Рішення № 32847653, 31.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9205/13 31.07.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Карпцова Марина Вікторівна

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Говоруха О.О.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: Севериненко В.А., Карпцов О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 84/9141 «Про передачу громадянці Карпцовій Марині Вікторівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва». Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям оспорюваного рішення з порушенням норм чинного законодавства та передачею вищевказаної земельної до державної реєстрації права власності на неї. Також прокурор відзначає, що спірне рішення прийняте без розроблення плану зонування або детального плану території та відповідно до ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а відтак - підлягає визнанню незаконним у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. порушено провадження справі № 910/9205/13 та залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Карпцову Марину Вікторівну, призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2013 р. за участю прокурора, представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що, приймаючи оспорювань рішення від 28.02.2013 р. № 84/9141 «Про передачу громадянці Карпцовій Марині Вікторівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва», Київська міська рада діяла в межах повноважень, наданих чинним законодавством України.

У процесі провадження у справі третя особа подала відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечила, мотивуючи свої заперечення тим, що за приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землі, не сформовані у земельні ділянки, вважаються державною власністю чи власністю відповідних територіальних громад з часу набрання чинності положеннями закон, тобто з 01.01.2013 р.

Також третя особа зазначає, що відведення відповідачу земельної ділянки по вул. Жданова, 33-А у місті Києві проводилося на підставі проекту землеустрою, розробленого Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», до якого, зокрема, входив план зонування земель.

Розгляд справи переносився відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні прокурор та представники третьої особи підтримали свої правові позиції.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 31.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 84/9141 «Про передачу громадянці Карпцовій Марині Вікторівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки та передано громадянці Карпцовій Марині Вікторівні у приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 84/9141 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. у зв'язку з чим має бути визнано незаконним у судовому порядку та скасовано.

При цьому, прокурор зазначає, що за приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» право власності на земельні ділянки може бути реалізовано після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку, в той час як державна реєстрація спірної земельної ділянки на час прийняття оспорюваного рішення не здійснювалась.

Також прокурор посилається на відсутність погодженого плану зонування території по вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва, що виключає можливість передачі відповідної земельної ділянки у власність чи користування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013 р., визначено, що з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання останнім чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користування органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу (землі державної власності).

Аналогічні положення закріплені у ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, якою встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 84/9141 третій особі земельну ділянку передано у приватну власність за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

До нерухомих речей, відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на земельні ділянки реєструються у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Тож, з наведених норм вбачається, що Київська міська рада має право розпоряджатись землями комунальної власності лише після здійснення державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В той же час, державна реєстрація земельної ділянки по вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва Головним управлінням Держземагентства у місті Києві станом на 08.04.2013 р. не здійснювалась, про що зазначається в листі вих. № 1130 від 09.04.2013 р.

Також в матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна № 3069862 станом на 29.04.2013 р., у якій зазначається про відсутність відомостей про земельну ділянку по вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва, що, зокрема, свідчить про невчинення Київською міською радою державної реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тож, виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що Київська міська рада в порушення вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" реалізувала право власності на земельну ділянку комунальної власності до державної реєстрації такого права.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Статтею 17 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що містобудівна документація є основою для вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ч. 3 ст. 8 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Таким чином, вибір земель для містобудівних потреб та надання висновків щодо передачі у власність або користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації. Містобудівна документація включає розроблення плану зонування території та детального плану території.

Разом з тим, у листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2013 р. земельна ділянка по вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва не відноситься до розроблених чи затверджених детальних планів території. План зонування території за вказаною адресою Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) станом на 10.04.2013 р. не погоджувався.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка набрала чинності з 01.01.2013 р., у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Натомість, Київською міською радою передано у приватну власність земельну ділянку по вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва за відсутності розробленого та затвердженого у встановленому законом порядку плану зонування території та детального плану території, що є порушенням вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" та ст. 8, 16, 18,19, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, виходячи із наявних у справі документів, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора стосовно неправомірності передачі Карпцовій Марині Вікторівні спірної земельної ділянки.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги заявлені прокурором вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 84/9141 «Про передачу громадянці Карпцовій Марині Вікторівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва» суперечить положенням чинного законодавства України, а відтак - є незаконним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в частині скасування останнього.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 84/9141 «Про передачу громадянці Карпцовій Марині Вікторівні у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Жданова, 33-а у Дарницькому районі міста Києва».

3. Стягути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 147, 00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.