Цибко Т.Б., підстава обтяження: договір іпотеки, 372, 16.02.2007, Цибко Т.Б., приватнийнотаріус ЛМНО; об'єкт обтяження: комплекс будівель профілакторію

"Узлісся", номер за РПВН: 1047192, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище,1;власник: ТзОВ „Узлісся", код: 32568069, м. Львів, вул. Трильовського, 18;

- запис: тип обтяження: іпотека; зареєстровано: 11.04.2007 16:04:52 за №4785608 реєстратором: Приватний нотаріус Цибко Т.Б.: підстава обтяження: договір іпотеки, 372, 16.02.2007, ВАТ „КБ"Хрещатик"; об'єкт обтяження: комплекс будівель профілакторію „Узлісся", номер за РПВН: 1047192,

Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище,1; іпотекодержатель: ВАТ „КБ"Хрещатик", причина відсутності, коду: інша причина відсутності коду, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-а;іпотекодавець: ТзОВ „Узлісся", код: 32568069, м. Львів, вул. Трильовського, 18, зі всіма змінами.

В свою чергу, враховуючи те, що додаткова угода до договору іпотеки на думку позивача є недійсною та у зв'язку з тим, що відповідно припинилися правовідносини сторін за договором іпотеки, подальше включення майна, що було предметом іпотеки, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек є безпідставним, оскільки існування обтяжень щодо нерухомого майна- комплексу будівель профілакторію „Узлісся", яке знаходиться за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки, хутір Ріпище,1, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, за відсутності належних правових підстав, створює перешкоди у реалізації ним права власності щодо зазначеного майнового комплексу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між ВАТ КБ „Хрещатик" в особі Львівської філії, правонаступником якого є ПАТ „КБ „Хрещатик" та ТзОВ виробничо-комерційною фірмою „Обабіч" укладено Генеральну угоду №1 від 24.01.07 р. про співробітництво з кредитування останнього терміном на три роки. В рамках цієї генеральної угоди укладались кредитні договори, зокрема договір кредитної лінії №05-09 від 02 березня 09 р.

В забезпечення виконання зобов'язань по вищезгаданій Генеральній угоді (Договору) №1 від 24.01.2007 року укладено, зокрема:

- договір іпотеки, посвідчений 16.02.2007 року Цибко Т.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу в реєстрі за № 372, комплексу будівель профілакторію „Узлісся", номер за РПВН 1047192, що знаходиться за адресою: Львівська область Перемишлянський район село Стрілки хутір РіпищеД та належить на праві власності ТзОВ „Узлісся".

Також, між ПАТ „КБ „Хрещатик" та ТзОВ ВКФ „Обабіч" укладались додаткові угоди до генеральної угоди № 1 від 24.01.2007 року, а саме: додаткова угода від 23 січня 2009 року -щодо встановлення процентної ставки за користування кредитними операціями в розмірі 29% річних; додаткова угода від 23 квітня 2009 року - щодо встановлення терміну здійснення кредитних операцій до 02 квітня 2010 року; додаткова угода від 30 квітня 2009 року - щодо заміни забезпечення; додаткова угода від 01 квітня 2010 року - щодо встановлення терміну здійснення кредитних .операцій до 10 грудня 2010 року та збільшення ліміту кредитних операцій з 9 200 000,00 грн. до 12 085 000,00 грн. Відповідні зміни вносились і до договору кредитної лінії № 05-09 від 02 березня 2009 року. Позивач просить суд визнати вказану додаткову угоду недійсною, оскільки товариством не надано згоду на її укладення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про господарські товариства" товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Згідно ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як вбачається із статуту (нова редакція) ТзОВ „Узлісся" (зареєстрований 25.12.2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради № запису 14151050006002323), що діяв на момент укладення спірного договору від 21.04.2010 року №766 про внесення змін до договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372, учасниками ТзОВ „Узлісся" були:

- Веремеєнко Олександр Вікторович - частка в статутному фонді 25%;

- Кривецький Ігор Ігорович - частка в статутному фонді 50%;

- Веремеєнко Вікторія Валеріївна - частка в статутному фонді 25%.

Відповідно до ст.6 статуту товариство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування, або в позику, належні йому будинки, споруди та інше майно. Відповідно до ст.9 статуту товариство вправі від свого імені укладати договори, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Вищим органом управління товариства є Загальні збори учасників товариства, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема: визначення основних напрямків діяльності товариства; призначення та звільнення директора і головного бухгалтера, а також членів ревізійної комісії товариства; надання дозволу директору на укладення договорів на суму більше 100 000,00 грн.; прийняття рішень про отримання кредитів (ст.15 статуту).

При укладенні та підписанні договору від 21.04.2010 року про внесення змін до договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372 (посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. в реєстрі за № 766) директор ТзОВ „Узлісся" Легендзевич Андрій Іванович діяв в межах повноважень, наданих йому статутом товариства та учасниками товариства згідно протоколу від 24.03.2010 року б/н, про що зазначено в самому договорі про внесення змін. Згідно вказаного протоколу учасники товариства прийняли рішення укласти додаткову угоду до договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372 у зв'язку із збільшенням зобов'язань ТзОВ ВКФ „Обабіч" перед Львівською філією ВАТ КБ „Хрещатик" до 12 085 000,00 грн. та продовженням дії укладених договорів по 10.12.2010 року, надали право підпису додаткової угоди до договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372 директору товариства Легендзевичу А.І.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

З вищенаведеного ж вбачається, що договір від 21.04.2010року про внесення змін до договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372 (посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. в реєстрі за № 766), укладений та підписаний директором ТзОВ „Узлісся" Легендзевич А.І. в інтересах товариства та в межах повноважень, наданих йому статутом товариства та учасниками товариства. Позивачем не наведено належних доказів про наявність підстав, в розумінні ст.ст.203, 215 ЦК України, для визнання спірного договору недійсним.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що ТзОВ „Узлісся" вже зверталось з позовом до суду про визнання недійсним з цих же підстав договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372 в цілому. Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2011 року у справі №5015/1242/11 в позові відмолено повністю. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Однак, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті судом за клопотанням позивача призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу, оскільки, як стверджував позивач, протокол загальних зборів учасників ТзОВ „Узлісся" б/н від 24.03.10 р. відповідно до якого учасники товариства прийняли рішення на укладення спірної додаткової угоди, учасником ТзОВ „Узлісся" Кривецьким І.І. не підписувався. Проте, у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом документів (оригіналу спірного документу, вільних взірців підпису та почерку Кривецького І.І.), необхідних для проведення експертизи, Львівським НДІСЕ надіслано суду повідомлення №1767 від 09.07.13 р. про неможливість надання висновку почеркознавчої експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога щодо визнання договору від 21.04.10 р. №766 про внесення змін до договору іпотеки від 16.02.107 р. недійсним є безпідставною, спростовується матеріалами справи і такою, що не підлягає до задоволення.

Щодо припинення правовідносин за договором іпотеки від 16.02.2007 року № 372 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України порука та застава є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язання. Законодавець чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки). Ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правовідносини щодо іпотеки (застави нерухомого майна) врегулювані Законом України „Про іпотеку", відповідно до ст. 1 якого передбачено, що іпотека-є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. В цій же статті зазначено, що особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем є іпотекодавцем, яким може, бути сам боржник або майновий поручитель, тобто іпотекодавець, який передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Крім визначення майнового поручителя, як іпотекодавця, який забезпечує своїм майном виконання зобов'язання іншої особи - боржника, інших застережень з цього приводу Закон України „Про іпотеку" не містить.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України „Про іпотеку" від того ким є іпотекодавець, боржником або майновим поручителем, природа іпотеки, як правовідношення щодо застави нерухомого майна ніяким чином не змінюється. У спірному договорі іпотеки, який укладений між сторонами в забезпечення виконання зобов'язань іншої особи - боржника за кредитним договором, відсутні умови, які могли би свідчити про укладення між сторонами іншого (крім іпотеки) договору, зокрема договору поруки.

При цьому також слід зазначити, що на відміну від вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя та збільшення обсягу його відповідальності, в ст. 17 Закону України „Про іпотеку" серед підстав, за яких припиняється іпотека, не передбачена така обставина, як зміна зобов'язання без згоди іпотекодавця, навіть у разі збільшення обсягу його відповідальності. Припинення іпотеки можливе тільки з підстав, визначених ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України „Про іпотеку". Вказаними нормативним актами наведено виключний перелік підстав припинення іпотеки. Також ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Нормами ст. 19 Закону України „Про іпотеку" встановлено лише вимоги того, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Пунктами 8.1, 8.2 договору іпотеки від 16.02.2007 року № 372 передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі, підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що укладені між сторонами додаткові угоди до договору іпотеки від 16.02.2007 року, а саме: договір від 20.05.2009 року №1142 та договір від 21.04.2010р. № 766А нотаріально посвідчувались, відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою були зареєстровані (витяги про реєстрацію змін в реєстрі іпотек від 21.04.2010р. №26908470 та від 13.05.2010р. № 27111100).

Згідно п.23 постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України „Про заставу", статей 1,11 Закону України „Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання йоцо обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В такий спосіб ст. 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору, що означає право суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні

відносини, можливість вільно обирати собі контрагента, визначати на власний розсуд умови договору, які становлять його зміст.

Стаття 629 ЦК України закріплює принцип обов'язковості договору, що полягає у добросовісному виконанні сторонами його умов.

Частиною 2 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний договір іпотеки від 16.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. в реєстрі за № 372, та договори про внесення змін до договору іпотеки від 20.05.2009р. в реєстрі за № 1142 та від 21.04.2010р. в реєстрі за № 766, укладені з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають встановленим законодавством вимогам, умови цих договорів не суперечать положенням нормативно-правових актів,відтак законних підстав для визнання договору іпотеки припиненим немає.

Аналоічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, який у своїй постанові від 25.04.2012 року у справі № 5015/5381/11 зазначив, що „погоджується з безпідставністю заявлених позовних вимог позивача (про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання договору іпотеки від 16.02.2007р. №372 припиненим) з огляду на те, що позивач погодив збільшену відповідальність за основним зобов'язанням, уклавши з іпотекодержателем- додаткові угоди до договору іпотеки. За наявності згоди позивача на збільшення обсягу його відповідальності відсутні правові підстави вважати договір іпотеки припиненим".

Що стосується позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, колегія суддів дійшла висновку, що вона є безпідставною, необгрунтованою поданими суду доказами і є такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до ст. 17 Закону України „Про іпотеку", іпотека припиняється у разі визнання недійсним іпотечного договору.

Відповідно до п.2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за № 364/3657, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є:

2.1.1.Накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом- Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

2.1.2.Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається:

- державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

-судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту);

-органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Згідно із п.п. 25, 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410, після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з Реєстру з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Відповідно до вимог п.253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, від 03.03.2004 р. №20/5, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою:

- банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту);

-заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання;

-заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним;

-заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

(догляду), спадковим договором;

- відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача;

- набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними;

- фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою,або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою;

- спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.

Таким чином, підставою для зняття заборони на відчуження предмету іпотеки та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру на відчуження нерухомого майна та до виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотеки може бути рішення суду, що набрало законної сили щодо визнання договору іпотеки недійсним або припиненим. До моменту вирішення спору по суті та набрання рішенням суду щодо визнання договору застави (іпотеки) недійсним чи припиненим законної сили, відсутні підстави для внесення відповідного запису щодо зняття заборони на відчуження об'єкту іпотеки.

З огляду на викладене, станом на надний час у позивача вісутні правові підстави для звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведне, заслухавши пояснення представників сторін. повно, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Крім цього, відповідно до Постанови пленуму ВГС України №7 від 21.02.13 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" (п.2.11) якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Оскільки позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, а судовий збір сплачено лише за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку достягнути з позивача в дохід державного бюджету недоалачену суму судового збору за результатами розгляду справи (п.3.5 Постанови пленуму ВГС укрвїни від 26.12.11 р. №18).

Керуючись ст.ст. 1,3, 17,19 Закону України „Про іпотеку", ст.ст. 92, 509, 546, 559, 575, 593,626, 627, 629, 631 Цивільного кодексу України, , ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Достягнути з позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю „Узлісся" (81220, Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки, хутір Ріпище, буд. 1; код ЄДРПОУ 32568069) в дохід державного бюджету 3 219 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви до суду.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.08.2013р.

Головуючий суддя Чорній Л.З.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Чорній Л.З.