Рішення № 32861887, 29.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р.Справа № 5017/2843/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр дістріб'юшн компані"

до відповідача: Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

про стягнення 4 120 471,18 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Сідєльніков А.В. - довіреність від 17.01.2011року;

від відповідача: Фірсов Д.О. - довіреність від 18.10.2012 року.

У судових засіданнях оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: У вересні 2012 року ТОВ "Прем'єр дістріб'юшн компані" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Джерело" 1 412 438,35 грн. пені, 141 119,39 грн. інфляційних та 1 412 438,35 грн. річних, посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору від 02.06.2010 року за № Д05/02/06/2010 щодо строків оплати поставленого йому товару.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2012 року по справі №5/17-3644-2011, яким, за наслідком дослідження висновку судово-економічної експертизи Одеського наукового-дослідного інституту №2454/2455 від 01.06.2012 року, було встановлено факт наявності заборгованості за продукцію ТОВ „Джерело" перед ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" по договору від 02.06.2010 року № Д05/02/06/2010 у сумі 8 290 337,57 грн. Приймаючи до уваги наявність прострочення відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував на суму заборгованості штрафні санкції згідно до розрахунку (т.1 а.с.42), про стягнення яких і звернувся до суду із відповідним позовом.

Заявою від 03.09.2012 року (вх.30443/2012 від 9.10.2012р. (т.1 а.с.46-47), яка була додатково подана до суду 23.10.2012р. за вх.32017/2012 (т.4 а.с.107-108), позивач уточнив заявлені вимоги та, залишивши вимоги про стягнення 1 412 438,35 грн. пені, 141 119,39 грн. інфляційних втрат та 1 412 438,35 грн. річних, просив додатково стягнути з відповідача на його користь 8 290 337,57 грн. основної заборгованості за поставлений товар.

Відповідач у відзиві (т.1 а.с.84-85) проти позову заперечував, вказуючи, що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують наявність боргу за договором від 02.06.2010 року №Д05/02/06/2010, а при розгляді справи №5/17-3644-2010 досліджувався виключно договір № 33111 від 04.01.2010 року, тобто договір №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року судом не досліджувався, правова оцінка правовідносинам за договором не надавалась.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2012 року (суддя Горячук Н.О.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр дістріб'юшн компані" до Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" про стягнення 11256303,65грн. було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2012 року у справі №5017/2843/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарсько суду від 07.03.2013 року скасовано, справу №5017/2843/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності позивачем того, що спірна сума є боргом по договору № Д/05/02/06/2010 від 02.06.2010 року, а тому заявлені до відповідача вимоги про стягнення з нього цієї заборгованості, з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовами договору, є безпідставними.

Вищий господарський суд України зазначив, що відповідачем не оспорювався ані факт поставки, ані обсяги платежів за поставлений товар як по договору № 33111 від 04.01.2011 року, так і по договору № Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року. Таким чином, з огляду на надані позивачем докази у підтвердження своїх вимог, а також те, що зобов'язання виникають не лише з правовідносин за договором, а із інших підстав, встановлених ст.11 ЦК України, предметом судового розгляду було з'ясування не лише тих поставок, які здійснювались з посиланням на спірний договір, а визначення загального обсягу поставок та правових наслідків, які можуть бути у разі порушення договірних чи позадоговірних зобов'язань. Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, спір у повному обсязі заявлених вимог не розглянув, зазначену неповноту судового розгляду апеляційна судова інстанція не усунула, незважаючи на укладання сторонами 28.12.2012 року і надання суду угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою відповідач визнав спірну заборгованість по договору № Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року.

За таких обставин, суд касаційної інстанції скасував прийняті по справі судові рішення з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, вказавши, що суду при новому розгляді справи необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувавши дійсні обставини справи.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему діловодства спеціалізованого суду від 04.12.2012 року здійснено автоматичний розподіл справи між суддями, згідно якого справу №5017/2843/2012 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М., у зв'язку з чим ухвалою суду від 22.05.2013р. справу було прийнято до провадження з призначенням її до розгляду у судовому засіданні.

Під час нового розгляду справи позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог (т.8 а.с.137-139), в якій зазначив, що 28.12.2012 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог та підписано акт звірки взаємних розрахунків (т.8 а.с.104-105).

При цьому, п.10.1 укладеного 02.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр дістріб'юшн компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело» Договору № Д05/02/06/2010 на поставку лікеро-горілчаної продукції передбачено, що у разі прострочення оплати Продукції, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача пеню та річні у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь період такого прострочення.

Відповідно до вищезазначеної угоди, 28.12.2012 року за Договором №Д05/02/06/2010 відповідач погасив тільки основну суму боргу 8 290 337,57 грн., без урахування пені та річних, натомість рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2012 року по справі № 5/17-3644-2011 встановлено факт наявності документально підтвердженого боргу за Договором № Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року.

Відповідно до приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до тривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 120 471,18 грн., в тому числі 2 060 235,59 грн. пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та 2 060 235,59 грн. річних (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за час прострочення грошового зобов'язання по договору № Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року згідно із доданим розрахунком (т.8 а.с.140-141).

У судовому засіданні 29.07.2013р. під час розгляду справи по суті позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві (т.8 а.с.130-131), вказуючи про сплив позовної давності по вимогам про нарахування штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначив, що між Позивачем та Відповідачем було підписано угоду від 28.12.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012р., які свідчать, що станом на 31.12.2012р. у сторін по договору № Д05/02/06/2010 від 02.06.2010р. та договору від 04.01.2011р. відсутня заборгованість, так як зобов'язання по цим договорам припинилися в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що свідчить про належне виконання сторонами своїх зобов'язань по вказаним договорам, а, відповідно, у Позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. При цьому у п. 5.3. угоди від 28.12.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог сторони домовились вчинити дії щодо закінчення судових проваджень по договору № Д05/02/06/2010 від 02.06.2010р. та договору від 04.01.2011р.

З урахуванням викладеного, відповідач просив у позові відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від від 23 березня 2012 року „Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що взаємовідносини сторін регулювались договорами №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року та № 33111 від 04.01.2011 року.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2010 року між ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" (компанія) та ТОВ „Джерело" (дистриб'ютор) укладено договір №Д05/02/06/2010 (т.1 а.с.8-15).

Відповідно до умов п.2.1Договору, дистриб'ютор зобов'язується надати компанії послуги по дистрибуції продукції, тобто закупати продукцію у відповідності з запланованим щомісячним об'ємом продаж, за свій рахунок приймати, зберігати, здійснювати дистрибуцію продукції на території дистрибуції у відповідності з операційними цілями по дистрибуції, своєчасно сплачувати продукцію по відповідній ціні. Дистриб'ютор зобов'язується не перевищувати встановлені кредитні ліміти проводити акції та виконувати інші вимоги, узгоджені у відповідності з договором.

Згідно із п.2.2 Договору, сторони домовились, що дистрибуція продукції по договору буде здійснюватись на території визначеній у додатку №2.

Розділом 5 передбачена ціна продукції, яка встановлюється виходячи з базової ціни, зазначеної у додатку №1 до договору, за вирахуванням знижки, якщо вона встановлена дистриб'ютору. Пунктом 5.2 встановлено, що ціна може бути змінена компанією в односторонньому порядку у будь який час. Про зміну ціни компанія повідомляє дистриб'ютора не менш як за 30 днів до дати введення нової ціни. Про екстрене збільшення ціни, обумовлене різкими змінами вартості сировини, матеріалів, енергоносіїв, макроекономічних показників, змін у законодавстві, компанія повідомляє дистриб'ютора за один день до моменту встановлення нової ціни. Факт прийняття продукції дистриб'ютором є підтвердженням його згоди з новою ціною.

Відповідно до п.6.4 Договору підставою для оплати є договір та товарно-транспортна накладна, у якій зазначається вартість продукції, транспортні витрати (якщо вони сплачуються дистриб'ютором), податки та платежі, передбачені законодавством та договором.

Пункт 6.5 передбачає, що дистриб'ютор сплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок компанії, зазначений в Договорі. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок або внесення їх в касу компанії (якщо передбачений такий вид оплати). Поточні надходження грошових коштів від дистриб'ютора зараховується у рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім строком виникнення. Зазначене дистриб'ютором призначення платежу при цьому не враховується.

За змістом п.6.5 також у випадку не зазначення Дистриб'ютором призначення платежу, компанія має право віднести платіж в рахунок погашення заборгованості по будь-якому рахунку.

Згідно з п.6.6 договору звірка розрахунків провадиться компанією щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця.

Розділ 7 передбачає умови поставок, згідно із п.7.1 Договору, поставка продукції здійснюється у відповідності з правилами організації поставок (додаток №5).

Відповідно до п. 7.6 Договору, підтвердженням факту отримання продукції є підпис представника або робітника дистриб'ютора на товарно-транспортній накладній, засвідчена печаткою або штампом. Крім засвідчення печаткою та-або штампом підписи представника або робітника дистриб'ютора на товарно - транспортній накладній, останній зобов'язаний надати компанії та/або експедитору довіреність на отримання ТМЦ (п.7.6 договору)

Розділом 10 Договору передбачено відповідальність сторін. Так, у випадку прострочення оплати продукції дистриб'ютор сплачує компанії пеню та річні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь період такої прострочки.

Відповідно до пункту 13.1 Договору, даний договір набуває сили з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня, при цьому рік закінчення договору сторонами не зазначено, а у відношенні розрахунків діє до повного виконання зобов'язань боржником.

Додатком №3 до Договору №Д/05/02/06/2010 від 02.06.2010 року, передбачено максимальний строк відстрочки оплати продукції, який складає 30 (тридцять) днів (т.1 а.с.18-20).

Крім того, як встановлено судом, між сторонами - ТОВ «Прем'єр дістріб'юшн компані» (Компанія) та ТОВ «Джерело» (Дистриб'ютор) було укладено договір №33111 від 04.01.2011 року (т.9 а.с.5-14).

Відповідно до предмету даного договору Дистриб'ютор зобов'язується закупати продукцію у відповідності до Запланованих щомісячних та річних об'ємів продажу, які встановлені Комерційною політикою Компанії, за свій рахунок приймати, зберігати, здійснювати дистрибуцію Продукції на Території дистрибуції у відповідності з поставленою метою, своєчасно сплачувати Продукцію по відповідній ціні.

Згідно п.5.1 договору №33111 від 04.01.2011 року ціна продукції встановлюється шляхом зменшення базової ціни, вказаної у додатку №1 до договору, на суму відповідної знижки (якщо вона встановлена для Дистриб'ютора). Пунктом 5.3 даного договору встановлено, що остаточна ціна продукції для кожної партії фіксується у рахунку-фактурі, який направляється Компанією Дистриб'ютору до відвантаження продукції.

Пунктом 7.4 договору №33111 від 04.01.2011 року визначено, що підставою для оплати продукції є рахунок-фактура (в якому вказується точна ціна з урахуванням знижок) та товарно - транспортна накладна, в якій зазначається кількість та вартість продукції, транспортні витрати, податки та платежі, передбачені законодавством та даним договором.

Згідно п.7.5 даного договору Дистриб'ютор оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Компанії, який зазначено у договорі. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок.

Поточні надходження грошових коштів від дистриб'ютора зараховується у рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім строком виникнення.

Згідно з п.7.5 у випадку не зазначення Дистриб'ютором призначення платежу, компанія має право віднести платіж в рахунок погашення заборгованості по будь-якому рахунку.

Згідно з п.7.6 договору звірка розрахунків провадиться компанією щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця.

Згідно п.11.1 договору у разі прострочення оплати продукції Дистриб'ютор сплачує компанії пеню та річні у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь період прострочення.

Відповідно до п.14.1 договір №33111 від 04.01.2011 року вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р., а у відношенні розрахунків - до повного виконання зобов'язань боржником. Також п. 15.1 даного договору визначено, що з моменту підписання договору втрачають силу всі раніше діючі угоди та усе листування між сторонами у відношенні предмета договору.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх доводів, позивач надав до суду видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період 2010-2011 роки, з яких вбачається, що позивач відвантажив продукцію ТОВ „Джерело" на суму 28 600 226,06 грн., у тому числі: у 2010 році у сумі - 18 263 640,90 грн., у 2011 році у сумі - 10 336 585,16 грн. (т.5 а.с.33-149, т.6 а.с.1-149, т.7 а.с.1-6).

При цьому, як встановлено судом, на рахунок ТОВ «Прем'єр дістріб'юшн компані» (№2600635387801), який вказано в обох договорах були зараховані кошти від ТОВ «ДЖЕРЕЛО» на суму 25 652 513,98 грн. (т.4 а.с.116-127).

Як вбачається із матеріалів справи (т.8 а.с.104-105), 28.12.2012р. між сторонами по справі було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Сторона-1 (позивач) і Сторона-2 (відповідач), маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами.

1.1. За договорами:

а) № Д05/02/06/2010 від « 02» червня 2010 року Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 8 290 986,46 грн.;

б) № 33111 від « 04» січня 2011 року Сторона-1 є боржником, а Сторона -2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 5 314 625,49 грн.

в) за Договором поставки №28 від 28.12.2012 року Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 2 175 705,40 грн.

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є однорідними.

2. З моменту набрання чинності цією Угодою залишок вимог Сторони-1 до Сторони-2 за Договором № Д05/02/06/2010 від « 02» червня 2010 року складає (8 290 986,46 грн. - 5 314 625,49 грн. - 2 175 705,40 грн.) = 800 655,57 грн.

3. Сторони дійшли до згоди, що зобов'язання Сторони-2 по сплаті заборгованості у сумі 800 655,57 грн. Стороні-1 припиняється наступним чином:

- зобов'язання Сторони-2 за Договором № Д05/02/06/2010 від « 02» червня 2010 року припиняються в сумі 800 655,57 грн. шляхом прощення боргу Стороною 1 відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України.

Сторони зобов'язуються провести фінансовий облік/зарахування зустрічних однорідних вимог не пізніше 31.12.2012 року та підписати відповідний акт звірки взаєморозрахунків.

Приймаючи до уваги, що сторонами врегульовано спір в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з чим позивачем уточнено позовні вимоги, суд не надає правову оцінку розбіжностям у сумі основного боргу, що підтверджена первісними документами, які маються у справі, та сумою, що зазначена в угоді, проте, розглядаючи вимоги про стягнення пені та річних, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача про стягнення пені та річних цілком ґрунтуються на факті невиконання відповідачем умов договору №Д/05/02/06/2010 від 02.06.2010 року, а сума, яка заявлена до стягнення (т.8 а.с.140-141, т.9 а.с.30), розрахована без урахування проведеної відповідачем сплати у сумі 5 314 625,49 грн.

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, початком нарахування пені є дата прострочення грошового зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», встановлено, що на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Аналітичний облік розрахунків за рахунком 36 організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи.

Таким чином, ведення бухгалтерського обліку передбачено законодавством не в розрізі договорів, а в розрізі юридичних чи фізичних осіб, яким відвантажено продукцію чи виконано роботи.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши правовідносини сторін з огляду на зміст укладених між сторонами договорів, суд вважає необґрунтованим відокремлення виключно договору від 2.06.2010р. з метою розрахунку пені та річних.

Згідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У випадку заявлення майнових вимог обов'язковим реквізитом позовної заяви є обґрунтований розрахунок таких вимог. При цьому, поняття обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються означає те, що його зміст дозволяє суду зробити висновок про підстави стягнення заявленої суми та її розмір.

Разом з тим, як свідчать надані розрахунки (т.8 а.с.140-141, т.9 а.с.30), вони зроблені без врахування здійснених відповідачем проплат (т.4 а.с.116-127), які, з огляду на зміст пунктів 6.5 договору №Д05/02/06/2010, 7.5 договору №33111, а також згідно до норм законодавства, що регулює здійснення бухгалтерського обліку, мали бути цілком враховані при визначенні суми заборгованості та, відповідно, при розрахунку штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем грошового зобов'язання на заявлену позивачем суму і вказані ним строки.

Посилання позивача на ст.35 ГПК України в частині фактів, встановлених рішенням суду по справі №5/17-3644-2011, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, при розгляді вказаної справи не досліджувався факт прострочення зобов'язання по обом договорам, як це було передбачено у даній справі вказівками касаційної інстанції, а, по-друге, згідно до ч.5 ст. 35 ГПК України, таке припущення може бути спростовано у загальному порядку.

Крім того, при аналізі розрахунку річних суд також враховує, що положеннями ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, допускається встановлення іншого розміру процентів, а не порядку його нарахування в залежності від облікової ставки НБУ.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.