Постанова № 32855350, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 910/2375/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" на рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2013 року у справі № 910/2375/13 за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про стягнення суми, -

Встановив:

У лютому 2013 року прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про стягнення 180582,32 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 23-01/12 від 23 січня 2012 року, з яких 165000 грн. - основний борг, 12408,90 грн. - пеня, 3173,42 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 165000 грн. основного боргу, 12399,80 грн. пені, 3159,86 грн. 3 % річних, 3611,19 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2013 року рішення місцевого суду змінено. Позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 165000 грн. основного боргу, 12408,90 грн. пені, 3173,42 грн. 3 % річних, 3611,65 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 23 січня 2012 року дочірнім підприємством "ШРБУ № 100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якості продавця, та відкритим акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41", в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу № 23-01/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця бітум дорожній в кількості 22 тони за ціною 6250 грн. без ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 165000 грн. з ПДВ, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець здійснює оплату за товар у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця до 10 числа поточного місяця за попередній місяць за фактично отриманий товар на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 165000 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 23 січня 2012 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОЧ № 790386 від 20 січня 2012 року. Позивач також виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 23 січня 2012 року на оплату заборгованості в сумі 165000 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати прийнятого товару, позивач звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача суми заборгованості, а також нарахованих на цю суму пені та 3 % річних.

Встановивши дані обставини, керуючись нормами ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 165000 грн. та необхідність задоволення даної частини позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, перевіривши розрахунки позивача щодо пені за період з 10 лютого 2012 року по 10 серпня 2012 року та 3 % річних за період з 10 лютого 2012 року по 30 вересня 2012 року, місцевий суд, з посиланням на норми ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановив, що позивачем неправильно визначено дату початку нарахування вказаних сум. Оскільки, згідно п. 4.3 договору купівлі-продажу, оплата товару мала бути здійснена до 10 лютого 2012 року включно і зазначені штрафні санкції мають нараховуватися з 11 лютого 2012 року, вимоги позивача щодо стягнення пені та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, в сумі 12399,80 грн. і 3159,86 грн. відповідно.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції, погодившись з висновком місцевого суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, судове рішення у справі змінив в частині стягнення пені та 3 % річних, задовольнивши ці вимоги в повному обсязі й, посилаючись, при цьому, на той факт, що умовами укладеного сторонами договору передбачена оплата вартості прийнятого товару саме до 10 числа поточного місяця за попередній місяць, а не по 10 число включно, тому нараховувати штрафні санкції за порушення умов договору в частині розрахунків за поставлений товар слід з 10 лютого 2012 року, що свідчить про правильність розрахунків прокурора під час звернення до суду з позовними вимогами.

Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2013 року у справі № 910/2375/13 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.