Рішення № 32847782, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/3995/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

розглянув матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста», м. Донецьк

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Стромацемент», м. Амвросіївка Донецької області

про стягнення 56 399,77грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Александров О.О. - представник по довіреності від 20.06.13

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста», м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Стромацемент», м. Амвросіївка Донецької області заборгованості у розмірі 51 686грн., пені у розмірі 3 814,43грн., суми індексу інфляції у розмірі 155,06грн. та 3% річних у розмірі 744,28грн. (Усього 56 399,77грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №48/22-ЕВ від 13.04.12р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації, копію накладної №270618 від 27.06.2012р., копію рахунку №618 від 23.04.2012р., копію довіреності №600 від 27.06.2012р., копію листа-вимоги про оплату вих.№48 від 10.11.2012р., копію претензії вих.№253 від 26.11.2012р.

15 липня 2013р. через канцелярію суду надійшло клопотання, в якому позивач просив суд витребувати у відповідача оригінал статуту підприємства, однак у заяві від 15.07.13 останній відкликав вказану заяву. Разом з цим, просив суд вважати належним відповідачем по справі №905/3995/13 -Публічне акціонерне товариство «Стромацемент», у зв»язку з приведенням діяльності ВАТ «СТРОМАЦЕМЕНТ» у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

У судовому засіданні 31.07.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незалежно від відсутності Відповідача та вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на їх підтвердження.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

13 квітня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста», м. Донецьк (далі по тексту-Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Стромацемент», м. Амвросіївка Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №48/22-ЕВ, згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов"язання передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві, а останній зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №48/22-ЕВ від 13.04.12р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація б/н, б/д.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Даний договір вступає в дію з моменту його укладення та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань (п.11.1 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

Відповідачем до матеріалів справи наданий протокол №2/12 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Стромацемент» від 11.05.2012р., згідно якого вирішили привести діяльність підприємства у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства».

Як вбачається з витягу серії АВ №893347 за кодом 20321203 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ) значиться юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Стромацемент».

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за визначенням ч. 1 ст. 4 названого Закону, це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, державним реєстратором була проведена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача, зокрема, щодо зміни його найменування.

При цьому, суд приймає до уваги, що зміна найменування сторони не є правонаступництвом, оскільки підстави для зміни сторони її правонаступником, передбачені ст.25 ГПК України, відсутні.

Якщо після порушення провадження у справі найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, сторона повинна у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33 ГПК України подати суду відповідні докази, які підтверджують зміну найменування юридичної особи. Суд, з урахуванням змісту наданих документів, зазначає про зміну найменування в рішення або в ухвалі.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування Відкритого акціонерного товариства «Стромацемент» на Публічне акціонерне товариство «Стромацемент».

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаної специфікації, на виконання умов Договору, за накладною №270618 від 27.06.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 51 686грн.

Поставлений згідно означеної накладної товар на підставі довіреностей №600 від 27.06.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписами останнього на вказаній накладній.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 51 686грн., правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки №48/22-ЕВ від 13.04.12р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач за видатковою накладною передав відповідачу товар, а останній прийняв його, у зв'язку з чим набув обов'язок його оплатити.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п.8.2 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% сплати вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена в рахунку-факторі.

Суд застосовує до спірних правовідносин ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки вищезазначена умова договору встановлює лише порядок оплати, при цьому момент з якого обчислюється відрахування цього строку сторонами не визначений, у зв'язку з чим визначити конкретний строк оплати без окремої домовленості сторін з цього питання фактично неможливо.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості переданого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.

Позивач 12.11.2012р. звернувся до відповідача з претензію №48 від 10.11.2012р., в якій вимагав сплатити суму боргу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензій. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 12.11.2012р., про що свідчить відмітка про її вручення юрисконсультом підприємства.

Отже, зобов'язання сплатити кошти виникло у відповідача після спливу визначеного ст. 530 ЦК України семиденного строку, тобто 20.11.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 51 686грн. суду не представлені.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 51 686грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 21.11.2012р.-20.05.2013р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строку оплати згідно ст.530 ЦК України, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 744,28грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за період з грудня 2012р.-березень 2013р. включно у розмірі 155,06грн. задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 3 814,43грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 9.3 спірного договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за періоди з 21.11.2012р.-20.05.2013р., згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3 814,43грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.526, ч.2 ст.530, ст.ст.546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Стромацемент», м. Амвросіївка Донецької області про стягнення 56 399,77грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стромацемент», м. Амвросіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове об'єднання «Аріста», м. Донецьк заборгованість у розмірі 51 686грн., пеню у розмірі 3 814,43грн., суму індексу інфляції у розмірі 155,06грн., 3% річних у розмірі 744,28грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна