Рішення № 32846787, 08.07.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.07.2013 Єдиний унікальний номер 205/799/13-ц

№ 2-205/1176/2013

№ 205/799/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 1 лютого 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 лютого 2013 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки, які позивачем 20 березня 2013 року було усунуто.

Позивач в своєму позові, а у ході судового засідання представник позивача, посилалися на те, що 20 лютого 2012 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» було проведено прилюдні торги, відповідно до протоколу торгів переможцем торгів з придбання лоту № 2: двокімнатної квартири № 31, загальною площею 44,1 кв. м., житловою площею 26,7 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 6 березня 2012 року позивачем було отримано свідоцтво про придбання зазначеної квартири, яке було посвідчено державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2-550. Право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, відповідно до витягу № 34732424 від 6 липня 2012 року. Однак, позивач не має можливості користатися своїми правами власника: володінням, користуванням та розпорядженням своїм майном, оскільки після набуття права власності на зазначене нерухоме майно позивачеві стало відомо, що в квартирі проживають її колишні власники та користувачі. Позивач у своєму позові, а у ході судового засідання її представник, просили суд виселити відповідачів та мешканців, що не зареєстровані, але мешкають зі згоди відповідача, з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Відповідач ОСОБА_2 у ході судового засідання у задоволенні позову просила суд відмовити, посилаючись на те, що іншого житла вона не має, у квартирі вона проживає з малолітньою дитиною. Зазначала, що в неї було оформлено кредитний договір, який вона не в змозі була сплачувати, про що було повідомлено банк. Однак, в банку, приблизно місяць тому, вона дізналася про те що квартиру було продано.

Відповідач ОСОБА_3 у ході судового засідання у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що у відповідача ОСОБА_2 є малолітня дитина, з якою вони проживають у спірній квартирі та на те, що їй було зроблено операцію з видалення щитовидної залози, та на даний час вона продовжує лікування.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 9 квітня 2004 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1592, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 45-46).

На підставі договору дарування від 9 квітня 2004 року, право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2, про що було видано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18120588 від 17 березня 2008 року (а.с. 50).

Відповідно до свідоцтва про придбання майна від 6 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-550, ОСОБА_5 було придбано квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 9 квітня 2004 року, відповідно до акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, затвердженого Ленінським відділом ДВС ДМУЮ від 23 лютого 2012 року (а.с. 4).

Право власності на квартиру у встановленому порядку було зареєстровано за ОСОБА_5 6 липня 2012 року в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 5).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідками адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМВ України в Дніпропетровській області від 10 квітня 2013 року (а.с. 24, 25) та довідкою КП «ЖЕП № 25» від 28 грудня 2012 року (а.с. 44).

Крім того, у ході судового засідання було встановлено, що разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в квартирі проживає малолітній син ОСОБА_2 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49).

На підставі ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неправомірно проживають у АДРЕСА_1, оскільки на теперішній час спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_5, з права власності ОСОБА_2 квартира вийшла у встановленому законом порядку: квартиру було продано позивачу на прилюдних торгах.

У зв'язку з вищезазначеним та керуючись межами заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково та виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У задоволенні інших позовних вимог позивачу слід відмовити, оскільки, хоча у ході судового розгляду і було з'ясовано, що в квартирі також проживає малолітній ОСОБА_7, але позивачем позовні вимоги не уточнювалися, питання про виселення малолітнього ОСОБА_7 не ставилося, а заявлені вимоги щодо виселення інших осіб, що мешкають в квартирі, крім відповідачів, не конкретизовані.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. (а.с. 1), який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 386, ст. ст. 387, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60, ч.1 ст. 79, ч. 1 ст. 88, ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 57 гривень 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 57 гривень 35 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя