Постанова № 32854927, 01.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

01 серпня 2013 р. Справа № 802/2976/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербатюк Любові Євгеніївни

представників сторін:

позивача: Чугу А.М. - керівник; Путілін Е.В.- адвокат;

відповідача: Лукашик О.В., Мавроді Р.Ф. - представники за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Капітан"

до: Вінницької митниці

про: визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013р. та картки відмови в митному оформленні товарів № 401090000/2013/00038

ВСТАНОВИВ :

В липні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Капітан" (далі - позивач) з позовом до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013р. та картки відмови в митному оформленні товарів № 401090000/2013/00038.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 6 червня 2013 року ПП "Капітан", через брокера - приватне підприємтво "Брокгруп", подало до Вінницької митниці вантажно-митну декларацію № 101090000/2013/011011 для митного оформлення в режимі імпорт товару - дисків штампованих зі сталі (без шин) для вантажних автомобілів. 7 червня 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 401000003/2013/000067/1 про коригування митної вартості товарів, разом з тим, 7 червня 2013 року відповідачем було складено та видано позивачу картку відмови у митному оформленні товарів № 401090000/2013/00038. На думку позивача, відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, митну вартість визначено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому воно є безпідставним та необґрунтованим, а відтак картка відмови у митному оформленні також є протиправною, в зв'язку з цим, обидва документи підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні не погодились із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях № 14/14-3867 від 31.07.2013р. Крім того, зазначили, що Вінницька митниця при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та складанні та видачі картки відмови у митному оформленні товарів діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2013р. приватним підприємством "Капітан", через брокера - приватне підприємство "Брокгруп", подало до Вінницької митниці вантажно-митну декларацію № 401090000/2013/011011 з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - дисків штампованих зі сталі (без шин) для вантажних автомобілів з документами, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, а також цінове та вартісне обґрунтування. Митну вартість товарів позивачем визначено відповідно до Методу 1. Вказані товари ПП «Капітан» придбаває на підставі договору (контракту) № 17UA від 08.04.2013р., укладеного з компанією SELMAK, spol.s.r.o., Чехія та на підставі відповідних додатків до нього.

Митний орган із визначенням митної вартості товарів у зазначеній вантажно-митній декларації не погодився, та не прийняв вказану декларацію до митного оформлення.

7 червня 2013 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000067/1. Згідно даного рішення, митну вартість товарів відповідачем визначено відповідно до Методу 6. В рішенні зазначено, що підставою для коригування митної вартості слугувало, те що декларант не надав усіх додаткових документів, що вимагалися митним органом для підтвердження митної вартості товару. За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що у декларанта та у митного органу наявна інформація про вартість товарів, яка є більшою ніж задекларована.

6 червня 2013 року відповідачем було складено та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090000/2013/00038.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, товари не підлягають митному оформленню з таких причин: в процесі митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача обґрунтованими виходячи з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України ( за текстом - МК України).

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою ( ч. 1 ст. 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як вбачається зі змісту декларації митної вартості № 401090000/2013/011200 (а.с.42-44), митний орган для підтвердження митної вартості товару визнав необхідність подання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов"язаний з договором (угодою) про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість сировини (сталь); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.

На вимогу митного органу декларантом було надано контракт № 2013250309-3 від 09.03.2013р.; комерційний інвойс № 2013250309-3 від 10.04.2013р. між Китайською та Чеською фірмами; проформа інвойс № 2013250309 від 09.03.2013р.; виписка банку б/н від 07.06.2013р.; копія митної декларації країни відправлення від 09.04.2013р.; звіт про експертну оцінку № 0-67 від 07.06.2013р.; інформація з сайту steelhome.cn про динаміку цін на китайську сталь, в період з 07.06.2012р. по 07.06.2013р., статтю з журналу Bussiness Day від 10.05.2013р. про ціну на китайську сталь; платіжне доручення № 2 від 30.04.2013р.; договір про страхування вантажоперевезень № PYIE201327021205001948 від 10.04.2013р.; прайс лист б/н від 01.03.2013р., калькуляція виробника б/н від 10.04.2013р., пакувальний лист б/н від 10.04.2013р. від Китайської фірми. Окремо зазначив, що інші документи за власним бажанням надати не має можливості.

Судом встановлено, та не спростовувалось учасниками судового процесу, що декларантом було надано митному органу, для підтвердження митної вартості товару, всі додатково витребувані документи, окрім виписки з бухгалтерської документації. В судовому засіданні представник відповідача не змогла конкретизувати, які саме виписки з бухгалтерської документації мав надати декларант.

Суд вважає, що документи, які були надані декларантом одночасно з митною декларацією, а також ті, які були додатково надані на вимогу митного органу посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, а також цінове та вартісне обґрунтування, декларант підтвердив правомірність, при визначенні митної вартості товарів, застосування методу № 1 "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)", зокрема, за ціною, визначеною в договорі (контракті) № 17UA від 08.04.2013р., укладеного з компанією SELMAK, spol.s.r.o., та специфікації.

Крім того, системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Так, судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась не шляхом послідовного використання методів, а відразу було застосовано шостий резервний метод.

Судом було прийнято до уваги твердження представника відповідача, щодо не зазначення декларантом у вантажно-митній декларації складових митної вартості товарів, однак, з огляду на надані декларантом додаткові документи, не вбачається підстав для невизнання (коригування) митної вартості товарів за 6 резервним методом.

Таким чином, суд вважає, що митний орган безпідставно застосував метод № 6 «резервний метод» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу, не доведено суду неможливість застосування інших методів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у Вінницької митниці не було визначених законодавством підстав для визначення нової вартості товару та винесення рішення про коригування митної вартості, а тому картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090000/2013/00038 та рішення № 401000003/2013/000067/1 від 07.06.2013р. про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності, наведеним у статті 2 КАС України (прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України; без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; без дотримання принципу рівності перед законом), у зв'язку з чим є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, всупереч вказаній нормі, не доведено належними доказами правомірності прийнятих рішень.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваних рішень відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє вказані рішення обґрунтованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.06.2013р. № 401000003/2013/000067/1.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 40109000/2013/00038.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Капітан" (вул. Фурманова, 28, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 20090554) судовий збір в розмірі 518 грн. 94 коп. (п'ятсот вісімнадцять грн. 94 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької митниці (вул. Лебединського 7, м. Вінниця, 21034).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович