Рішення № 32857265, 31.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/22882/12

Провадження № 2/752/952/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання правовідносин за договором поруки припиненими, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 23 листопада 2012 року звернулася у суд з позовом про визнання договору поруки № SR-SME200/179/2006/1 від 24 грудня 2007 року припиненим з 26 жовтня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20 грудня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СМ-SME200/179/2006 із змінами та доповненнями відповідно до додаткових угод, які було укладено до вказаного кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору на момент укладення відповідач зобов'язувався надати боржнику кредит в сумі 200 000 доларів США із сплатою відсотків та комісій, обумовлених умовами кредитного договору фіксований відсоток у розмірі 5% річних та FIDR.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед відповідачем за кредитним договором 24.12.2007 р. між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки SR-SME200/179/2006/1, за умовами якого позивач взята на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 його боргових зобов'язань перед АТ «ОТП Банк» за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Додатковим договором № 10 від 26.10.2011 р. до вказаного кредитного договору встановлено іншу відсоткову ставку - фіксований відсоток у розмірі 13,67117% річних та плаваюча відсоткова ставка LIBOR, тобто, на думку позивача, відсоткову ставку було змінено в бік збільшення, що значно вплинуло на розмір основного зобов'язання. При цьому, згоди позивача, як поручителя за зобов'язаннями боржника, що випливають із кредитного договору, на укладення додаткового договору № 10 отримано не було.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов, зазначивши, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що 26.08.2010 р. між АТ «ОТП Банк» та поручителем ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до договору поруки № SR-SME200/179/2006/1 від 24.12.2007 р., відповідно до п. 2.2.1 якого сторони домовилися про те, що в разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов'язань та/чи інших зобов'язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов'язання забезпечуються порукою в ї повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору, а цей пункт договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору. Таким чином, підписанням договору поруки (зокрема пунктів 2.1 та 2.2), Додаткового договору № 2 від 26.08.2010 р. (зокрема п. 2.2.1) поручитель надав згоду на подальше можливе змінення розміру боргових зобов'язань, забезпечених порукою, в тому числі збільшення розміру боргових зобов'язань за кредитним договором.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СМ-SME200/179/2006 та укладені відповідні Додаткові договори до кредитного договору. (а.с. 4-11)

Згідно із кредитними заявками від 21.12.2006 р., 22.12.2006 р., 27.12.2006 р. та 23.01.2008 р. АТ «ОТП Банк» здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_2 на загальну суму 260 000 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника. Пізніше 26.10.2009 р. банком видано позичальнику 14 679,23 доларів США.

Згідно з п. 3 частини № 1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі плаваючої процентної ставки, що становить 5% та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, надалі «FIDR»).

Датою остаточного повернення кредиту є 19 грудня 2013 року.

Протягом дії кредитного договору умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання додаткових договорів.

Відповідно до Додаткового договору № 10 від 26.10.2011 р. на період з 26.10.2011 р. до 25.03.2012 р. для розрахунку процентів за користування кредитом встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 6,5%; на період з 26.03.2012 р. до повного виконання боргових зобов'язань встановлена плаваюча процентна ставка у розмірі 13,67117% річних та LIBOR (фіксована індикативна процентна ставка, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропорції ресурсів в валюті долари США банків - членів британської асоціації. (а.с. 12-16)

В якості забезпечення наданого кредиту 24 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-SME200/179/2006/1, за умовами якого поручитель зобов'язувався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники.(а.с. 17-18)

За договором поруки (п. 1.1) поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № СМ- SME200/179/2006 в повному обсязі таких зобов'язань.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки на дату укладення цього договору розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою, становить 340 000 доларів США.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки - порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Також порукою забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку, передбаченими в кредитному договорі. (п. 2.1 «б»)

Також судом встановлено, що 26 серпня 2010 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 2 до договору поруки № SR-SME200/179/2006/1 від 24.12.2007 р., відповідно до п. 2.2.1 якого сторони домовилися про те, що у разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов'язань та/чи інших зобов'язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов'язання забезпечується порукою в їх повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору, а цей пункт договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору. (а.с. 34)

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки. Він може бути таким же, як і обсяг відповідальності основного боржника. Поручитель може прийняти на себе поручительство за виконання основним боржником тих обов'язків, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобов'язання у бік збільшення обсягу його обов'язків і відповідальності. Поряд з цим відповідальність поручителя може бути обмежена в будь-який спосіб.

Отже, у разі, коли поручитель прийняв на себе повну відповідальність за виконання боржником зобов'язання, а пізніше це зобов'язання боржник і кредитор змінили в бік збільшення без погодження з поручителем, порука припиняється.

В даному конкретному випадку позивач як на підставу недійсності договору поруки посилається на те, що додатковим договором № 10 від 26.10.2011 р. до кредитного договору № СМ- SME200/179/2006 від 20.12.2006 р., який було укладено 26.10.2011 р., встановлено іншу відсоткову ставку - фіксований відсоток у розмірі 13,67117% річних та плаваюча відсоткова ставка LIBOR, тобто, на думку позивача, без його згоди відсоткову ставку було змінено в бік збільшення, що значно вплинуло на розмір основного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання позичальником (ОСОБА_2.) в повному обсязі усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору № СМ- SME200/179/2006 від 20.12.2006 р. у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Крім того, підписанням додаткового договору № 2 від 26.08.2010 р. (п. 2.2.1) поручитель надав згоду на подальше можливе змінення розміру боргових зобов'язань, забезпечених порукою, в тому числі збільшення розміру боргових зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, у зазначеному договорі поруки та додатковому договорі № 2 до договору поруки передбачена можливість зміни умов основного зобов'язання та строків його виконання без додаткового повідомлення поручителя. Тобто поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору.

Згідно п. 22 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини 1 статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати того без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає хибним посилання сторони позивача на відсутність його згоди на укладення додаткового договору № 10 як на підставу для визнання договору поруки припиненим.

З огляду на наведене, в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись статтями 203, 559 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання правовідносин за договором поруки припиненими відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: