Рішення № 32855310, 06.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013 Справа № 905/4595/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг», м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М», м. Донецьк

про стягнення заборгованості, пені, 15% річних, штрафу, розірвання договору та зобов'язання повернути майно

Представники сторін:

Від позивача: Локшин А.В.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» про стягнення заборгованості у розмірі 247972,86 гривень, пені у розмірі 20994,00 гривень, 15% річних у розмірі 24403,76 гривень та штрафу у розмірі 36669,00 гривень, розірвання договору та зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №440 від 09.11.2011р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для розірвання договору та зобов'язання повернути майно.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

09.11.2011р. позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоотримувачем) укладено договір фінансового лізингу №440, за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу на певний строку предмет лізингу, визначений в специфікації (додатку №2 до договору) - самоскид Маз 551605-271, номер шасі: Y3М551605В0018216 в кількості 1 од. - спеціально придбаний лізингодавцем у визначеного лізингоодержувачем продавця/постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі предмета лізингу від 16.11.2011р., яким підтверджується факт передачі предмета лізингу лізингоодержувачу.

Вартість предмету лізингу становить 509291,67 гривень, крім того ПДВ 101858,33 гривень, всього разом 611150,00 гривень (п. 3.1 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 4.1 договору).

Строк лізингу складає 24 місяці та зазначається в Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору), та в будь-якому разі не може бути менше одного року (п. 4.4 договору).

Лізингові платежі за договором повинні здійснюватися лізингоодержувачем у національній валюті України гривні у строки та в сумах, зазначених у Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору). Платежі здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний у реквізитах лізингодавця. Лізингові платежі включають винагороду (відсотки, комісії) лізингодавцю та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмету лізингу (п.7.1 договору).

Всі платежі за договором зафіксовані в національній валюті України - гривні (п. 7.2 договору).

Базою розрахунку платежів є сума витрат лізингодавця (включаючи податки), пов'язаних з придбанням предмету лізингу (далі - «розрахункова вартість»), зазначена у п. 3.1 договору (п. 7.3 договору).

У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 247972,86 гривень, пені у розмірі 20994,00 гривень, 15% річних у розмірі 24403,76 гривень та штрафу у розмірі 36669,00 гривень, розірвання договору та зобов'язання повернути майно.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Всупереч прийнятих обов'язків, лізингоодержувач зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, графіком лізингових платежів та довідкою банку, з яких вбачається наявність заборгованості відповідача, отже, позовні вимоги в цій частині щодо стягнення суми заборгованості за період з 07.09.2012р. по 07.06.2013р. за договором фінансового лізингу в розмірі 247972,86 гривень підлягають задоволенню.

Крім цього позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 20994,00 гривень, 15% річних у розмірі 24403,76 гривень.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.1.1 договору визначено, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати платежів, передбачених договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від загальної суми всієї простроченої заборгованості, яка існує на момент нарахування пені за платежами за кожен день прострочки. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених договором та/або чинним законодавством України, припиняється через 18 місяців від дня, коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов'язків за договором.

Наведене зумовлює висновок суду про правомірне нарахування позивачем пені за період, що перевищує шість місяців.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.9 договору, у випадку, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів та будь-яких інших лізингових платежів, зазначених у Графіку лізингових платежів (додатку №1 договору), сторони на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України погодили, що лізингодавець нараховує на фактичний залишок заборгованості 15 відсотків річних за методом «факт/360» протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Наведене зумовлює висновок суду про правомірне нарахування позивачем річних у розмірі, що перевищує 3%.

Отже, перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, враховуючи часткову оплату пені у розмірі 3434,16 гривень, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 15% річних, а саме:

- пені у розмірі 16960,91 гривень;

- 15% річних у розмірі 20353,37 гривень.

Різниця у розрахунку утворилася за рахунок невірного визначення періоду нарахування (кількості днів, за які може бути нарахована пеня та 15% річних).

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 36669,00 гривень за порушення п. 10.2.1 договору, яким передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (додаток №4 до договору).

У пункті 11.1.3 зазначено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) предмету лізингу, технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 7.17, 10.3, 15.2, 15.4, 15.5, підпунктів 8.1.1-8.1.7, 10.2.1, 10.2.2 Договору - сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток вартості предмета лізингу на момент укладення договору, зазначену в п. 3.1. договору. Даний штраф застосовується за порушення будь-якого з зазначених пунктів або підпунктів, окремо за кожен випадок порушення та за кожним пунктом або підпунктом такого порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру вартості предмета лізингу.

Між тим, відповідачем умови п. 10.2.1 не виконано, щоквартальні звіти про стан та місцезнаходження предмету лізингу за 4 квартал 2011р., 1-4 квартал 2012р., 1 квартал 2013р. не направлені, жодних доказів на спростування зазначених обставин, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, ним не надано.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині в повному обсязі, а саме в розмірі 36669,00 гривень.

Відносно вимог про розірвання договору фінансового лізингу №440 від 09.11.2011р., позиція суду полягає в наступному.

Позивач наполягає на розірванні договору внаслідок порушення відповідачем його умов у вигляді невиконання обов'язку щодо сплати лізингових платежів.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Означені посилання позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку відповідача щодо сплати лізингових платежів, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані, оскільки умову щодо здійснення означених платежів слід віднести до істотних умов договору у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу - самоскид Маз 551605-271, номер шасі: Y3М551605В0018216 в кількості 1 од. - суд виходить з наступного.

Пунктом 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Враховуючи вищевикладені висновки суду про розірвання договору лізингу, що за приписами ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України має своїми наслідками припинення зобов'язань сторін, зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути предмет лізингу, отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути об'єкт лізингу) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту лізингу.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» (83007, м. Донецьк, вул. Буслаєва, 23, код 35204133) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (03150, м.Київ, вул. Червоноармійська, 77-а, код 35059482) суму заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 247972,86 гривень, пеню в розмірі 16960,91 гривень, 15% річних в розмірі 20353,37 гривень, штраф у розмірі 36669,00 гривень, судовий збір в розмірі 8733,13 гривень.

Розірвати договір фінансового лізингу №440 від 09.11.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М».

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» (83007, м. Донецьк, вул. Буслаєва, 23, код 35204133) в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності передати товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит Європа Лізинг» (03150, м.Київ, вул. Червоноармійська, 77-а, код 35059482) предмет лізингу - самоскид Маз 551605-271, номер шасі: Y3М551605В0018216 в кількості 1 од.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.08.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник