Постанова № 32850692, 06.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/9487/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників:

від позивача: Гудзенко Н. В. - представник за довіреністю № 7/15 від 05.08.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р.

у справі № 910/9487/13 (суддя Ониськів О. М.)

за позовом Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 47 788,37 грн. за виконані за договором № 10/16-1-11 від 05.12.2011р., але неоплачені роботи та 3 % річних в сумі 1 936,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р., повний текст якого підписаний 03.07.2013р., у справі № 910/9487/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт виконання позивачем робіт, стягнення заборгованості за які є предметом даного позову, та факт невиконання відповідачем свого обв'язку по оплаті зазначених робіт.

Не погоджуючись з рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління №41» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. по справі № 910/9487/13 в частині стягнення 3 % річних, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1931,12 грн.

В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41» посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не враховано помилки допущені позивачем при розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних а саме те, що 2012 рік мав 366, а не 365 календарних днів.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Під час розгляду справи представник позивач проти задоволення апеляційної скарги не заперечив.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст.99,101Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

05.12.2011р. позивач, як субпідрядник, та відповідач, як генпідрядник, уклали договір № 10/16-1-11(далі Договір), відповідно до якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався відповідно до проектної документації та умов Договору виконати будівельно-монтажних робіт з встановлення постійних технічних засобів організації дорожнього руху - дорожніх знаків по об'єкту: «Реконструкція вулиці Сортувальної» (далі Роботи).

Пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено строки виконання Робіт, а саме: початок - 05.12.2011р., закінчення - 31.12.2011р.

Згідно з пунктом 3.1 Договору договірна ціна Робіт є динамічною, визначається на основі кошторису Робіт і складає 47 788,37 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.3.2 Договору остаточна вартість Робіт визначається відповідно до акту приймання виконаних робіт.

Як слідує з матеріалів справи позивач виконав для відповідача Роботи, обумовлені укладеним договором, на загальну суму 47 788,37 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 30.12.2011р. (типова форма № КБ-3) та Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 30.12.2011р. (типова форма № КБ-2в). Вказані акт та довідка підписані сторонами без зауважень.

Слід зазначити і про те, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності заперечень відповідача проти факту виконання Робіт, їх якості та вартості.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за виконані Роботи здійснюються на підставі актів виконання робіт форми КБ-2в та КБ-3.

31.01.2012р. позивач звернувся до відповідач з претензією №7/213 від 30.01.2012р. в якій просив відповідача оплатити виконані Роботи та перерахувати на зазначений в претензії рахунок позивача заборгованість в сумі 47 788,37 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 02.02.2012р. про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вказану претензію не відповів, спірні кошти позивачу не перерахував, наслідком чого і стало звернення останнього з даним позовом до суду.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду, до яких відносяться спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи, що умовами Договору не встановлено конкретного строку виконання обов'язку відповідача з оплати виконаних позивачем робіт, колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні строків оплати відповідачем Робіт, слід керуватися приписами ч.2 ст.530 ЦК України, а відтак, строк оплати відповідачем виконаних позивачем робіт на суму 47 788,37 грн. настав 09.02.2012р., тобто через 7 днів з моменту отримання відповідачем претензії № 7/213 від 30.01.2012р. ( 02.02.2012).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт на суму 47 788,37 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 47 788,37 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1 936,41 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи позивач при розрахунку позовних вимог щодо стягнення 3 % річних, припустився помилки, не врахувавши, що 2012 рік є високосним роком, і, відповідно, кількість днів в ньому становить 366, а не 365.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком відповідача викладеним в апеляційній скарзі в сумі 1 931,12 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. у справі № 910/9487/13 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 47 788,37 грн. та 3 % річних в сумі 1 931,12 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» підлягає задоволенню.

Щодо витрат відповідача за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Згідно з частиною 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт справедливо вимагав зменшення сум стягнутої з нього судом першої інстанції 3 % річних на 5,29 грн. Позивач мав правові підстави для стягнення з відповідача пені та 3 % річних, розмір яких є меншим на зазначені суми, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції колегією суддів змінено, проте, враховуючи, що спір в цій справі виник як наслідок неправомірних дій відповідача, що полягали у невиконанні ним взятих на себе за Договором зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем за вказаним договором робіт, та ненаданням відповідачем суду першої інстанції свого розрахунку заборгованості, колегія суддів вважає за доцільне відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України покласти судові витрати за подачу апеляційної скарги на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» на рішення Господарського суду міста Києва 01.07.2013р. у справі № 910/9487/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 01.07.2013р. у справі № 910/9487/13 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва 01.07.2013р. у справі № 910/9487/13 в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32, ідентифікаційний код 05416886) на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 56, ідентифікаційний код 32955518) основний борг в сумі 47 788 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 37коп., 3 % річних в сумі 1 931 (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 32 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ».

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9487/13.

Повний текст постанови складено: 07.08.2013

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Калатай Н.Ф.