Рішення № 32849, 03.07.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2006 р. Справа № 47/164-06

вх. № 4727/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Немикіна О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Моїсеєнко К.О. за довіреністю від 23.02.2006р. відповідача - Колісник З.В. за довіреністю від 09.06.2006р., Файфер Р.Б. за довіреністю від 09.06.2006р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бат", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" м. Ізюм

про стягнення 36976,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Бат" звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства пені у розмірі 36976,80грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору №7/231-М від 23.11.2004р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 370,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 14.06.2006р. відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами позивача не згоден з підстав зазначених у відзиві на підставі чого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Сторони надали через канцелярію господарського суду 14.06.2006р. узгоджене клопотання про продовження строку розгляду справи за межами строку, передбаченого ст. 69 ГПК України, а саме до - 18.07.2006р., яке було прийняте та задоволено судом.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 03.07.2006р. клопотання в якому він просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок пені, відповідно до якого пеня за період прострочення складає у сумі 3647,02грн. Дане клопотання було прийняте та задоволено судом.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 03.07.2006р. заперечення на відзив в яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7/231-М від 23.11.2004р. строком дії до 31.12.2004р. Відповідно до умов даного договору продавець приймає на себе зобов"язання по поставці та передачі у власність покупця продукції виробничо-технічного призначення, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити продукцію в порядку, сроки та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.4.2 вищезазначеного договору оплата повинна здійснюватись наступним чином - 50% загальної вартості продукції з послідуючим перерахуванням остаточної суми на протязі 3 днів після поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача продукцію виробничо-технічного призначення АБ46ТПНЖ-550 У2 у кількості 4шт. на загальну суму 184560,00грн., що підтверджується накладною №18 від 28.01.2005р. за довіреністю серії ЯИЮ №478170 від 27.01.2005р. виданої на ім"я Удоденко В.О.

Відповідач отримав товар, але його оплату здійснив з порушенням встановлених у п. 4.2 договору строків, а саме платіжним дорученням № 121 від 27.01.2005р. сплатив 92280,00грн., №275 від 04.03.2005р. на суму 10000,00грн., №418 від 05.04.2005р. на суму 10000,00грн., №459 від 11.04.2005р. на суму 20000,00грн., №562 від 27.04.2005р. на суму 20000,00грн., №732 від 30.05.2005р. на суму 32280,00грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача вимогу № 2 з прохання у добровільному порядку погасити борг, яка залишилась без відповіді.

Пунктом 8.4 договору №7/231-М від 23.11.2004р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% від нездійсненого в строк платежу за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.231 Господарського Кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені за просрочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період ,за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом встановлений максимальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, який не може збільшуватися за згодою сторін. В зв’язку з чим посилання позивача на ст.ст.551, ст. 611 Цивільного кодексу України неправомірні, так як зазначені господарські відносини регулюються Господарським кодексом України, і яким не передбачена можливість збільшення неустойки, максимальний розмір якої встановлений законом.

Згідно зі ст.231 ГК України та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки у сумі 3647,02грн., а в частині стягнення пені у сумі 33329,78грн. відмовити так як її нараховано неправомірно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 36,49 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 11,64 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 231 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (64301, Харківська область, м. Ізюм, в"їзд Юбілейний, 1, р/р 2600400004118 в ХОД АПБ "Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 01056356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бат" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, р/р 26000000026072 в АБ "Факторіал Банк", МФО 351715, код ЄДРПОУ 32677101) пені у розмірі 3647,02грн., держмита у розмірі 36,49грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 11,64грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частини позову у сумі 33329,78грн. відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.