Постанова № 32850759, 06.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/7254/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників:

від позивача: Макєєв Є. Ю. - представник за дов. № 02-5/03/13 від 05.03.2013р.

від відповідача: Пушкарь О. М. - представник за дов. № 2/ЗОВ від 24.12.2012р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р.

у справі № 910/7254/13 (суддя Самсін Р. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

третя особа Овчаренко Катерина Валентинівна

про стягнення страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 57 479,78грн. за умовами укладеного між відповідачем та третьою особою договору добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 152-07-0381-10 від 05.03.2010р., право вимоги за яким позивач набув згідно з укладеним з ПАТ «УкрСиббанк» (вигодонабувачем за спірним договором страхування) договором факторингу № 05/12 від 20.04.2012р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р., повний текст якого підписаний 05.07.2013р., у справі № 910/7254/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування за умовами спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. по справі № 910/7254/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Так, відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо отримання позивачем права вимоги за спірним договором страхування, оскільки за укладеним між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» (вигодонабувачем за спірним договором страхування) договором факторингу № 05/12 від 20.04.2012р. позивач набув права вимоги лише по кредитному договору укладеному між третьою особою та ПАТ «УкрСиббанк», в той час як судом не встановлено факту укладення інших правочинів в силу яких позивач би набув право вимоги саме за договором страхування.

Крім того, відповідач зазначив і про те, що судом першої інстанції не досліджено обставини щодо прийняття Олександрійским міськрайонним судом Кіровоградської області рішення у цивільній справі № 2-2022/1 за позовом Овчаренко К. В. до ПрАТ «АСК «Омега» предметом розгляду в якій є стягнення спірного страхового відшкодування.

Третя особа в судове засідання представників не направила, про причини неявки представників не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила.

27.08.2007р. Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі Банк) та третя особа уклали договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (далі Кредитний договір) відповідно до умов якого банк зобов'язався надати третій особі, а третя особа прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти в сумі 25 717,23 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених в Кредитному договір.

Згідно з п.2.1 Кредитного договору у забезпечення виконання всіх грошових зобов'язань третьої особи в повному обсязі за Кредитним договором, третя особа передає, а Банк приймає в заставу транспортний засіб - автомобіль марки Opel модель Vectra OZCF69CПГ, рік випуску 2007, колір синій, тип легковий седан, номери агрегатів: кузов WOLOZCF6971086780, державний номер ВА 0824 АІ (далі Автомобіль).

05.03.2010р. між Закритими акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега», правонаступником якої є позивач, як страховиком, та третьою особою укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 152-07-0381-10 (далі Договір страхування), предметом якого є страхування майнових інтересів третьої особи, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням Автомобілем.

Пунктом 4.4 Договору страхування встановлений строк його дії, а саме з 00 годин 00 хвилин 06.03.2010р. по 24 години 00 хвилин 05.03.2011р.

Згідно з п. 3.1 Договору страхування до страхових випадків за Договором страхування віднесено, серед іншого, і пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб (ПДТО).

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до повідомлення про настання страхового випадку, яке зареєстровано позивачем 28.03.2010р. (реєстрація інформації про ДТП у формі витягу залучена до справи), в ніч з 27 на 28 березня 2010р. було пошкоджено Автомобіль.

За розглядом матеріалів перевірки заяви третьої особи щодо пошкодження Автомобіля в ніч з 27 на 28 березня 2010 року, постановою ДІМ Олександрійського РВУ МВС від 31.03.2010р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 194, 296 КК України у відношенні невідомої особи.

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору страхування слідує, що вигодонабувачем за ним є Банк.

Відповідно до п.10.1 Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється відповідачем відповідно до умов Договору страхування та законодавства України, на підставі заяви третьої особи або Банку про виплату страхового відшкодування та страхового акту.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що 19.03.2010р. третя особа звернулась до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в якій просила спірне страхове відшкодування виплатити на рахунок Банку.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування», страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Листом № 3518 від 18.08.2010р. відповідач, з посиланням на положення п. 13.1.13, 13.1.14 Договору страхування повідомив, що не має юридичних підстав для виплати страхового відшкодування.

В свою чергу, 20.04.2012р. Банк та позивач уклали договір факторингу № 05/12 (далі Договір факторингу), відповідно до якого позивачем отримано права вимоги належні Банку, в тому числі до третьої особи за Кредитним договором в сукупному розмірі гривневого еквіваленту станом на 14.05.2012р. - 140523, 49 грн..

Згідно положень ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч.1 ст.1082 ЦК України).

Повідомлення про передачу права грошової вимоги згідно Договору факторингу в порядку передбаченому п.2.6 Договору факторингу, а також вимога фактора (позивача) до боржника (третьої особи) про погашення кредитної заборгованості за вих. № 1152 від 20.05.2012р., з доказами їх направлення, залучені до матеріалів справи.

В п.3.4.5 Кредитного договору сторонами погоджено, що третя особа зобов'язана не пізніше дати укладення договору, за яким у заставу передається майно з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором та/або «кредитним договором», застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії на строк не менше одного календарного року. Позичальник також зобов'язується не пізніше дати закінчення договору страхування майна - предмету застави здійснювати подальше щорічне страхування предмету застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії строком не менше, ніж на один календарний рік. Договір страхування предмету застави має передбачати: - страхування предмету застави від настання таких страхових ризиків: на випадок пошкодження, втрати або знищення майна, та - виплату суми страхового відшкодування в розмірі не менше суми заборгованості позичальника за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

При укладенні Договору факторингу та переході права вимоги за Кредитним договором від банку до позивача, відповідні зміни щодо обтяжувача заставленого майна - Автомобіля внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг за № 40828104 від 31.05.2013р.), що свідчить про реєстрацію обтяження на корить позивача, як заставодержателя майна переданого в заставу.

Отже, позивач отримавши право вимоги до третьої особи за Кредитним договором, відповідно набув статусу вигодонабувача в договорі страхування.

Право першочергового отримання вигодонабувачем страхового відшкодування/його частини в межах заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем за кредитним договором передбачено п.7.1.3 Договору, що обумовлює звернення позивача, як вигодонабувача (особи до якої перейшли права заставодержателя застрахованого майна), з вимогами до страхової компанії.

Випискою по Кредитному договору за період з 23.08.2007р. по 14.05.2012р. (дата передачі права вимоги за Договором факторингу), наданими відомостями про оплати отримані від боржника та здійснені 01.06.2013р., 07.03.2013р., 14.01.2013р., 03.12.2012р., 12.11.2012р. (довідка позивача за вих. № 4841 від 27.06.2013р.) підтверджено наявність заборгованості третьої особи по Кредитному договору, в той час як доказів погашення такої заборгованості матеріали справи не містять.

Зазначеним вище спростовуються посилання відповідача на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо отримання позивачем права вимоги за Договором страхування, оскільки за Договором факторингу позивач набув права вимоги лише по Кредитному договору.

Щодо відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування з підстав, встановлених п.п. 13.1.13, 13.1.14 Договору страхування на які відповідач послався в листі №. 3518 від 18.08.2010р. слід зазначити наступне.

Договір страхування укладений між сторонами зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 ГК України та статтею 979 ЦК України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування погоджені в розділі 13 Договору страхування, і саме на положення п. 13.1.14 та 13.1.13 посилається відповідач обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування (лист № 3518 від 18.08.2010р.).

Згідно з п. 13.1.13 та п. 13.1.14 Договору страхування, підставами для відмови у виплаті є:

- здійснення страхувальником ремонту транспортного засобу без письмового дозволу страховика;

- невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків згідно з договором якщо він не доведе, що виконання (або належне виконання) було неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Як слідує з наявних в матеріалах справи документів про спірний страховий випадок третя особа повідомила позивача у встановленому Договором страхування порядку 28.03.2010р. (підтверджено реєстрацією інформації при ДТП, яка у формі витягу залучена до справи із зазначенням дати реєстрації 28.03.2010р. часу настання події - 8:00, часу дзвінка - 12:38), а актом огляду транспортного засобу, складеним відповідачем 28.03.2010р., зафіксовані пошкодження отримані Автомобілем, чим спростовуються обставини на які зроблено посилання, як на підставу у відмові здійснити виплату страхового відшкодування в листі за вих. № 3518 від 18.08.2010р.

Згідно ст.26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Виходячи з наведених положень закону, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування за укладеним Договором страхування, в тому числі погоджені у розділі 13 Договору страхування, при встановлених обставинах справи, відсутні.

Статтею 988 ЦК України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про те, що прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування внаслідок настання спірної події з підстав зазначених у листі № 3518 від 18.08.2010р. свідчить про порушення відповідачем умов Договору страхування та положень закону, оскільки всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування були отримані відповідачем.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. У разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

З наявної в матеріалах справи копії Звіту про оцінку автомобіля Opel Vectra, державний номер ВА 0824 АІ, щодо вартості відновлювального ремонту внаслідок отриманих ушкоджень, який виконаний на замовлення відповідача 07.04.2010р. суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Іщенко С.В. слідує, що вартість відновлювального ремонту Автомобіля становить 57 979,78 грн.

Згідно Договору страхування:

- розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих транспортному засобу в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду та документів, зазначених у розділі, що підтверджують розмір спричиненого збитку; розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір страхової суми за договором, зменшеної на розмір франшизи (п. 9.1);

- в разі настання страхових випадків зазначених у п. 3.1.2 - 3.1.6 договору, а також в разі завдання збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу, які він отримав під час, внаслідок або після угону, застосовується безумовна франшиза, зазначена в п. 3.3.2-3.3.3 договору, а страхове відшкодування розраховується за приведеною формулою (при відсутності повного фізичного або конструктивного зруйнування транспортного засобу).

З урахуванням п. 3.3.2.2 Договору страхування, розмір франшизи визначений договором на випадок ДТП та протиправних дій третіх осіб (ПДТО) в залежності від наявності винної третьої особи застосовується в розмірі 0,5% від страхової суми (100 000 грн.) тобто 500 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи становить 57 479,78 грн. (57 979,78-500).

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції не досліджено обставини щодо прийняття Олександрійским міськрайонним судом Кіровоградської області рішення у цивільній справі № 2-2022/1 за позовом Овчаренко К. В. до ПрАТ «АСК «Омега» предметом розгляду в якій є стягнення спірного страхового відшкодування слід зазначити таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції документів, які б підтверджували здійснення відповідачем виплати спірного страхового відшкодування за Договором страхування на користь третьої особи, в тому числі при розгляді в судовому порядку позову третьої особи (справа розглядалась Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області справи № 2-2022/11) матеріали справи не містять, в той час як враховуючи приписи ст. 33 ГПК України саме на відповідач покладений обов'язок доводити той факт, що спірне страхове відшкодування ним вже виплачено (або з нього присуджено до стягнення) чого ним зроблено не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи належним чином доведений факт існування у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 57 479,78 грн. з огляду на що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 57 479,78 грн.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/7254/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/7254/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/7254/13 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7254/13.

Повний текст постанови складено: 07.08.2013

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Сітайло Л.Г.