Постанова № 32856443, 02.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року № 813/4540/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Харів М.Ю.

за участю:

представників позивача - Косован І.М., Дужич Л.С.

представника відповідача - Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин - Захід" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -

Встановив:

Приватне підприємство "Ефективна відгодівля тварин - Захід" (далі - ПП "Ефективна відгодівля тварин - Захід") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 31.07.2012 року №0004192300/11878 та №0004202300/11879 та визнати протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Господарські операції із контрагентами були оформлені відповідними первинними документами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, податкового кредиту вартість товарів згідно виписаних накладних ТзОВ «РС-АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім». Також зазначає, що позивачем здійснено реалізацію готової продукції фізичним особам в значних обсягах без укладення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи, що не доводить реальності факту реалізації такої продукції.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №115/22-70/33420204 від 16.07.2012 року, яким встановлено порушення п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Подактового кодексу України; п.5.9 ст.5 Закону України «Про податкування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 333126 грн., в тому числі: за перший квартал 2011 року на суму 82977 грн., за другий-четвертий квартали 2011 року на суму 213924 грн., за перший квартал 2012 року на суму 36225 грн.: п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 297212 грн., в тому числі: за березень 2011 року на 72241 грн., за квітень 2011 року - 4020 грн., за травень 2011 року - 61067 грн., за червень 2011 року - 22577 грн., за липень 2011 року - 4916 грн., за серпень 2011 року - 21318 грн., за вересень 2011 року - 43159 грн., за жовтень 2011 року - 9611 грн., за листопад 2011 року - 7835 грн., за грудень 2011 року - 17451 грн., за січень 2012 року - 23346 грн, за лютий 2012 року - 9671 грн.; п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.164.3 ст. 164, п.164.5 ст. 164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік та перший квартал 2012 року в сумі 2274,60 грн., п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого не перераховано податок на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 1773,82 грн.

На підставі акту перевірки №115/22-70/33420204 від 16.07.2012 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0004192300/11878 від 31.07.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 342 183 грн., в тому числі за основним платежем - 333 126 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9057 грн. та податкове повідомленя-рішення №0004202300/11879 від 31.07.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 331 537 грн., в тому числі за основним платежем - 297212 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34325 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентами, що впливають на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» за перевіряємий період, є ТзОВ «РС-АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім» та фізичні особи.

Судом встановлено, що 01.03.2011 року між ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» (Продавець) та ТзОВ «РС-АРПИ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №01, згідно якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Згідно з п.2.1. Договору найменування товару - тушка курки охолоджена. Згідно з п.4.1 Договру поставка здійснюється на умовах здійснення Продавцем доставки товару за адресою: м. Львів, ринок «Шувар» (оптовий).Факт поставки товару підтверджується долученими до матеріалів справи накладною №52 від 17.03.2011 року на суму 98000,00 грн., в тому числі ПДВ 16333,33 грн. та товаро-транспортною накладною від 17.03.2011 року, з якої вбачається, що ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» власним транспортом (реєстраційний номер - ВС 3357 АТ) поставив ТзОВ «РС-АРПИ» товар за адресою, обумовленою в Договорі.

Як вбачається із угоди №01/03 від 01.03.2011 року та договору зберігання від 01.03.2011 року послуги по забою птиці та подальшому зберіганні її тушок, реалізованих ТзОВ «РС-АРПИ», ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» надавало ПП «ЕВТ-Центр».

Судом встановлено, що 26.01.2011 року, 16.02.2011 року та 24.02.2011 року між ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» ( Покупець) та ПП «Олиагроторг» (Продавець) укладено договори купівлі продажу №260111, №160211 та №240211 відповідно, згідно умов яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар по найменуванню, в кількості та на умовах договору. Згідно п.2.1 Договорів найменування товару - олія соєва.

На підтвердження фактичного придбання товару на виконання умов вищевказаних договорів ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» надало до матеріалів справи накладні №270106 від 27.01.2011 року на суму 17500 грн., в тому числі ПДВ - 2916,67 грн., №280205 від 28.02.2011 року на суму 2007,00 грн., в тому числі ПДВ - 3334,50 грн., №250201 від 25.02.2011 року на суму 19678,40 грн., в тому числі ПДВ - 3279,73 грн., податковими накладними №52 від 26.01.2011 року на суму 17500 грн., в тому числі ПДВ - 2916,67 грн., №79 від 28.02.2011 року на суму 2007,00 грн., в тому числі ПДВ - 3334,50 грн., №51 від 17.02.2011 року на суму 19678,40 грн., в тому числі ПДВ - 3279,73 грн.

Відповідно до п.4.1 Договорів передача товару здійснюється на франко-складі продавця. На підтвердження перевезення товару (олії соєвої) із міста Дніпропетровська (складу Продавця) позивач долучив подорожні листи від 26.01.2011 року, від 27.02.2011 року та від 24.02.2011 року, з яких вбачається, що товар поставлений власним транспортом - автомобілем Ford Transit AA 62-72 CM.

Судом встановлено, що 02.06.2011 року між ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» (Покупець) та ТзОВ «Сталевий дім» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №43, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) Покупцю автозапчастини, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору. Асортимент товару визначається згідно видаткових накладних.

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних №РН-0000065 від 14.06.2011 року та №РН-0000112 від 06.06.2012 року ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» придбало у ТзОВ «Сталевий дім» запасні частини, зокрема: ресору причепну, блок управління мотором, балку осі та турбокомпресор на загальну вартість 56 379,34 грн., в тому числі ПДВ - 9 396,55 грн. Як вбачається із подорожніх листів від 06.06.2011 року та від 14.06.2011 року придбаний товар позивач транспортував власним автомобілем марки Ford Transit AA 62-72 CM.

Крім того, позивачем надано рахунок-фактуру №СФ-6-24004 від 06.06.2011 року та податкові накладні №135 від 14.06.2011 року на суму 28514,00 грн., в тому числі ПДВ - 4752,33 грн. та від 06.06.2011 року №52 на суму 27865,34 грн., в тому числі ПДВ - 4644,22 грн., що підтверджують факт купівлі позивачем вищевказаних запасних частин.

Також, товар, отриманий в просеці здійснення господарсткої діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», реалізовувся позивачем фізичним особам.

Для підтвердження факту реалізації товару фізичним особам позивачем подано виписки по особому рахунку позивача №2600434110826 в ПАТ «Діамантбанк» за спірний період, виписка по особому рахунку позивача №260003010065 в ПАТ «Актив-Банк» за спірний період, видатковими та податковми накладними про реалізацію товару фізичним особам, квитанції про оплату покупцями - фізичними особами, придбаного у ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» товару.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункт 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Під час перевірки позивача податковий орган прийшов до висновку, що ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» не доведено факту реалізації продукції фізичним особам у перевірений період. Відповідач не визнає реальності операцій з продажу позивачем товару фізичним особам, обґрунтовуючи свою позицію тим, що продаж товару здійснювався без попереднього підписання договорів купівлі-продажу, інформації у первинних бухгалтерських документів надто мало, аби ідентифікувати покупців, у позивача відсутня інформація про покупців - фізичних осіб, яка б допомогла ідентифікувати кожну особу, що придбавала у позивача товар, відсутність документів, що підтверджує факт транспортування фізичними особами придбаного ними у позивача товару.

Відповідно до ч.2 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між фізичною та юридичною особою вчиняються у письмовій формі, окрім правочинів, які відповідно до ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України можуть вчинятися усно, якщо вони виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Згідно з ч.2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчинениим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настаня відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, виходячи з вищенаведеного, законом не встановнолена обов'язкова письмова форма для договрів, що виконуються сторонами в момент їх вчинення, а зміст представлених видаткових, податкових накладних, квитанцій про оплату, виписок по особому рахунку позивача відображає умови договорів купівлі-продажу товару, укладених між ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» та його контрагентами - фізичними особами, а також підтверджує реальність настання правових наслідків для сторін правочину.

Що стосується посилань відповідача на те, що відсутні документи, які підтверджують факт транспортування фізичними особами придбаного ними у позивача товару норм «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», то суд зазначає, що такі правила застосуються виключно у випадках укладання договору про перевезення, тобто коли у правовідносинах приймає участь третя осторона - перевізник, а, оскільки, в даному випадку послуги з перевезення вантажу не надавались, то й відповідно не могла бути оформлена товаро-транспортна накладна.

Що стосується тверджень податкового органу щодо неможливості ідентифікації покупців із відомостей, які містяться у первинних документах, то суд зазначає, що порядок оформлення первинних документів передбачений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88.

Згідно з ст. 1 Закону №996, первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно зі ст. 9 Закону №996, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1. назву документа (форми); 2. дату і місце складання; 3. назву підприємства, від імені якого складено документ; 4. зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; 6. особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п.2.4 Положення №88 вказано, що при заповненні первинних документів зазначаються: 1. найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; 2. назву документа (форми); 3. дату і місце складання; 4. зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); 5. посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; 6. особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

нших вимог до первинних документів, ніж ті, які перераховані вище, не існує, а відтак у відповідача не було підстав вимагати від позивача зазначення у первинних документах більше відомостей, ніж того вимагає чинне в Україні законодавство.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд вважає, що вони вцілому відповідають вимогам вищезазначених нормативних актів та підтверджують факт реалізації товару покупцям ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» - фізичним особам.

Що стосується господарських відносин із ТзОВ «РС-АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім», то орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що, зокрема, ТзОВ «РС-АРПИ» не знаходиться за юридичною адресою, та у всіх контрагентів відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарських операцій, а тому податкові накладні не можуть бути використані при формуванні валових витрат та податкового кредиту. Такий висновок ґрунтується на фактах нікчемності вчинених позивачем правочинів.

Однак, із врахуванням принципу індивідуалізації відповідальності, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на фінансові показники діяльності ТзОВ «РС-АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім», оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТзОВ «РС-АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись, а отже є нікчемними.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, у справі «Щокін проти України» Європейський суд вказав на необхідність застосування підходу, більш сприятливого для платника податку у випідку, коли законодавство припускає неоднозначне тлумачення.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій, то позивач жодним чином не обґрунтував та не представив жодних доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень, тому суж вважає, що така вимога не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 31.07.2012 року №0004192300/11878 та №0004202300/11879.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин - Захід" 2294 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 07.08.2013 року.