Постанова № 32847472, 01.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 серпня 2013 р. № 820/4424/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Попова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова,

третя особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції

про скасування рішення та припинення підприємницької діяльності ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, третя особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд:

- скасувати рішення №96 від 28.05.2013 р., що пред'явлено на підставі акту №776 від 28.05.2013 р.;

- припинити підприємницьку діяльність позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року замінено неналежну третю особу - Департамент державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради, на належну третю особу - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова 28.05.2013 р., на підставі Акту №776 від 28.05.2013 р., прийняв Рішення №96 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України на загальну суму 1020,0 грн., яке позивач вважає незаконним і необґрунтованим. Зазначив, що несвоєчасне подання відомостей за 2004 - 2009 р. визнає, однак вважає, що винесені рішення УПФ України про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону № 1058-IV протиправні, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом №2464-VI, і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Крім того, зробивши перевірку діяльності позивача 28.05.2013 р., відповідач зробив неможливим своєчасно реалізувати право позивача на припинення підприємницької діяльності, оскільки довідка про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів від 29.03.2013 р. діє протягом двох місяців, тобто до 30 травня 2013 року.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно наданих письмових заперечень, відповідач вважає, що рішення №96 від 28.05.2013 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 1020,0 грн. за неподання, несвоєчасне подання позивачем звітності до органів Пенсійного фонду України винесено згідно чинного законодавства України, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції закону, яка діяла до 01.01.11 р., зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова виявлено факт несвоєчасного подання ФОП ОСОБА_1 звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду України за 2004 - 2009 р, за результатами чого було складно акт №776 від 28.05.2013р.

Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників обов'язок щодо подання за встановленою формою достовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України, ФОП ОСОБА_1 було прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій від 28.05.2013 р. №96.

Вказаним рішенням на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1020,0 грн.

Дана сума була нарахована за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України, строк подання якої припадав до 01.04.2005 р., 01.04.2006 р., 01.04.2007 р., 01.04.2008 р., 01.04.2009 р., 01.04.2010 р., а звітність подано 28.05.2013 року.

Таким чином, за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України ФОП ОСОБА_1 нарахована фінансова санкція в розмірі 1020,0 грн. (170,0 грн.*6).

Позивач в позовній заяві та в усних поясненнях в судовому засіданні зазначив, що факт несвоєчасності подання звітності за 2004 р. - 2009 р. визнає.

Суд не приймає в якості належних підстав для задоволення позову посилання позивача на те, що винесені рішення УПФ України про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону № 1058-IV протиправні, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом №2464-VI.

Суд зазначає, що нормою абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, зважаючи на всі вищевикладені обставини, суд вважає, що Рішення №96 від 28.05.2013 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 1020,0 грн. за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України винесене згідно чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про припинення підприємницької діяльності позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. N 755-IV, державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. N 755-IV, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

У разі якщо після закінчення проведення заходів щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, але не раніше закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог фізичній особі не надані у встановленому законом порядку органом державної податкової служби та/або Пенсійного фонду України довідки про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування або рішення про відмову в їх видачі, фізична особа - підприємець або уповноважена ним особа не раніше ніж через десять робочих днів з дня закінчення такого строку набуває право на подання державному реєстраторові документів, передбачених частиною одинадцятою статті 47 цього Закону, за винятком зазначених довідок, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням за принципом мовчазної згоди.

Відповідно ч.11 ст.47 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Матеріали справи свідчать, що згідно з описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», 22.12.2009 року ФОП ОСОБА_1 надано державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та копію квитанції, виданої банком.

Судом встановлено, що інших документів, передбачених порядком державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, позивачем державному реєстратору надано не було.

З огляду на вищенаведене та зважаючи на те, що позивачем не було дотримано порядку державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, третя особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про скасування рішення та припинення підприємницької діяльності - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко