Рішення № 32847908, 31.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2013 р.Справа № 916/1549/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УнікКредит Лізинг";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт";

про стягнення заборгованості у розмірі 318 789,04 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Ластовецький С.Г. - довіреність від 05.06.2013 року;

від відповідача: Островська К.П. - довіреність №47Д від 12.07.2013 року.

У судових засіданнях оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УнікКредит Лізинг" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт", в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 304 049,80 грн., 2456,54 грн. 3% річних та 12 282,70 грн. неустойки, а всього - 318 789,04грн., поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору, а також витрати на сплату послуг адвоката у сумі 3 500 грн., в тому числі 2 000 грн. за підготовку позовної заяви та 1500 грн. за представництво інтересів позивач у господарському суді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору лізингу № 224-LD від 21.09.2007р. в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, у зв'язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 304 049,80 грн.

Крім того, позивачем на основну суму боргу у сумі 304 049,80 грн., керуючись нормами чинного законодавства та договором фінансового лізингу було нараховано 3% річних та неустойку.

Ухвалою суду від 13.06.2013р. було порушено провадження у справі № 916/1549/13 із призначенням її до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 31.07.2013р. представник позивача на позовних вимогах наполягав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 375,78 грн. та адвокатських послуг у розмірі 2 000 грн., за підготовку позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.07.2013р. проти позовних вимог не заперечував частково, проте, заперечував проти сплати витрат на послуги адвоката, з огляду на їх непідтвердженість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір фінансового лізингу від 21.09.2007р. №224-LD, відповідно до умов якого Лізингодавець (ТОВ «УніКредит Лізинг») зобов'язався придбати предмет лізингу у свою власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, додатках №1/1 та 1/2 «Специфікація» до цього договору та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу, на строк та на умовах, визначених договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Предмет Лізингу становить еквівалент 743 682,12 доларів США, у т.ч. ПДВ. (а.с.13-24).

В Додатках до Договору лізингу №224-LD №1/1 та №1/2 Сторонами визначено предмети лізингу та їх ціну. Згідно Додатку №2 до Договору лізингу №224-LD, Сторонами погоджено графік платежів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 806 цього кодексу, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов Договору лізингу №224-LD Лізингодавцем 21.09.2007р. було укладено Контракт купівлі-продажу за №224-LD/РС (а.с.39-48) та передано КМП «Будівельна фірма Моноліт» у користування під виплату лізингових платежів два башенних крана НК 7027, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі від 04.02.2008р. (а.с.52) та від 18.03.2008р.(а.с.53).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку позивача (а.с.71,73), відповідач перестав сплачувати Лізингодавецю (ТОВ «УніКредит Лізинг») лізингові платежі починаючи з квітня 2012р.

16.07.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення за №1537 про відмову від Договору лізингу. Однак, відповіді на вказане повідомлення, позивачем не було отримано.

За Актом приймання-передачі від 15.10.2012р. об'єкти лізингу за Договором були повернуті ТОВ «УніКредит Лізинг».

16.10.2012р. між сторонами по справі було укладено Договір фінансового лізингу №4192L12/00. (а.с. 57-62)

В Спеціальних умовах до Договору лізингу №4192L12/00та Додатках до них за № №4192L12/01 та 4192L12/02 від 16.10.2012р., Сторонами визначено предмети лізингу, їх ціну, графіки платежів за Договорами лізингу та інші умови

Відповідно до зазначеного Графіку лізингових платежів, перший лізинговий платіж підлягав оплаті 20.10.2012 року, а останній - 20.04.2014 року. Додатковою угодою №1 від 31.10.2012р. до Договору лізингу №4192L12/00, Сторони домовились викласти Додаток №2 до Спеціальних умов 4192L12/01 та Додаток №2 до Спеціальних умов №4192L12/02 в новій редакції, внаслідок чого перший лізинговий платіж підлягав сплаті 20.10.2012 року, а останній 30.04.2014 року.(а.с. 150-151)

Проте, в порушення норм чинного законодавства та положень укладеного Договору лізингу №4192L12/00, Відповідач своєчасно лізингові платежі не сплачував в наслідок чого виникла заборгованість останнього.

Внаслідок чого Позивачем 10.01.2013р. було направлено Відповідачу повідомлення №31 про наявність простроченої заборгованості по Договору лізингу №41921Л2/00 та повідомлено про необхідність її сплати.

Позивачем також було направлено Відповідачу повідомлення №1178 від 20.05.2013р. про наявність простроченої заборгованості та необхідність її сплати.

В матеріалах справи наявні банківські довідки (а.с.122-128), які, також свідчать про часткові сплати лізингових платежів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, заявлені на підставі розрахунку (а.с.71,73), який перевірено судом, та проти якого не заперечує відповідач, підлягають задоволенню в сумі 304 049,80 грн., що є заборгованістю по лізинговим платежам за грудень 2012р., січень 2013р., лютий 2013р., березень 2013р., квітень 2013р., а також 100 грн. за надіслання повідомлення відповідно до п. 8.3 договору.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідний розрахунок позивача (а.с.72,74), враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до п. 8.2.1 договору у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що вимоги про стягнення неустойки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення витрат на юридичну допомогу, суд доходить наступних висновків.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на договір про надання юридичних послуг від 27.09.2012р. (а.с.106-110), який було укладено між позивачем та ФОП Кирилюк О.В.

При цьому, суд зазначає, що визначення ФОП Кирилюк О.В., в якості адвоката мало місце виключно в заявці, а не в самому договорі. Крім того, акт про надані послуги, складення якого передбачено п. 3 договору. Позивачем до суду не надано.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що в судових засіданнях брав участь інший представник, який в повному обсязі виконав вимоги суду, суд вважає недоведеним факт надання послуг саме адвокатом, у зв'язку з цим у задоволенні вимог про відшкодування вказаних витрат слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма КМП Моноліт" (68000, Одеська обл. м. Іллічівськ, вул. Паркова, 48, код ЄДРПОУ 13914983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного,22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 304 049/триста чотири тисячі сорок дев'ять/ грн. 80 коп. основного боргу, 12 828 /дванадцять тисяч вісімсот двадцять вісім/ грн. 70 коп. неустойки, 2 456 /дві тисячі чотириста п'ятдесят шість/ грн. 54 коп. 3% річних та 6 375 /шість тисяч триста сімдесят п'ять/ грн. 78 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.