Ухвала суду № 32858844, 08.07.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

08.07.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797-1858/2013р. Головуючий у першій

інстанції Пекарініна І.А.

категорія 41 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Володіної Л.В., Клочка В.П.

при секретарі - Пасічник Г.В.,

за участю представників

позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представника відповідачів - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідачів - ОСОБА_9 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про встановлення безстрокового сервітуту, встановлення солідарного обов'язку користування домоволодінням,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та просили усунути перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів з домоволодіння без надання іншого житлового приміщення

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам на праві власності в порядку спадкування за заповітом від 12 вересня 2012 року належить по 1/2 частці вказаного домоволодіння, яка належала ОСОБА_15, яка доводилася двоюрідною бабкою ОСОБА_16, прямої кровної спорідненості з ОСОБА_11 не мала, але у будинку є зареєстрованими та залишаються проживати родичі зі сторони колишнього власника житла та чоловіка ОСОБА_15, ОСОБА_17, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема його племінниця ОСОБА_5 та члени її сім'ї - дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_13, чоловік дочки - ОСОБА_7 та їх діти ОСОБА_8 та ОСОБА_12, яка є неповнолітньою. Також зареєстрований ОСОБА_14 який є колишнім чоловіком ОСОБА_6 Вказані особи підлягають виселенню з будинку оскільки колишній власник житла зі згоди якого були вселені та проживають відповідачі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, також померла ОСОБА_15 його дружина, на теперішній час домоволодіння має інших власників, які мають намір реалізувати свої повноваження власників житла, але позбавлені цієї можливості внаслідок проживання у будинку сторонніх осіб.

Відповідачі по первісному позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_10, ОСОБА_11, в якому просять встановити їм безстроковий безоплатний сервітут на право користування домоволодінням АДРЕСА_1, та встановити солідарний обов'язок по користуванню домоволодінням, включаючи при необхідності проведення ремонтних робіт по утриманню будинку, оплату всіх необхідних обов'язкових платежів по користуванню та утриманню будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі ОСОБА_5 та члени її сім'ї - дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_13 діти дочки ОСОБА_8 та ОСОБА_12, з народження зареєстровані та мешкають у домоволодінні, були туди вселені та зареєстровані зі згоди ОСОБА_17, та ОСОБА_15; ОСОБА_5 взагалі постійно мешкає у домоволодінні з 1977 року разом з дочкою, будь-яких заперечень проти їх проживання попередні власники не висловлювали, між ними завжди були приязні стосунки, ОСОБА_15 за бажанням відвідувала домоволодіння та залишалася в ньому, обробляла город, позивачі мешкають у будинку на законних підставах як члени сім'ї власника житла. Іншого житла не мають.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року позов ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволений частково.

Усунуті для ОСОБА_10, ОСОБА_11 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13 шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13 з домоволодіння АДРЕСА_1.

У задоволенні позову до ОСОБА_14 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідачів- Степанова ОСОБА_18 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить у задоволенні позову відмовити, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 вересня 2012 року після смерті ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, по 1/2 частки кожний, право власності зареєстровано за ними в БТІ м. Севастополя.

З матеріалів справи також видно, що спадкодавцеві ОСОБА_19 зазначене домоволодіння належало на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2002 року після смерті чоловіка - ОСОБА_17, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено поясненнями сторін та матеріалами справи, що до своєї смерті спадкодавці ОСОБА_17 та ОСОБА_15 більш десяті років кожний, постійно мешкали за адресою АДРЕСА_2.

З копії домової книги та довідок адресного бюро м. Севастополя, вбачається, що відповідачі у різний час були зареєстровані у домоволодінні АДРЕСА_1, та крім ОСОБА_14, якій є колишнім чоловіком ОСОБА_6, тривалий час (ОСОБА_5 - з 1977 року) постійно мешкають у зазначеному домоволодінні, що також підтверджується поясненнями сторін по справі.

З матеріалів справи також вбачається, що між спадкодавцем ОСОБА_15 та відповідачами ОСОБА_5, та ОСОБА_20 були конфліктні взаємовідносини, що підтверджується зверненнями ОСОБА_15 до правоохоронних органів у серпні та вересні 2011 року, та відповіді за наслідками звернення та проведених перевірках.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319 Цивільного Кодексу України).

Гарантуючі захист права власності закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 Цивільного Кодексу України.

Об'єктом права власності особи може бути, зокрема, житло - житловій будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного Кодексу України та ст. 150 Житлового Кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 156 Житлового Кодексу України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного вище випливає, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності особи на будинок припиняє право членів сім'ї на користування цим будинком.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачає при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла, відповідно до ст. 810, 814 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Натомість частина 4 ст. 156 Житлового Кодексу України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку за умови збереження права власності на будинок цього самого власника, тобто при незмінності власника майна.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що посилання позивачів по зустрічному позову на норми ст. 64 Житлового Кодексу України, як на підставу своїх позовних вимог не можуть бути прийняти до уваги, оскільки правове положення членів сім'ї власника будинку визначене ст. 156 Житлового Кодексу України й на них не поширюються дія ст. 64 ЖК, тому члени сім'ї власника будинку не можуть користуватися тими самими правами, які надаються членам сім'ї наймача.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та вимоги закону, дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки у зв'язку з тим що ОСОБА_13 та члени її сім'ї - дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_13, чоловік дочки - ОСОБА_7 та їх діти ОСОБА_8 та ОСОБА_12, не набули самостійного права на житло на підставах передбачених законом (найм, оренда, внесення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК, статті 61,64 ЖК), суд вважає що на вказаних осіб норми ст. 64 ЖК не поширюються, підстав для визначення порушення житлових прав осіб судом не встановлено, та немає підстав для їх захисту шляхом встановлення безстрокового сервітуту, встановлення солідарного обов'язку по користуванню домоволодінням.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_21 до ОСОБА_14 задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_14 у будинку лише зареєстрований, іноді відвідує родину, постійно мешкає у Херсонській області.

Керуючись ст. 88 ЦПК України суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підставі ст.ст.64, 156 ЖК України відповідачі набули самостійне право на житло, а саме будинок АДРЕСА_1, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки відповідачі не набули самостійного права на житло на підставах передбачених законом (найм, оренда, внесення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК, статті 61,64 ЖК), та на них норми ст. 64 ЖК не поширюються, підстав для визначення порушення житлових прав осіб судом не встановлено, та немає підстав для їх захисту шляхом встановлення безстрокового сервітуту, встановлення солідарного обов'язку по користуванню домоволодінням.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідачів - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: Л.В.Володіна

В.П.Клочко