Постанова № 32855149, 02.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року № 826/10465/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-ЛТД»

про

стягнення заборгованості у розмірі 209 939,88 грн.,–

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс-ЛТД» про стягнення заборгованості у розмірі 209 939,88 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не сплатив до державного бюджету податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 209 939,88 грн. Зазначена заборгованість виникла на підставі розрахунків по орендній платі з юридичних осіб за 2011 рік та за 2012 рік, самостійно поданих платником податків, а також на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень. Згідно з вимогами п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ на адресу позивача направлено податкову вимогу № 1/567 від 02.12.2010 року, однак вжиті податковим органом заходи не призвели до позитивного результату - погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні 17 липня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 17 липня 2013 року не з’явився, про дату, місце та час слухання справи належним чином повідомлявся судом про день, час та місце розгляд справи.

Судова повістка направлялась ТОВ «Сфінкс-ЛТД» за наявною в матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та, у зв’язку із поверненням поштового відправлення з незалежних від суду причин, відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс ЛТД» (далі – відповідач, ТОВ «Сфінкс ЛТД») зареєстровано як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 12 березня 1993 року, включене до ЄДРПОУ за номером 19068762.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником плати за землю та перебуває на обліку як платник окремого податку за місцем розташування земельної ділянки в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 209 939,88 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

1. самостійно поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- №18811 від 20.03.2011 р. за 2011 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі у розмірі 137 658,79 грн. (а.с. 17-18);

- №3888 від 20.02.2012 р. за 2012рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі у розмірі 137 658,79 грн. (а.с. 8-9);

2. винесених податковим органом податкових повідомлень – рішень:

- №0010931504 від 10.08.2011 р., яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 170 грн. (а.с.19);

- №0005981504 від 25.06.2012 р., яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у розмірі 15617,54 грн. (а.с.10).

Суд зазначає, що вказані податкові зобов’язання виникли після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ), тому правовідносини щодо стягнення суми боргу регулюються нормами даного Кодексу.

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов’язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов’язань в податкових деклараціях з плати за землю №3888 від 20.02.2012 та №18811 від 20.03.2011 р., відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобов’язання з плати за землю відповідачем не були сплачені в повному обсязі.

Відповідно до п. 58.1 ПКУ, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПКУ податкові зобов’язання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №0010931504 від 10.08.2011 р. та №0005981504 від 25.06.2012 р., в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначені податковим органом податкові зобов’язання, відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ вважаються узгодженими.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов’язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПКУ визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, надсилання окремої податкової вимоги на суму консолідованого податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога №1/1567 від 02.12.2010 р. на суму наявного на той час податкового боргу у розмірі 8795,73 грн. була направлена відповідачу в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 р. № 2181-III. Вказана вимога була направлена відповідачу поштою, однак повернута поштовим відділенням 20.03.2011 з відміткою «за терміном зберігання».

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відтак, з огляду на приписи п. 58.3. ст. 58 ПК України, який набрав чинності на момент повернення податкової вимоги, податкова вимога вважається врученою відповідачу 20.03.2011 року.

Податкова вимога відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена та є чинною на час розгляду даної справи.

Розділ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачає виставлення вимог наново у разі надіслання їх у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, як наголошено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12, орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

В даному випадку орган державної податкової служби надав суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Після проведених податковим органом заходів сума податкового боргу відповідачем в повному обсязі сплачена не була та залишається непогашеною у розмірі 209 939,88 грн.

Заборгованість позивача у вказаному розмірі підтверджується даними облікових карток платника податків, а суми коштів у колонці 3 «нараховано або зменшено» та колонці 4 «сплачено/повернуто» співвідносяться з сумами, зазначеними позивачем у податкових деклараціях з плати за землю за відповідні періоди та податкових повідомленнях-рішеннях ДПІ, наданих позивачем.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 209 939,88 грн., суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфінкс – ЛТД» (код ЄДРПОУ 19068762, адреса: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 23) на користь Державного бюджету України (р/р 33217812700009 в ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 13050200, одержувач – УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074) податковий борг у розмірі 209 939,88 гривень (двісті дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять грн. 88 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій