Рішення № 32861812, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/1935/13

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Пухівської

сільської ради Броварського району Київської області, с. Пухівка, Броварський

район, Київська область;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»,

м. Київ;

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення № 009565 від 15.10.2012 р.);

від позивача: Труба М.Г. (посвідчення № 18 від 07.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди землі від 25.07.2006р. щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, у зв'язку з чим просить суд постановити рішення про розірвання Договору оренди землі від 25.07.2006р., укладеного між Пухівською сільською радою Броварського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР», а також зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 4,9989 га, що знаходиться по вул. Рожівська в селі Пухівка, Броварського району Київської області, нормативна грошова оцінка, якої становить 24726,50 грн.

Ухвалою від 23.05.2013 р. суд порушив провадження у справі № 911/1935/13.

Ухвалами від 11.06.2013 р., 25.06.2013 р., від 09.07.2013 р., від 23.07.2013 р. розгляд справи відкладався.

Під час розгляду справи представники прокуратури та позивача підтримували позовні вимоги, з підстав наведених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 23.05.2013 р., від 11.06.2013 р., 25.06.2013 р., від 09.07.2013 р., від 23.07.2013 р. у судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих прокурором, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 11.07.2006 р. IV сесії V скликання, між ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» (за договором - орендар) та Пухівською сільською радою (за договором - орендодавець) 25.07.2006 р. було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,9899 га за рахунок земель запасу для розташування котедженого містечка в с. Пухівка по вул. Рожівській, Броварського району Київської області, строком на 49 років з дня державної реєстрації договору.

Вказаний договір оренди земельної ділянки був нотаріально посвідчений та зареєстрований Броварським районним відділом Київської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що вчинено запис за № 040632500001 від 27.07.2006 р.

Розділом 4 договору встановлено, що орендар вносить орендну плату за земельну ділянку в грошовій формі в національній валюті України в розмірі 7 (семи) відсотків від її нормативної грошової оцінки, а саме 24726,50 грн. з урахуванням інфляції за земельну ділянку площею 4,9989 га на рік, щомісячна орендна плата становить 2060,54 грн.

Орендна плата вноситься рівними частинами кожного місяця на рахунок орендодавця. Орендар вносить чергові платежі до 10 числа відповідного початку місяця на банківський рахунок орендодавця.

Орендна плата перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі, встановленому законодавством України.

Розмір орендної плати за черговий місяць збільшується на величину інфляції гривні за попередній місяць. Величина інфляції гривні визначається згідно з даними Міністерства статистики України.

Відповідно до п. 7.11. договору, відповідач зобов'язався вносити орендну плату за земельну ділянку в розмірах та строках, передбачених договором.

Проте, згідно інформації, наданої Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією від 11.07.2013 р. за № 6512/10/19, заборгованість відповідача перед бюджетом по орендній платі за землю становить 120207,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора та позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю», який діяв на момент укладення договору оренди землі, було встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

З 01.01.2011р. питання сплати податку за землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 14.1.136. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно зі ст. 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Пунктом 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю» (чинної на момент укладення договору), контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється органами державної податкової служби державними податковими інспекціями.

Вищезазначена стаття кореспондується із ст. 41 Податкового кодексу України, відповідно до якої органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У матеріалах справи наявні довідки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією від 14.05.2013 р. № 4491/10/19 та від 11.07.2013 р. за № 6512/10/19, згідно з якими у відповідача існує заборгованість перед бюджетом по оренді платі за землю.

Таким чином, твердження прокурора та позивача щодо несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором оренди землі від 25.07.2006 р. на протязі року підтверджується матеріалами справи, зокрема, вищезазначеними довідками державної податкової інспекції.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, відповідно до чинного законодавства розірвання договору оренди в судовому порядку може бути здійснено тільки у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови Договору оренди землі від 25.07.2006 р., а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимога прокурора про розірвання Договору оренди землі від 25.07.2006 р., укладеного між Пухівською сільською радою Броварського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР», для розташування котедженого містечка/будівництва та обслуговування житлових будинків/ в с. Пухівка по вул. Рожівській, Броварського району Київської області, площею 4,9989 га, підлягає задоволенню.

Також, прокурор просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 4,9989 га, що знаходиться по вул. Рожівська в селі Пухівка, Броварського району Київської області, нормативна грошова оцінка, якої становить 24726,50 грн.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги всі вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Київської області обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого прокурор та позивач у встановленому порядку звільнені, стягується з відповідача в доход бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору (стаття 4 вказаного Закону) встановлено, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Станом на 01.01.2012 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1147,00 грн.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Щодо позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено в постанові від 30.11.2012 р. по справі № 5011-45/1164-2012.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги як майнового, так і немайнового характеру спору.

Таким чином, за вимогу майнового характеру щодо повернення земельної ділянки розмір судового збору становить 1720,50 грн. та за позовну вимогу немайнового характеру щодо розірвання договору - 1147,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 25.07.2006 р., укладений між Пухівською сільською радою Броварського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» (03150, м. Київ, вул. А.Барбюса, 5-В, кім. 24; код ЄДРПОУ 13671204) повернути Пухівській сільській раді Броварського району Київської області (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Леніна, 118-А; код ЄДРПОУ 04363946) земельну ділянку площею 4,9989 га, що знаходиться по вул. Рожівська в селі Пухівка, Броварського району Київської області, нормативна грошова оцінка, якої становить 24726 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) грн. 50 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» (03150, м. Київ, вул. А.Барбюса, 5-В, кім. 24; код ЄДРПОУ 13671204) в доход Державного бюджету України 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.08.2013

Суддя Карпечкін Т.П.