Постанова № 32861, 04.07.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2006 р. 10:00 Справа № АС-24/50-06

вх. № 5354/2-24

Суддя господарського суду Харківської області Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Колесан Д.О.

представників сторін

представник позивача - Сторчаєва Світлана Миколаївна, дов. № 06-135/1098 від 17.05.06р.;

представник відповідача - не з'явився

по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в

до ПП "Сахзаводські теплові мережі", м. Куп'янськ

про стягнення 4988,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, суб’єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – приватного підприємства „Сахзаводські теплові мережі” , м Куп’янськ 4988,37 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. не було працевлаштовано жодного інваліда, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочому місці. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 4988,37 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів. З них заборгованість складає 4988,37 грн. та пеня становить 20,37 грн.

У судове засідання 29 травня 2006 року відповідач не з’явився, відзиву на позов, витребуваних ухвалою суду від 5 травня 2006 року доказів не надав, у зв’язку із чим суд відклав розгляд справи до 15:15 год. 7 червня 2006 року, викликав відповідача якому запропоновано надати не подані докази.

У судовому засіданні 7 червня 2006 року відповідач усно заперечив проти позову, та просив суд оголосити перерву для надання відповідних доказів. Суд об’явив у судовому засіданні 7 червня перерву до 19 червня 2006 року, зобов’язав відповідача надати суду відзив на позов, фінансовий звіт за 2005 рік, декларацію про прибуток за 2005 рік, правове та документальне обґрунтування своїх заперечень, звіти до служби зайнятості за 2005 рік, докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

19 червня 2006 року судове засідання було продовжено.

Відповідач у судовому засіданні 19 червня 2006 року усно заперечив проти позову, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, усно повідомив суд, що підприємство відноситься до підприємств, на які розповсюджується дія Закону України „Про електроенергетику”, згідно ст. 21 якого створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві. При цьому, відповідач не виконав вимоги суду, без поважних причин не надав відзив на позов, а також інші докази витребувані ухвалою від 05 травня 2006 року. Також, відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування заперечень, заявлених в проти позову. Відповідач звернувся до суду із усним клопотанням про перерву у судовому засідання для надання відповідних доказів в обґрунтування заявлених заперечень.

Суд задовольнив заявлене відповідачем клопотання, об’явив у судовому засіданні 19 червня перерву до 10:00 год. 4 липня 2006 року, зобов’язав відповідача надати суду відзив на позов, фінансовий звіт за 2005 рік, декларацію про прибуток за 2005 рік, правове та документальне обґрунтування своїх заперечень, звіти до служби зайнятості за 2005 рік, докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

4 липня 2006 року судове засідання було продовжено. Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не пояснив, відзиву на позов, фінансовий звіт за 2005 рік, декларацію про прибуток за 2005 рік, правове та документальне обґрунтування своїх заперечень, звіти до служби зайнятості за 2005 рік, докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів суду не надав.

Оскільки згідно п. 1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а провадження у справі було відкрито 5 травня 2006 року, приймаючи до уваги те, що після об’явленої перерви відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд застосовує законодавство на момент виникнення спірних відносин.

Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 5000,00 грн.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, якій він здав до позивача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 25 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. вказав, що він повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 0 інвалід.

Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не створював вакансій для працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів звернення до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2005 р. В матеріалах справи відсутні (не надані відповідачем) звіти про наявність вільних робочих місць(вакантних посад) та потребу в працівниках який відповідач би здавав в 2005 р.. представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вакансій в 2005 р. не мав, до відповідних органів за працевлаштуванням інвалідів не звертався.

Крім того, згідно листа Куп’янського міського центру зайнятості № 1199 від 06.05.06р. ПП „Сахзаводські теплові мережі” м. Куп'янськ протягом 2005 р. інформацію про наявність вільних місць для інвалідів не надавалась, тобто відповідач заявку на потребу в інвалідах не заявляли.

Обов’язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”, Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р., п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 р. №244.

Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов’язку щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.

Факт того, що відповідач у 2005 р. не інформував компетентні органи про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд зазначає, що пеня у сумі 20,37 грн. нарахована в відповідності до положень Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, оскільки суми санкцій своєчасно до 15 квітня 2006 р., тобто в строк передбачений наведеним вище Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів.

Враховуючи наведене позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160 - 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Сахзаводські теплові мережі” (Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 108А, код 33993600) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1-й під’їзд, 1-й поверх, кімната 16, код ЄДРПОУ 24134567) 4968,00 грн. штрафних санкцій 20,37 грн. пені.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Плахов О.В.