Постанова № 32855167, 05.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 5013/1328/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.

розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р. у справі № 5013/1328/12 господарського суду Кіровоградської областіза позовомКіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській областідоКвартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоградза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військової частини А1405 (Кіровоград-5)простягнення 3 153,60 грн.за участю представників:

прокуратури: не з'явився

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (надалі - "Інспекція") до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград про стягнення 3 153,60 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки промисловими відходами.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 96, 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 17, 21, 33 Закону України "Про відходи", ст. ст. 16, 20, 37, 40, 55, 58, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та положеннями "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 із змінами, внесеними Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149; надалі - "Методика № 171").

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2012 р. (суддя Колодій С.Б.) позов задоволено повністю, стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград на користь держави в особі Інспекції шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу в сумі 3 153,60 грн., а в доход Державного бюджету України - 1 609,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності порушення відповідачем норм Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про відходи", а також відповідності положенням Методики № 171 здійсненого позивачем розрахунку суми збитків, заподіяних державі зазначеним порушенням.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р. (судді Кузнецова І.Л., Сизько І.А., Герасименко І.М.) рішення місцевого господарського суду змінено, а саме стягувану шкоду, відповідно до вимог законодавства, розподілено між Державним бюджетом України, бюджетами Кіровоградської області та Аджамської сільської ради Кіровоградської області; в іншій частині рішення залишено без змін. При цьому апеляційним господарським судом зазначено про правильність висновку місцевого господарського суду по суті вирішення спору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, і припинити провадження у справі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією не скористалися.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Квартирно-експлуатаційним відділом міста Кіровоград. За результатами перевірки Інспекцією складено відповідний Акт № 100 від 05 - 06.04.2012 р.

Під час проведення перевірки Інспекцією встановлено, що на території військової частини А-1405 розташовано котельню теплового господарства Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград, яка працює на твердому паливі, в ході використання якого утворились залишки (шлак паливний). Внаслідок неналежного виконання обов'язків службовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград було здійснено викид паливного шлаку у відкритий ґрунт біля котельні на території військової частини А-1405, в результаті чого відбулось засмічення земельної ділянки площею 360 м2 відходами.

З метою усунення вказаних порушень природоохоронного законодавства Інспекцією внесено відповідачу Припис від 06.04.2012 р.

Інспекцією винесено Постанову від 19.04.2012 р. про накладення адміністративного стягнення (штрафу в розмірі 850,00 грн.) на інженера Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград.

Судами встановлено, що зазначені акт та постанова в установленому законом порядку оскаржені не були, а тому є чинними.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлено статтею 33 Закону України "Про відходи". Так, згідно з приписами ч. ч. 4, 5 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів, закріплено нормами ст. 32 Закону України "Про відходи".

Несанкціоноване скидання і розміщення відходів заборонено (ст. 33 Закону України "Про відходи"). Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах віднесено п. з) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем встановленого порядку поводження з відходами, яке полягає у засміченні земельної ділянки шляхом зберігання на ній відходів, що призводить до потрапляння в ґрунт, ґрунтові води та атмосферне повітря речовин, що виробляються внаслідок впливу фізичних факторів на ці відходи. Вказане порушення є підставою для відповідальності згідно з ст. 42 Закону України "Про відходи" та п. в) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

При цьому, ст. 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що у спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика № 171.

У відповідності до п. 3.2. Методики № 171 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією правопорушення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград кваліфіковано саме як засмічення земельної ділянки, а заявлену до стягнення з відповідача суму збитків розраховано із застосуванням Методики № 171. Враховуючи дане, а також здійснену судами арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум коштів, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, тобто в сумі 3 153,60 грн.

Також колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про необхідність розподілу стягуваної шкоди між Державним бюджетом України, бюджетами Кіровоградської області та Аджамської сільської ради Кіровоградської області.

Щодо тверджень відповідача, викладених в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вони були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, яким вірно встановлено їх безпідставність. Крім того, відповідач жодним чином не спростував факт порушення ним вимог чинного природоохоронного законодавства. Відповідно, твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 р. у справі № 5013/1328/12 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова