Ухвала суду № 32851479, 06.08.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/4652/2013 Головуючий у 1 інстанції - Миколаєць І.Ю.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

УХ В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.,

при секретарі: Охневській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 22.11.2012 позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (код ЄДРПОУ 19356840) суму заборгованості за кредитним договором № 2608/1006/73-002 від 31.10.2006 у розмірі 4 217 307,48 грн. та 692 776,10 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 823,00 грн., всього 4 912 906 (чотири мільйони дев'ятсот дванадцять тисяч дев'ятсот шість ) грн. 58 коп.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про незаконність рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, відповідач посилається на розгляд справи у його відсутність, так як він не повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, чим був позбавлений надати свої докази і заперечення проти позову, також він не отримував від банку повідомлення про зміну умов кредитного договору. Крім того вказує на невірний розрахунок суми заборгованості, в тому числі суми пені за прострочення строків виконання зобов'язань, яка нарахована за 15 місяців, що є порушенням вимог ст. 258 ЦПК України. А тому, враховуючи зазначене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», який на момент розгляду справи апеляційним судом набув прав кредитора за спірним договором згідно договору факторингу № 15 від 28.11.2012 /а.с.172-182/ заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та представник ПАТ «Сведбанк» в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені в установленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Соколової В.В., пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 31.10.2006 між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2608/1006/73-002, за умовами якого банк зобов'язувався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 503575,00 дол. США зі строком повернення до 31.10.2016 та сплатою 15,5% річних, а остання зобов'язувалася погашати кредит, сплачувати відсотки за користування отриманими коштами.

ОСОБА_3 відповідно до своєї заяви на отримання кредиту, отримала кошти у розмірі 503575,00 доларів США., що підтверджується платіжним дорученням на видачу готівки № 1 від 31.10.2006 .

З метою забезпечення виконання зобов'язань між АКБ «ТАС-Комерцбанк». правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник.

Проте, протягом дії кредитного договору, ОСОБА_3 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала залишок заборгованості по кредиту та відсотки за користування кредитом в зв'язку з чим станом на 28.02.2011 у неї утворилась заборгованість по кредиту в сумі 531 769,93 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату виконання розрахунку складає 4 217 307,48 грн. та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань у розмірі 692 776,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 217 307,48 грн. та пеню за прострочення строків виконання зобов'язань у розмірі 692 776,10 грн., суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконує, має заборгованість перед банком, поручителем по вказаному кредитному договору є ОСОБА_2, який несе солідарну відповідальність перед банком за невиконання боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки.

Згідно вимог ст. 554 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2 договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, станом на 28.02.2011 заборгованість відповідача з повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 4 217 307,48 грн. та пеня за прострочення строків виконання зобов'язань у розмірі 692 776,10 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності розрахунку є безпідставними, так як матеріали справи містять розрахунок заборгованості, підписаний уповноваженими особами банку /а.с.23/. Висловлені представником відповідача сумніви щодо правильності цих розрахунків в ході розгляду справи не були підтверджені відповідними доказами, як того вимагають положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України. Надані в суді апеляційної інстанції копії квитанцій про здійснення платежів за період листопад 2006 - лютий 2009 відповідають по датам і по сумах платежів відображених в розрахунку позивача. Здійснення платежів 19.10.2006 та 31.10.2006, що підтверджується квитанціями, не відображено в розрахунку позивача, разом з тим із розрахунку вбачається, що заборгованість по даному кредитному договору виникла лише з 01.03.2010.

Заперечення представника відповідача з приводу того, що позивачем нарахована пеня з порушенням строків позовної давності, визначених ст. 258 ЦК України не заслуговують на увагу суду, оскільки за наведеними позивачем розрахунками пені за порушення строків сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом пеню розраховано за період часу з 01.03.2010 по 28.02.2011, тобто за один рік. Позов був пред'явлений до суду 28.12.2011, проте клопотання про застосування строків позовної давності в ході розгляду справи судом першої інстанції не заявлялось, хоча, зокрема, відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд справи в суді належним чином, що вбачається з поштових повідомлень /а.с.39,87,101/. А отже, і посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він був позбавлений можливості надати свої докази і заперечення проти позову, у зв'язку із не повідомленням його про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи.

11.08.2009 на адресу позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_2 рекомендованим листом з описом вкладення було направлено повідомлення про зміну умов кредитного договору та запропоновано сплатити існуючу заборгованість /а.с.13/. Із змісту даного листа вбачається, що мова йде про дострокове повернення частини позики, що залишилась у зв'язку з порушенням умов договору про повернення позики частинами. Вказане право позивача передбачено як умовами п.3.8 кредитного договору, так і положеннями ст.1050 ЦК України, воно не змінює обсяг відповідальності, а стосується виключно строків виконання зобов'язань. Вказаний лист згідно даних поштового відділення був отриманий як уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2, так і ним особисто за іншою адресою /а.с.15,16/. Отже, відповідач ОСОБА_2 як поручитель був повідомлений про невиконання позичальником умов основного зобов'язання, проте своє зобов'язання по погашенню суми заборгованості протягом 10 календарних днів з моменту отримання листа, обмовлене п. 4 Договору поруки, не виконав.

Враховуючи, що в добровільному порядку погасити дану заборгованість відповідачі відмовляються, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача ОСОБА_3, як боржника та відповідача ОСОБА_2, як поручителя, солідарно на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість по кредиту, по сплаті відсотків за користування кредитом, відповідно до наданих розрахунків, правильність яких перевірена в судовому засіданні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Норми матеріального права застосовані судом відповідно до спірних правовідносин, рішення суду ухвалено з дотриманням процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: