Постанова № 32856409, 07.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року № 826/10596/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД»до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0000991502, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2013 року Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Суми Сумської області Державної податкової служби від 30.04.2013 року № 0000991502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги Позивача обґрунтовані відсутністю зазначених в акті порушень та безпідставністю спірного грошового нарахування, оскільки орендна плата за землю сплачувалася Позивачем згідно до умов договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001 року, які є обов'язковими для виконання сторонами договору в силу положень ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, а визначені Податковому кодексі України вимоги щодо річної суми орендної плати за землю є лише підставами для внесення відповідних змін до договору оренди, однак не містять посилання на обов'язок вчинити такі дії.

Таким чином, з врахуванням положень чинного цивільного та податкового законодавства та з огляду на існуючу на дату розгляду судову практику в цій категорії справ, Позивач вважає рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби 30.04.2013 року № 0000991502 неправомірним та такими, що підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, будучі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, причини неприбуття суду не повідомив, тому справа відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішується в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до наступних висновків.

Позивача - Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» (надалі за текстом - Позивач, ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД») зареєстровано Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 05.12.1995 року, код за ЄДРПОУ 23744453.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено камеральну перевірку даних, зазначених в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.04.2013 року №1309/152/23744453 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки Відповідачем встановлені порушення ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, що полягають у заниженні суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2013 року, заявлені в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік на суму 5 585,94 грн.

В Акті перевірки також зазначено, що згідно Додатку №1 до поданої декларації «Відомості про наявні земельні ділянки» ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» має в користування земельну ділянку площею 3 456 кв.м. за адресою: м. Суми, Червона площа, 15а (договір оренди земельної ділянки укладено 15.02.2001 року, терміном дії до 2024 року, дата державної реєстрації договору оренди земельної ділянки - 10.04.2001 року, орендодавець земельної ділянки - Сумська міська рада, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації - 1293,04 грн.). Камеральною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2013 року, визначений Позивачем в податковій декларації з плати за землю за 2013 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за лютий становить 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2013 року на 5 585,94 грн., чим порушено вимоги п.п.288.5.1. п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

30 квітня 2013 року на підставі Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000991502, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб у розмірі 8 378,91 грн., у тому числі за основним платежем - 5 585,94 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 792,97 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, Позивач послідовно оскаржував його до Державної податкової служби в Сумській області та Міністерства доходів і зборів України в межах процедури адміністративного оскарження. Однак обидві скарги - первинна від 13.05.2013 року вих. №475/03-NPA та повторна - від 06.06.2013 року вих. №593/03-NPA були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0000991502 - без змін.

Як встановлено судом, 15 лютого 2001 року між ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якої є передача Позивачу на підставі рішення Сумської міської ради від 27.09.2000 року в строкове, платне володіння та користування земельну ділянку за адресою: м. Суми, Червона площа, 15а. Об'єктом оренди є земельна ділянка площею 3 456 кв.м.

Договір оренди зареєстровано у Сумському міськвиконкомі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 10.04.2001 року №407.

Частиною 4 п.2.3. Договору оренди земельної ділянки визначено, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної договором; підвищення цін, тарифів, тощо, в т.ч. внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 5.1. Договору оренди земельної ділянки зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Як зазначено в Акті перевірки, Відповідач виніс оскаржуване рішення у зв'язку з порушенням Позивачем п.п. 288.5.1. п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку, оскільки в декларації за лютий 2013 року Позивачем розмір орендної плати обраховано виходячи з умов договору оренди, без врахування зазначеного положення Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як передбачено пп. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.5 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Слід зауважити, що вимоги п. п. 288.5.1 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України, оскільки у самому Податковому кодексі України вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

Крім того, суд звертає увагу та зазначає, що згідно з п. 288.1 ПК України - підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Те, що п. 288.5 ПК України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною та не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

Однак, ні Податковому кодексі України, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, підприємство зобов'язане сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно із частиною 3 статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку може бути підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору.

Правову позицію з даного питання було викладено у постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 року по справі 21-443а12, де, зокрема, зазначено:

«Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок. … хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями».

Згідно із статтею 18 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, обов'язок позивача сплачувати більший розмір орендної плати виникає з моменту:

набрання чинності додатковою угодою про внесення змін до договору (в разі досягнення сторонами взаємної згоди щодо збільшення розміру орендної плати);

набрання законної сили рішенням суду про зміну договору (в разі вирішення спору щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку).

При цьому, згідно з п. 5.1. вказаного договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001 року зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін.

Водночас, однією з істотних умов договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що, по-перше, ціна (орендна плата із зазначенням її розміру) є істотною умовою, по-друге, як чинним законодавством, так і самим договором оренди земельної ділянки чітко визначено спосіб внесення змін при таких обставинах (зміна умов договору) - виключно у письмовій формі за взаємною згодою сторін, суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний нараховувати та сплачувати орендну плату за землю у відповідному (більшому або меншому) розмірі лише після внесення змін до договору від 15.02.2001 року, в якому буде визначено таку істотну умову договору як орендна плата, тобто встановлено інший розмір орендної плати ніж є.

Як встановлено судом, такі зміни у вищевказаний договір від 15.02.2001 року внесені не були, а відтак, позивач нараховував та сплачував орендну плату за землю в порядку передбаченому ст. 286 ПК України та відповідно до вимог ст. 288 ПК України.

Крім того, судом також враховується, що відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, нарахування та сплата ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» орендної плати за землю у розмірі встановленому у договорі оренди земельної ділянки від 15.02.2001 року, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у місті Суми Сумської області Державної податкової служби про порушення ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД» п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0000991502-неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. ст. 17 - 19, 158 - 163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби від 30.04.2013 року № 0000991502.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» судові витрати у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій