Рішення № 32861789, 06.08.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2013 р. Справа № 906/772/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2 : Кімак З.К. - довіреність №100/16 від 09.01.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

від прокурора: Муляренко Т.О. - посвідчення №013365 від 30.11.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі 1) Житомирської міської ради (м. Житомир)

2) Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (м. Житомир)

про стягнення 10003,29 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10003,29грн. заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення згідно договору №356 від 01.05.2011р.

Прокурор та представник позивача-2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Надали довідку за вих.№9212/16 від 06.08.2013р. про те, що станом на 06.08.2013р. борг відповідача перед позивачем не змінився і становить 10003,29грн.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, оскільки ухвала суду направлялась відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2011 року між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп" (споживач/відповідач) було укладено договір №356 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.15-18), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п.2.1 договору тарифи на послуги на момент укладання договору з централізованого опалення становлять 12,62грн. за кв.м. приведеної опалювальної площі.

Розмір щомісячної оплати за централізоване опалення становить 1215,94грн. (п.2 договору).

В пункті 3.1 договору №356 від 01.05.2011р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Попередня оплата спожитих послуг проводиться споживачами до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Сторони також погодили, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі (п.3.3 договору).

Цей договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п.9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №356 від 01.05.2011р. Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" у період з липня 2012 року по травень 2013 року відповідачу були надані передбачені договором послуги з централізованого опалення на загальну суму 10712,01грн. Для оплати наданих послуг позивачем виставлялись відповідачу рахунки на відповідні суми, а також складалися акти про надання послуг з теплопостачання (а.с.23-29).

Крім того, у відповідача станом на липень 2012 року залишилась непогашеною сума боргу 6291,28грн. (а.с.13,14).

Проте, відповідач розрахунки за отримані від позивача послуги у період з липня 2012 року по травень 2013 року провів частково на суму 7000,00грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язання станом на день пред'явлення позову, згідно розрахунку позивача, утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги з централізованого опалення в сумі 10003,29грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (10014, м.Житомир, вул. Перемоги, 12, код 13549816)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код 35343771) - 10003,29грн. - боргу за отримані послуги з централізованого опалення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (10014, м.Житомир, вул. Перемоги, 12, код 13549816)

- на користь Державного бюджету України - 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08 серпня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу-1

3 - відповідачу (рек. з повід.)