Постанова № 32854976, 29.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/5235/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.50

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бойка М.І.

при секретарі судового засідання Кусти Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий

комбінат»,м. Часів Яр

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000582342 про

завищення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 106903 грн.

та застосування штрафних санкцій у розмірі 53452грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Каптьонкової Г.Е. - за дов. від 12липня 2013 року

Абдуліної М.Г. - за дов. від 17 травня 2013 року

від відповідача: Романченко Л.І. - за дов. від 12 березня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000612342.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року здійснено заміну неналежного відповідача Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на належного - Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Артемівською ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якого складено акт перевірки від 13.08.2012р. № 913/22/00191773 (далі - Акт від 13.08.2012 р.), згідно з висновками якого позивач порушив п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість по декларації за листопад 2011 р. у розмірі 106903 грн.

На підставі Акту від 13.08.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. № 0000582342 про завищення позивачем податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за листопад 2011 р. у сумі 106903 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 53452 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Вказує, що ним до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року було віднесено суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» (ІПН 369787215038) за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському порту, згідно договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» № ТЕО - 2011р. від 28.04.2011р.

Позивач вважає, що ним правомірно було в листопаді 2011 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним: № 7 від 03.11.2011р. на суму 2001150,99 грн., в тому числі ПДВ - 33385,50 грн. (акт прийому - передачі послуг від 03.11.2011 р. № 034); № 6 від 03.11.2011 р. на суму 441268,37 грн., в тому числі ПДВ - 73544,73 грн.(акт прийому - передачі послуг від 03.11.2011 р. № 035), отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік».

Посилається на те, що податкові накладні, вказані в акті перевірки, заповнені згідно порядку заповнення податкових накладних, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушення строків реєстрації з зазначенням в окремих рядках всіх обов'язкових реквізитів згідно з ст. 201 Податкового кодексу України, а тому, позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському морському порту, згідно укладеного договору № ТЕО - 2011 від 28.04.2011р., без додавання до податкових декларацій за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника.

Враховуючи викладене, представники позивача просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Зазначив, що за наслідками документальної планової виїзної перевіркиза період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р., було встановлено порушення податкового законодавства: завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказує, що фактично в жовтні 2011 року з Маріупольського порту було фактично завантажено на судно та експортовано глину вогнетривку згідно вантажно-митних декларацій від 25.10.2011р. № 700120904/2011/006049 та № 700120904/2011/006051.

У зв'язку з викладеним вважає, що за актами прийому - передачі виконаних робіт № 034 та № 035 від 03.11.2011 р. датою виникнення податкового зобов'язання у ТОВ «Портінвест Лоджистік» є не листопад 2011 року, а жовтень 2011 року, а тому, позивач неправомірно включив вказані суми до податкового кредиту в листопаді 2011 року.

Враховуючи наведене, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 16.03.1994р., включене до ЄДРПОУ за номером 00191773, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 136663 (арк. спр.200 - 201, том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи з 25.06.2012р. по 06.08.2012р. Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р та складено акт про результати перевірки від 13.08.2012р. № 913/22/00191773 (арк. справи 76 - 163, том 1).

За результатами перевірки податковим органом 30.08.2012р. згідно із п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та п. 123.1 ст. 123 за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000582342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму106903 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 53452 грн. (арк. справи 6, том 1).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області та до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС у Донецькій області від 09.11.2012р. № 17736/10/10.2-12-5 та рішенням ДПС України від 17.01.2013р. № 789/6/10-2115 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга платника податків - без задоволення (арк. справи 16-53, том 2).

Вказаним Актом зазначено, що до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року було віднесено суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському порту, згідно договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» № ТЕО - 2011р. від 28.04.2011р. на суму 106903 грн.

При цьому, на думку, відповідача фактично послуги з перевалки вантажів в порту, транспортно-експедиційні послуги та експорт вогнетривкої глини було здійснено в жовтні 2011 року.

На підставі викладеного, податковим органом виключено зі складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму за листопад 2011 року в розмірі 106903 грн.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту по декларації за листопад2011р. у розмірі 106903 грн.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 106903 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 53452 грн. є доведення виникнення першої з подій, пов'язаних з виконанням позивачем договору, укладеного з ТОВ «Портінвест Лоджистік», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» було укладено договір № ТЕО-2011 від 28.04.2011 року (арк. справи 7 - 12, том 1), відповідно до п.1.1 якого експедитор (ТОВ «Портінвест Лоджистік») від імені, за дорученням та за рахунок замовника (ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат») здійснює транспортно-експедиторське обслуговування при відправленні експортних вантажів.

Доручення вважається виконаним з моменту направлення на адресу замовника пакета відвантажувальних документів відповідно до доручень замовника.

Також відповідно до умов додатка №1 до зазначеного договору днем надання послуг вважається дата морського транспортного документа.

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що у відповідності із ст.. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що перелік послуг, які експедитори надають клієнтам визначений у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності. Експедитори можуть надавати інші послуги, визначені у договорі транспортного експедирування за домовленістю сторін. Так, позивач зобов'язаний сплатити Експедитору, крім винагороди останньому, весь комплекс виконаних робіт (наданих послуг) та відшкодувати витрати експедитора на користь третіх осіб, а також компенсувати експедитору додаткові витрати, що підтверджуються документально та пов'язані з виконанням умов договору.

Крім того пояснили, що коносамент - це товаророзпорядчий документ, який засвідчує факт наявності договору морського перевезення вантажу, містить його умови і є доказом прийняття вантажу до перевезення, розписка капітана - це документ, підписаний капітаном (помічником капітана) корабля, який підтверджує, що зазначені в документі товари були завантажені на судно. Тобто, коносамент та розписка капітана є документами, що підтверджують саме перевезення вантажу за договором постачання/купівлі-продажу товару, тобто, визначає правові наслідки за договором перевезення, а не є доказом саме надання транспортно-експедиторських послуг, предметом якого є послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Зазначили, що договором № ТЕО - 2011 від 28.04.2011р. передбачено, що доручення вважається виконаним з моменту направлення на адресу замовника пакета відвантажувальних документів відповідно до інструкцій замовника, а, відповідно до умов додатку № 1 до зазначеного договору, днем надання послуг вважається дата морського транспортного документа, фактичне виконання транспортно-експедиторських послуг можна визначити тільки за умови виконання обох умов.

Фактичне виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за надані експедиторські послуги № 034 від 03.11.2011 року в сумі 441268,37 грн., № 035 від 03.11.2011 року в сумі 200150,99 грн (арк. справи 235 - 236, том 1).

В межах даної господарської операції контрагентом були виписані податкові накладні № 6 від 03.11.2011 року на суму 441268,37 грн., у тому числі податок на додану вартість 73544,73 грн., № 7 від 03.11.2011 року на суму 20150,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 33358,50 грн. (арк. справи 237 - 238, том 1).

Позивач здійснив оплату контрагенту за надані послуги згідно платіжного доручення № 8531 від 08.11.2011 р. у розмірі 641419,36 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 106903,23 грн. (арк. справи 12, т.2).

В жовтні 2011 року з Маріупольського порту було фактично завантажено на судна та експортована глина вогнетривка згідно наступних вантажно-митних декларацій: № 700120904/2011/006049 від 25.10.2011р., глина у кількості 7523,974 тн. (судно CAMOGLIGLORI); № 700120904/2011/006051 від 2510.2011 р. глина у кількості 3430,906 тн. (судно IZMAIL).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Надані позивачем акти прийому-передачі послуг містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг до складу валових витрат.

Відповідно до п. 138.2 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 Податкового кодексу України).

Отже, витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, за умови підтвердження таких витрат відповідними первинними документами.

Виходячи з вищевикладеного, платник податків має право врахувати понесені витрати в тому періоді, в якому отримано первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. «б» п. 185.1 ст 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ.

Згідно з п. 189.4 ст. 189 ПКУ, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4 ст. 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт фактичного виконання господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні за листопад 2011 року, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, сума податкового кредиту за листопад 2011 року по контрагенту ТОВ «Портінвест лоджистік» згідно з наданими податковими накладними за листопад 2011 р. складає 106903 грн.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Фактичне виконання договірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Портінвест лоджистік» саме в листопаді 2011 року підтверджено актами прийому-передачі виконаних робіт за надані експедиторські послуги № 034 від 03.11.2011 року в сумі 441268,37 грн., № 035 від 03.11.2011 року в сумі 200150,99грн (арк. справи 235 - 236, том 1).

Таким чином, позивачем документально підтверджено, обидві події, дата яких є датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відбулись у листопаді 2011 р.

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що Артемівською ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах по декларації за листопад 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 22.03.2012р. № 18/15/00191773, згідно з висновками якої порушень щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Портінвест Лоджистік» не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо визначення суми податкового кредиту в розмірі 106903 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 53452 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 30.08.2012р. № 0000582342, є безпідставним.

На підставі викладеного, враховуючи всі обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000582342 про завищення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 106903 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 53452грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000582342 про завищення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 106903 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 53452грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 05 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бойко М.І.