Постанова № 32855325, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 918/361/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В. Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційних скарг1) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; 2) комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарнинської міської ради на постанову та на рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року господарського суду Рівненської області від 16.04.2013 рокуу справі господарського судуРівненської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарнинської міської радипро стягнення заборгованостів засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мельник В.В.,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до КП Сарнитеплосервіс" Сарнинської міської ради про стягнення 1571860,52 грн. заборгованості з оплати за природний газ по договору на постачання природного газу №5ст-Б-11 від 29.09.2011 року та нарахованих на цю заборгованість 131157,55 грн. пені, 8630,01 грн. - інфляційних втрат та 46841,74 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1571860,52 грн. основного боргу, 65578,78 грн. пені, 46841,74 грн. - 3% річних та судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2013 року скасовано в частині відмови в стягненні 8630,01 грн. інфляційних втрат та прийнято нове рішення про задоволено позову в цій частині повністю. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року та рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2013 року скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове рішення про стягнення пені у повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, КП "Сарнитеплосервіс" Сарнинської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та залишити в цій частині без змін рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржники посилаються на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2011 року між ПАТ "Рівнегаз" (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) був укладений договір №5 СТ - Б - 11 на постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), надалі газ, а покупець - зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується покупцем на власні потреби та витрати.

Пунктом 2.6 додаткової угоди №1 до договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку.

Відповідно до пунктів 2.7, 2.8, 2.9 додаткової угоди №1 до договору, постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Пунктом 4.6 додаткової угоди №1 до договору визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Суди встановили, що на виконання умов укладеного договору, ПАТ "Рівнегаз" протягом жовтня 2011 року - квітень 2012 року передав відповідачу імпортований природний газ обсягом 1 043,042 тис.м3 на загальну суму 4 112 860,52 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та сторонами не оспорюється.

Однак, в порушення умов укладеного договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним природний газ своєчасно не виконав, чим заборгував 1571860,52 грн.

24.10.2012 року між ПАТ "Рівнегаз" (як первісним кредитором) та ПАТ "Нафтогаз України" (як новим кредитором) укладений договір №14/6064/12 про відступлення права вимоги первісного кредитору новому кредитору право вимоги до відповідача за договором №5СТ-Б-11 від 29.09.2011 року, в тому числі щодо стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань відповідача.

Судами встановлено, що у зв'язку із зміною кредитора, позивач надіслав відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості в сумі 1 571 860,52 грн.

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін у зобов'язанні.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені приписи та встановлені судами обставини прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості природного газу, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення 1571860,52 грн. основної заборгованості та 46841,74 грн. - 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що до стягнення підлягають інфляційній втрати в розмірі, заявленому позивачем, що становить 8630,01 грн., відповідно з чим, апеляційній суд вірно скасував рішення суду першої інстанцій в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.2.2 додаткової угоди №1 до договору, сторони визначили, що за порушення відповідачем строків оплати за природний газ, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічні приписи містить ч.3 ст. 551 ЦК України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки судами попередніх судових інстанцій були встановлені обставин, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня має бути стягнута у визначеному судом розмірі.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржників, викладених у касаційних скаргах, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарнинської міської ради залишити без задоволення

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року у справі №918/361/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

В.І. Студенець