Рішення № 32847685, 25.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12593/13 25.07.13

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн Карго Партс»до публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» простягнення 121 495,71 грн. Суддя Удалова О.Г. Представники сторін: від позивачаРябко А.О. (за довіреністю)від відповідачане з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн Карго Партс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» про стягнення 121 495,71 грн., а саме: 110 313,28 грн. основного боргу, 191,91 грн. пені, 10 880,21 грн. 36% річних за період прострочення та 110,31 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору поставки № 91-10/2011 від 04.01.2011 р. щодо своєчасності та повноти оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12593/13 та призначено її до розгляду на 25.07.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання ухвали суду від 05.07.2013 р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн Карго Партс» (постачальником) та публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» (покупцем) було укладено Договір поставки № 91-10/2011 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - Товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата згідно з даним Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури та за умов, зазначених в п. 2 даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, у період 25.01.2013 р. по 15.02.2013 р. позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 110 313,28 грн. Даний факт підтверджується рахунками-фактурами, виставленими позивачем, видатковими накладними, актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, які підписані обома сторонами та наявні в матеріалах справи.

Відповідач, у свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати товару.

11.06.2013 р. позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 11-2/06 про оплату поставлених товарів, в якому зазначалася сума заборгованості відповідача перед позивачем, а також додатково було направлено акти звірки взаємних розрахунків від 06.06.2013 р. (у двох примірниках) по одному для кожної із сторін.

Докази направлення відповідачу листа-вимоги наявні у матеріалах справи.

Відповіді від відповідача чи підписаного акту звірки взаємних розрахунків позивач не отримав.

Відповідно до положень чинного законодавства України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 91-10/2011 від 04.01.2011 р. в розмірі 110 313,28 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 110 313,28 грн., 191,91 грн. пені, 10 880,21 грн. 36% річних за період прострочення та 110,31 грн. інфляційних.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 191,91 грн.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання строком більше 30 (тридцяти) календарних днів боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Щодо стягнення 36% процентів річних та нарахованого індексу інфляції суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 36% процентів річних і індексу інфляції заявлені правомірно.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 110 313,28 грн., 191,91 грн. пені, 10 880,21 грн. 36% річних за період прострочення та 110,31 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 2 429, 91 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 24, код 05440979) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн Карго Партс» (02660, м. Київ, вул. Закревського, 16, код 37141112) основний борг у розмірі 110 313 (сто десять тисяч триста тринадцять) грн. 28 коп., пеню у розмірі 191 (сто дев'яносто одна) грн. 91 коп., 36% річних у розмірі 10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 21 коп., інфляційні у розмірі 110 (сто десять) грн. 31 коп. та 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 06.08.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова