ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
УХВАЛА
Справа № 910/913/13 01.08.13
за заявою державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»
про відстрочку виконання рішення
у справі № 910/913/13
за позовом державного підприємства «Антонов»;
до державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»;
про стягнення 1089652,35 грн.
Суддя Привалов А.І.
Представники сторін:
від позивача: Устенко Л.В., довіреність № 35/11975 від 21.11.2012р.
від відповідача (заявника): Ганзієнко Д.С., довіреність № 48-1421 від 14.05.2013р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013р., позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» на користь державного підприємства «Антонов» 845 877 грн. 43 коп. - боргу, 65 920 грн. 50 коп. - пені, 59 211 грн. 42 коп. - штрафу, 28 922 грн. 06 коп. - 3 % річних, 19 420 грн. 19 коп. - витрат по сплаті судового збору.
30.05.2013р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
19.07.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява від державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації», в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. у справі № 910/913/13 заяву призначено до розгляду на 01.08.2013р.
Представник відповідача (заявника) в судовому засіданні 01.08.2013р. заяву про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13 підтримав повністю, з підстав викладених у заяві та подав додаткові докази. Зокрема заявник зазначає, що на сьогоднішній день стягувачем ініційовано два судових процеси по стягненню заборгованості, яка сукупно по двом справам становить 1 987 682,20 грн. При цьому, відповідач є державним підприємством, діяльність якого має стратегічно важливий характер для держави, оскільки завод займається ремонтом авіатехніки цивільної авіації не лише для України, але і для інших держав та приватних компаній. Виникнення такої великої суми заборгованості перед позивачем та її повне погашення призведе до зупинення роботи підприємства і виникнення заборгованості по заробітній платі перед працівниками, а також неможливості виконання робіт по ремонту літаків, які перебувають на замовленні.
Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2013р. проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13 заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях. Зокрема, позивач зазначає, що заборгованість відповідача є довготривалою, оскільки прострочка платежу за договором виникла, починаючи з 06.10.2011р. За весь цей час відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача та направлення претензії, не вжив жодних заходів для погашення заборгованості. При цьому, позивач також зазначає, що відповідач своєчасно отримав кошти за навчання індійських фахівців, які, в свою чергу, не перерахував позивачу. Крім того, позивач також є державним підприємством, яке здійснює ремонт та обслуговування літаків та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Отже, позивач вважає, що відповідачем не наведено конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Розглянувши заяву державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації», суд дійшов висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Згідно з пп. 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Як вбачається з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.
Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
Заявник зазначає, що обставиною, яка ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду є тяжке фінансове становище.
Між тим, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість відстрочки виконання рішення суду не надав належних доказів, які підтверджують відсутність коштів та неможливість виконання рішення у встановлений строк, оскільки згідно довідки АТ «Дельта Банк» від 26.07.2013р. за вих. № 26/01/488, відповідач має залишок грошових коштів на своїх рахунків, які можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем.
Також суд приймає до уваги, що згідно приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції» (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд враховує ту обставину, що саме з вини відповідача позивач був вимушений звертатись до суду для захисту своїх прав, наявність порушення яких встановлено судом. Так, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, що виникли на підставі договору про надання послуг, який укладено між сторонами, не сплатив отримані послуги, що стало наслідком виникнення боргу перед позивачем.
У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд вважає посилання заявника на те, що виконання рішення суду у встановлений спосіб та строк може спричинити зупинення процесу здійснення діяльності відповідача не є тими обставинами, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду у визначений термін.
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, ознакою підприємництва є його ризиковий характер, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.
Тоді як, згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Крім того, судом враховано відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача, направлених на погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем, починаючи ще з жовтня 2011 року, а також той факт, що позивач, як і відповідач, належить до державного сектору економіки та діяльність підприємства має стратегічне значення для інтересів держави.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що причини, з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а відтак заява державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013р. у справі № 910/913/13 відмовити повністю.
Суддя А.І.Привалов
Судове рішення № 32847856, Господарський суд м. Києва було прийнято 01.08.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/913/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: