Постанова № 32860267, 02.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 р. справа №820/5087/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 - звернувся з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, у якому просить суд:

- Визнати протиправною відмову відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, викладену у висновку від 28.05.2013 р. № 149 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та скасувати його.

- Зобов'язати відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області розглянути питання щодо погодження ОСОБА_1 проект землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя -господарські двори ) в межах населеного пункту с. Таранівка Зміївського району, що перебувають у запасі Таранівської сільської ради, загальною площею 0.2571 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відмову у погодженні висновку по проекту землеустрою надано відповідачем з порушенням положень ст. 14 Конституції України , Земельного кодексу України та Закону України « Про особисте селянське господарство».

У судовому засіданні позивач і представник позивача позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надіслав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову та просив розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача; дослідивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та матеріали справи; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

28.05.2013 р. Відділом Держземагентсва у Зміївському районі Харківської області надано висновок № 149 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області (далі - Висновок № 149 від 28.05.2013 р.), у якому зазначається про неможливість погодження проекту землеустрою за таких підстав:

- земельна ділянка відводиться громадянину, а нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, придбане фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1;

- земельні ділянки, на яких розміщені господарські будівлі, що перебувають у власності громадян, не можуть передаватись безоплатно у власність для особистого селянського господарства, оскільки це не сільськогосподарські угіддя, які відповідно до Закону « Про особисте селянське господарство» мають використовуватись при створенні особистого селянського господарства для задоволення власних потреб шляхом виробництва надлишків сільськогосподарської продукції.

- рішення Таранівської сільської ради прийняте з порушенням Земельного кодексу України, необхідна заміна цільового призначення земельної ділянки, не вказана форма власності земельної ділянки;

- невірно визначено цільове призначення земельної ділянки;

- оформити право користування земельною ділянкою згідно ст.ст. 93, 120, 124, 128 Земельного кодексу України.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.07.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 ( зареєстровано за реєстровим номером 835) фізична особа-підприємець- ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1.

Відповідно до Витягу № 26799120 від 23.07.2010 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1.

Крім того, позивач надав пояснення, які підтвердив посиланнями на документи, що містяться у матеріалах справи, стосовно того, що викупу вищевказаній нерухомості, яка була комунальною власністю, відповідно до умов діючого на той час законодавства мало передувати користування цією нерухомістю на умовах договору оренди. Такий договір оренди від 23.11.2009 р. був укладений між ним як фізичною особою - підприємцем та Таранівською сільською радою, відповідно, договір купівлі-продажу також було укладено з фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_1- орендарем вказаної нерухомості.

Суд зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого Мінюстом 18.02.2002 р. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Отже, право власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №835 від 22.07.2010 р.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що право власності на вищевказану нежитлову будівлю належить фізичній особі - підприємцю - ОСОБА_1

Щодо неможливості використання земельної ділянки, зазначеної у Висновку №149 від 28.05.2013 р. у відповідності до вимог Закону України «Про особисте селянське господарство», суд зазначає, що відповідно до ст. 1 вказаного Закону « Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів».

Таким чином, суд зазначає, що вказаний Закон не містить будь-яких вимог щодо здійснення господарської діяльності у формі особистого селянського господарства саме на землях, які є сільськогосподарськими угіддями.

Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача з приводу неможливості використання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства як такі, що не обґрунтовані посиланням на норми діючого законодавства.

Щодо посилання відповідача на невідповідність рішення Таранівської сільської ради Земельному кодексу України, на необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки, а також на те, що у рішенні не вказано форму власності земельної ділянки суд зазначає наступне.

17.04.2013 р. Таранівською сільською радою Зміївського району прийняте рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення ( несільськогосподарські угіддя - господарські будівлі та двори) в межах н.п., що перебувають у запасі Таранівської сільської ради, загальною площею 0.2571 га, яка розташована в АДРЕСА_1 на території Таранівської сільської ради Зміївського району ( далі- земельна ділянка).

Щодо права громадян України на безоплатне отримання ними земель діюче законодавство передбачає наступне.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачене право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі громадянину у власність земельної ділянки приймається за результатами розгляду клопотання, наданого громадянином, у якому останній зазначає цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до вказаного рішення сільської ради позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначенням її цільового використання (для ведення особистого селянського господарства); площі земельної ділянки (0,2571 га) та конкретної адреси цієї земельної ділянки (селище Таранівка по вул. Фабричній, буд. 13, на території Таранівської сільської ради Зміївського району).

Ні у вищевказаному Висновку №149 від 28.05.2013 р., ні у письмових запереченнях відповідач не обґрунтував свої вимоги щодо необхідності зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки посиланням на відповідні норми діючого законодавства. Як зазначає відповідач у письмових запереченнях, «на його думку, земельна ділянка, зазначена у позовній заяві, має використовуватись ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування».

Суд зазначає, що визнання рішення органу місцевого самоврядування таким, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства не є компетенцією відповідача.

Відповідачем не надано доказів того, що вказане рішення сільської ради скасоване у судовому порядку або у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» як таке, що прийняте з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Отже, суд зазначає, що відсутні підстави вважати рішення Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області № 369-УI від 17.04.2013 року таким, що прийняте з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України «Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації».

Таким чином, Земельним кодексом визначено виключні підстави, за наявності яких компетентний орган має право відмовити заявникові у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому висновок про відмову у погодженні проекту відповідачем надано без посилання на вказану норму Закону та без зазначення підстав, визначених ст. 186-1 Земельного кодексу.

Суд зазначає, що критеріями (принципами) оцінки правомірності рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 2 КАС України є, зокрема, дотримання суб'єктом владних повноважень принципів законності та обґрунтованості при прийнятті цих рішень, які зобов'язують останнього діяти на виконання закону та вимагають від суб'єкта владних повноважень враховувати як ті обставини, на які прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення для вирішення кожної конкретної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам шляхом співставлення відомостей, зазначених позивачем у позові; у документах, доданих до позовної заяви; запереченнях, наданих відповідачем, із містом вищенаведених норм права суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підтверджені документами, що містяться в матеріалах справи.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях, як такі, що не містять достатніх обґрунтувань з посиланням на відповідні норми діючого законодавства.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що відповідачем при наданні висновку №149 від 28.05.2013 р. про неможливість погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду проекту землеустрою по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області не дотримано принципів законності та обґрунтованості, , визначених ст. 2 КАС України.

За таких підстав висновок №149 від 28.05.2013 р., наданий відповідачем, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України (Постанова Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. №17) - у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

З урахуванням усього вищевикладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову відділу Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, викладену у висновку від 28.05.2013 №149 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та скасувати його.

Зобов'язати відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області розглянути питання щодо погодження ОСОБА_1 проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя-господарські двори та двори) в межах населеного пункту с. Таранівка Зміївського району, що перебувають у запасі Таранівської сільскої ради, загальною площею 0.2571 га, яка розташована в АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 07 серпня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.