Постанова № 32850704, 06.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/8479/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

За участю представників:

від позивача: Костюк Т. В. - представник за довіреністю № 112 від 06.08.2013р.

від відповідача: Півоваров В. О. - представник за довіреністю від 31.07.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р.

у справі № 910/8479/13 (суддя Паламар П. І.)

за позовом Дочірнього підприємства «Ярославь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 16 346,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 000 грн. які становлять суму, що перерахована позивачем відповідачу на виконання договору на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 136/л від 06.07.2013р., 3% річних в сумі 233,01 грн. та пені в сумі 1 113,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р., повний текст якого підписаний 21.06.2013р., у справі № 910/8479/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідач на користь позивача присуджено 15 000 грн. безпідставно набутих коштів, 3 % річних в сумі 146,71 грн. та пеню в сумі 1 113,15 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій в частині задоволених позовних вимог ґрунтується на тому, що позивачем чином доведено факт невиконання відповідачем робіт за спірним договором з огляду на що позивач, в порядку встановленому зазначеним договором, його розірвав після чого підстава набуття відповідачем грошових коштів в указаному розмірі, як оплати за роботи на підставі такого договору, відпала.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних ґрунтується на тому, що право вимоги 3% річних з простроченої суми у позивача виникло, згідно умов п. 4.6 договору, через 3 робочих дні з дати розірвання спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. по справі № 910/8479/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт» посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не прийняв до уваги той факт, що строки виконання робіт за спірним договором відповідачем порушено з поважних причин, а саме через те, що в період з вересня по грудень 2012р. в штатному розписі відповідача відбулись зміни у зв'язку із звільненням за власним бажанням спеціалістів, що мали відповідну освіту та досвід в розробці документів, що визначені спірним договором, і, вказаний факт не може бути передбачуваним ні директором, ні будь-якою іншою посадовою особою і не залежить від волі посадових осіб.

Крім того, відповідач зазначив і про те, що з огляду на ситуацію, що склалась, а також необхідність виконання належним чином взятих зобов'язань за спірним договором, відповідачем 11.12.2012р. було укладено договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «Утіліс іннотех» на виконання робіт, передбачених спірним договором.

З огляду на вказані вище обставини, відповідач зазначив про те, що він довів свою невинуватість здійснивши всі можливі заходи для виконання взятих на себе зобов'язань, а отже, згідно з п. 4.4 спірного договору, не несе відповідальність за порушення своїх зобов'язань, оскільки вони стались не з його вини.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила.

06.07.2012р. позивач, як замовник, та відповідач, як виконавець, уклали договір на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами № 136/л (далі Договір) відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання виконувати наступні роботи: Розробка документів згідно вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998р. для отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013р та супровід про погодженні документів.

Згідно з п.1.2 Договору строк виконання робіт встановлений протягом 90 календарних днів з дати перерахування замовником попередньої оплати за договором.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість робіт з виготовлення науково-технічної продукції визначається Договором незмінною та становить 15 000 грн.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 64 від 09.07.2012р. позивач на виконання Договору перерахував відповідачеві 15 000грн., тобто авансом оплатив вартість робіт повністю.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду, до яких відносяться спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Отже, позивач в повному обсязі виконав обов'язок по оплаті авансу з огляду на що, відповідно до приписів Договору, відповідач мав виконати спірні роботи в строк до 09.10.2012р.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в зазначений строк спірні роботи відповідачем виконані не були.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.6 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань за цим договором відповідачем більше ніж за 10 днів від строку, встановленого пунктом 1.2. Договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір шляхом надіслання письмового повідомлення відповідачу. В такому випадку грошові кошти, перераховані в оплату виконання робіт за Договором мають бути повернуті на поточний рахунок замовника протягом 3-х робочих днів з дати розірвання Договору в повному обсязі.

Враховуючи невиконання відповідачем роботи у встановлений Договором строк, позивач в порядку, встановленому Договором, листом № 262 від 06.12.2012р., з посиланням на п. 4.6 Договору, повідомив відповідача про розірвання Договору та просив, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання вказаного листа, перерахувати позивачеві 15000 грн. які були перераховані останнім на виконання Договору та пеню, в порядку встановленому п. 4.3 Договору в сумі 362,70 грн.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що спірні кошти в сумі 15 000 грн. відповідач позивачеві не перерахував наслідком чого і стало звернення останнього до суду з даним позовом.

Частина 3 ст. 651 ЦК України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про те, що, внаслідок розірвання Договору підстава набуття відповідачем грошових коштів в сумі 15000грн., які становили оплату за роботи на підставі Договору, відпала.

Згідно з роз'ясненнями пленуму Вищого господарського суду України, наданими у п. 2 постанови № 6 від 23 березня 2012 р. «Про судове рішення», з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до вимог ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Листами №№ 262 від 06.12.2012р. та № 43 від 18.03.2013р. позивач заявив відповідачу вимогу про повернення йому цих коштів.

Матеріли справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів сумі 15 000 грн.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 000грн., які становлять суму коштів перерахованих позивачем на виконання Договору, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до п.4.3 Договору у випадку порушення відповідачем строків виконання робіт за п.1.2 Договору, він сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період заборгованості. Пеня нараховуються за весь період невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1 113,15 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідач 3 % річних в сумі 146,71 грн. за період прострочення з 12.12.2012р. по 09.04.2013р. (15000 грн. х 3% / 365 х 119 д.), оскільки право вимоги трьох процентів річних з простроченої суми у позивача виникло, згідно умов п. 4.6 Договору, через 3 робочих дні з дати розірвання Договору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на те, що строки виконання робіт за Договором відповідачем порушено з поважних причин, до яких відповідач відносить те, що в період з вересня по грудень 2012р. в штатному розписі відповідача відбулись зміни у зв'язку із звільненням за власним бажанням спеціалістів, що мали відповідну освіту та досвід в розробці документів, що визначені Договором, і, вказаний факт не може бути передбачуваним ні директором, ні будь-якою іншою посадовою особою і не залежить від волі посадових осіб, слід зазначити, що зміни в штатному розписі відповідача так само як і звільнення працівників не є поважними причинами для невиконання прийнятих на себе зобов'язань в розумінні цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Зміни в шатному розкладі та звільнення працівників становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики, в тому числі і звільнення працівників. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, який уклав з ним цей договір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Слід зазначити і про те, що як зазначає сам відповідач договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «Утіліс іннотех» на виконання робіт, передбачених Договором ним було укладено лише 11.12.2012р. в той час як відповідно до приписів Договору відповідач мав виконати спірні роботи в строк до 09.10.2012р., тобто відповідач лише після прострочення виконання обов'язків за Договором на 2 місяці розпочав здійснювати дії спрямовані на виконання Договору, що не може свідчити про вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів для виконання свого договірного зобов'язання.

Посилання відповідача на лист від 11.12.2012р., яким він повідомив позивача про те, що відповідач не відмовляється від своїх зобов'язань по Договору та просить не припиняти договір у зв'язку з тим, що гарантує виконати свої зобов'язання в строк до 31.12.2012р., колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано жодних доказів направлення вказаного листа позивачеві.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. у справі № 910/8479/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 16 346,16 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 860,25 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 861 грн. (квитанція № 180057983/190795463/529267661/7051 від 04.07.2013р.), що на 0,75 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, судовий збір в сумі 0,75 грн. (861грн.-860,25грн.) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екосвіт» на рішення Господарського суду міста Києва 12.06.2013р. у справі № 910/8479/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 12.06.2013р. у справі № 910/8479/13 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Екосвіт» (01035, м. Київ, вул. Злотоустівська, 3, ідентифікаційний код 37727460) судовий збір в сумі 0 (нуль) грн. 75 коп., внесений квитанцією № 180057983/190795463/529267661/7051 від 04.07.2013р., оригінал якої міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8479/13.

Повний текст постанови складено: 07.08.2013

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Сітайло Л.Г.