Постанова № 32855163, 29.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 902/136/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Вовковича Д.В., дов. № б/н від 03.01.2013 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: Каленської М.А., дов. № 317 від 17.07.2013 року; Легкої М.В., дов. № 309 від 24.05.2013 року;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Козакової І.М., посв. № 018008 від 01.07.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року

у справі № 902/136/13-г господарського суду Вінницької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юкмас"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта"

відповідача -2 Аграрного фонду

про звернення стягнення на предмет застави і визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юкмас" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта", Аграрного фонду, просило (з урахуванням заяви від 27.02.2013 року) в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" перед позивачем у розмірі 2 900 000,00 грн. за договором про надання зворотної фінансової допомоги (позики) № Б23/9 від 23.09.2011 року звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 07.11.2011 року, а саме, товари в обігу загальною вартістю 83 240 000 грн.: цукор у кількості 10 000 т. балансовою вартістю 60 000 000 грн. (з ПДВ); мішки поліпропіленові у кількості 200 000 шт. балансовою вартістю 640 000,00 грн. (з ПДВ); мелассу (патоку) у кількості 4 000 т. балансовою вартістю 1 600 000,00 грн. (з ПДВ); цукровий буряк у кількості 50 000 т. балансовою вартістю 21 000 000,00 грн., які знаходяться за адресою Вінницька область, Бершадський район, с. Красносілка, вул. Заводська,12; визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Юкмас" право власності на вказані товари (т. 1, а.с. 3-9, 107-108).

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" зобов'язань за договором про надання зворотної фінансової допомоги (позики) № Б23/9 від 23.09.2011 року позивач набув право на звернення стягнення на заставлене майно шляхом передачі його у власність відповідно до вимог договору застави та закону.

Заявою від 27.02.2013 року прокурор міста Вінниці повідомив про вступ у справу (т. 1, а.с. 105-106).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.02.2013 року (суддя Говор Н.Д.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року (головуючий Огороднік К.М., судді Тимошенко О.М., Коломис В.В.) (т. 3, а.с. 143-145) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. ).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 3, а.с. 153-162).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.07.2013 року (т. 3, а.с. 151-152).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/620 від 25.07.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 29.07.2013 року представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юкмас", відповідача - Аграрного фонду, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Юкмас" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" було укладено договір № Б23/9, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Юкмас" надало товариству з обмеженою відповідальністю "Бетта" 2 900 000,00 грн. зворотної фінансової допомоги, а останнє зобов'язалось повернути вказану суму не пізніше 07.11.2011 року.

Перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "Юкмас" вищезазначеної суми фінансової допомоги на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" підтверджується платіжними дорученнями № 453 та № 455 від 12.10.2011 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання зворотної фінансової допомоги (позики) 07.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Юкмас" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 11491.

Предметом договору застави виступали товари в обігу загальною балансовою вартістю 83 240 000,00 грн., а саме: цукор у кількості 10 000 т., мішки поліпропіленові у кількості 20 0000 шт., меласса (патока) у кількості 4 000 т., цукровий буряк у кількості 50 000 т., які знаходяться за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Красносілка, вул. Заводська, 12.

07.11.2011 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави було зареєстровано обтяження щодо рухомого майна, яке виступає предметом договору застави, внесено запис про заборону відчуження вказаного майна.

Відповідно до п. 7 договору застави на строк його дії предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця з правом розпорядження товарами в обігу тільки за письмовою згодою заставодержателя.

Пунктом 9 договору застави сторони визначили, що вартість предмету застави складає 2 900 000,00 грн.

Згідно п. 10 договору застави заставодавець засвідчує, що на момент укладення договору застави відносно предмета застави не укладено угод про передачу предмета застави в найм, лізинг, у позичку іншим особам, у спільну діяльність або будь-яких інших угод про його передачу третім особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" у строк, передбачений договором № Б23/9 про надання зворотної фінансової допомоги (позики) своїхзобов'язань по поверненню суми позики не виконало, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 2 900 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України від 02.10.1992 року № 2654-XII "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України від 02.10.1992 року № 2654-XII "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України від 02.10.1992 року № 2654-XII "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Закон України від 18.11.2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.11.2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 15.6.1 договору застави заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання термінів виконання будь-якого з зобов'язань, передбачених договором № Б23/9 про надання зворотної фінансової допомоги (позики), вони не будуть виконані.

З огляду на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" як позичальником умов договору № Б23/9 про надання зворотної фінансової допомоги (позики) та неповернення ним суми позики у строк до 07.11.2011 року у товариства з обмеженою відповідальністю "Юкмас" виникло право звернути стягнення на предмет застави в один із передбачених договором застави способів.

Пунктом 13 договору застави визначено, що з моменту набрання чинності цим договором заставодавець має право відчужувати, заставляти, передавати в найм (оренду), лізинг, у спільну діяльність іншим особам предмет застави або іншим чином розпоряджатись ним тільки за письмовою згодою заставодержателя.

Судами встановлено, що 15.03.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" було укладено договір міни, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" зобов'язалось передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг. у загальній кількості 10 449,45т. (208 989 мішків), що зберігається за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Красносілка, вул. Заводська, 12; Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. 50-річчя Жовтня, 211-Д, а товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" зобов'язалось взамін передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Бетта" цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг. у загальній кількості 10 449,45 т. (208 989 мішків), що зберігається за адресою: Харківська область, п. Комсомольський, Балаклійське шосе, 50; Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230.

Відповідно до п. 1.4 договору міни право власності на товар за договором переходить в момент підписання між сторонами та скріплення печатками сторін акту приймання-передачі товару.

Акт приймання-передачі до договору міни був підписаний між сторонами 28.11.2011 року.

Суди дійшли висновку, що на момент укладання акту приймання-передачі товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" вже не мало права відчужувати майно, яке перебувало під заставою, оскільки, відповідно до п. 7 договору застави на строк його дії предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця з правом розпорядження товарами в обігу тільки за письмовою згодою заставодержателя. Існування вказаних меж розпорядження заставленим майном не дозволяло товариству з обмеженою відповідальністю "Бетта" самовільно вчиняти дії щодо передачі спірного цукру на користь третіх осіб.

21.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" було укладено договір купівлі-продажу, за умовам якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цукор у поліпропіленових мішках по 50 кг. у загальній кількості 10 449,45 т. (208 989 мішків) за ціною 8,50 грн. за 1кг. (всього 88 820 325 грн.).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу 28.11.2011 року між сторонами був складений акт приймання-передачі, відповідно до змісту якого товариство з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" прийняло у власність цукор у кількості 10 449,45 т. (208 989 мішків), який зберігався за адресами: Вінницька область, Бершадський район, с. Красносілка, вул. Заводська, 12; Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. 50-річчя Жовтня 211-Д.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" продало вищезазначений цукор на користь Аграрного фонду, що підтверджується актами приймання-передачі № 3, № 4 від 28.11.2011 року до договору про закупівлю об'єктів державного цінового регулювання цукру-піску від 23.06.2011 року.

Судами встановлено, що акти приймання-передачі цукру були підписані між товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест", між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Украгро-5", між товариством з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" та Аграрним Фондом в один день - 28.11.2011 року, а договір застави між товариством з обмеженою відповідальністю "Юкмас" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" був укладений 07.11.2011 року, тобто, до дати укладення актів приймання-передачі цукру від 28.11.2011 року.

07.11.2011 року було зареєстровано обтяження щодо рухомого майна, яке виступало предметом договору застави. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про заборону відчуження спірного рухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, як було зазначено вище, встановлено факт невиконання відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" зобов'язань за договором № Б23/9 про надання зворотної фінансової допомоги (позики) в частині повернення фінансової допомоги та факт наявності заставного майна у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" на день реєстрації обтяжень рухомого майна, яке виступало предметом договору застави.

Висновки судів попередніх інстанцій грунтуються на встановлених з дотриманням процесуального порядку обставинах справи, при правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постанові № 3-139гс11 від 26.12.2011 року.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування прийнятих у справі судових актів відсутні, тоді як доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року у справі № 902/136/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков