Рішення № 32846556, 24.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1813/5889/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Плотникова Н.Б.Номер провадження 22-ц/788/1488/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції,

третя особа: приватний нотаріус Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

про визнання договору дарування удаваним та визнання, що фактично укладено договір купівлі-продажу майна, переведення прав та обов'язків покупця на 1/3 частку нерухомого майна,

в с т а н о в и л а :

10 грудня 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до суду з вищеназваним позовом, просили суд :

визнати удаваним договір дарування від 22.12.2011 р. 1/3 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3495 та

визнати, що даний договір є договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення;

перевести права покупця на 1/3 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 за названим договором від 22.12.2011 р. на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на 1/3 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 та зобов'язати Реєстраційну службу Охтирського міськрайонного управління юстиції провести відповідні дії по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

зобов'язати Реєстраційну службу Охтирського міськрайонного управління юстиції зареєструвати право власності на 1/3 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, загальна площа - 59,5 кв.м., в рівних частках за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та провести відповідні дії по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

кошти, внесені на депозитний рахунок ТУ ДСА в Сумській обл. в сумі 10921 грн. 33 коп., видати ОСОБА_5.

Рішенням суду від 23 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені частково.

Визнано удаваним договір дарування 1/3 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 22 грудня 2011 pоку, укладений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 3495,

та визнано, що даний договір є договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/3 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 та зобов'язано Реєстраційну службу Охтирського міськрайонного управління юстиції провести відповідні дії по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У задоволенні інших позовних вимог, в т.ч. і про переведення прав покупця на 1/3 частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернута грошова сума в розмірі 10922 грн., внесена ними на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області.

Стягнуті з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати в сумі по 107,30 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову і постановити нове рішення про задоволення позову з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав недоведеними, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_3 являється батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

24 квітня 2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір про розділ спадкового майна, відповідно до якого, зокрема, у їх приватну власність перейшло по 1/3 частині нежилого приміщення - магазину, розташованого по АДРЕСА_1 загальною площею 59,5 кв.м (а.с. 11).

22 грудня 2011 року був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_6 належну йому на праві приватної власності 1/3 частину нежилого приміщення (магазину), розташованого по АДРЕСА_1 загальною площею 59,5 кв.м (а.с. 29).

Ухвалюючи рішення у даній справі про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування від 22 грудня 2011 року 1/3 частини приміщення по АДРЕСА_1 відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили для приховання іншого правочину, який вони насправді мали на увазі, а саме, договору купівлі-продажу 1/3 частини названого приміщення.

Проте відмовляючи у задоволенні позову про переведення прав покупця на 1/3 частину спірного нежитлового приміщення за договором від 22 грудня 2011 pоку, суд виходив з того, що позивачі не надали належних, допустимих доказів на підтвердження ціни, за яку відповідачем ОСОБА_5 була продана належна йому 1/3 частина нежилого приміщення, такі обставини, як зазначив суд, не дозволили визначити розмір грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець і яку позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачі категорично заперечували факт удаваності договору дарування . В той же час у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_4, визнаючи, що дійсна вартість 1/3 частини приміщення по АДРЕСА_1 більша, ніж та, яка зазначена у договорі дарування, пропонувала викупити спірну частку приміщення за 50 000 грн.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачі не надали належних доказів про розмір суми, за яку ОСОБА_5 було здійснене відчуження 1/3 частини нежилого йому приміщення по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму .

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.1 ст. 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За таких обставин у суду не було підстав для висновку про удаваність договору дарування від 22 грудня 2011 року 1/3 частини приміщення по АДРЕСА_1 та про те, що відповідачі вчинили цей договір для приховання іншого правочину, а саме, договору купівлі-продажу.

Окрім наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наведені у рішенні висновки суду суперечать один одному та зроблені з порушенням ч.1 ст. 638 ЦК України, зокрема : суд відмовив у задоволенні позову про переведення прав покупця на 1/3 частину спірного нежитлового приміщення, посилаючись на те, що позивачі не надали доказів щодо ціни, за яку було здійснене його відчуження; в той же час суд дійшов до висновку про удаваність договору дарування та що цей договір був вчинений з метою приховування договору купівлі-продажу, при цьому суд не тільки не зазначив усі істотні умови договору купівлі-продажу, але й визнав, що одна із істотних умов цього договору, а саме, ціна - позивачами не доведена.

За таких обставин колегія суддів вважає цілком обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність у постановленому рішенні суперечливих висновків та що при ухваленні рішення суд не врахував вимог діючого законодавства про те, що договір є укладеним лише у випадку, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином вбачається, що висновок суду про удаваність договору дарування зроблений з порушенням ч.1 ст. 638 ЦК України, грунтується на припущеннях, оскільки дійшовши висновку про приховування під договором дарування іншого договору, суд мав вказати не тільки назву цього договору та сторін у цьому договорі, але й зазначити всі істотні умови цього договору, зокрема, ціну відчужуваного майна.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просили суд захистити порушене відповідачами їх право переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності на майно.

На досягнення цієї мети вони заявили ряд позовних вимог.

Керуючись вимогами ст. 1 ЦПК України суд першої інстанції повинен був при доведеності ними позову захистити порушене право позивачів переважної купівлі частки, у випадку ж недоведеності позову - відмовити у його задоволенні.

В той же час ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, а саме, у частині визнанні договору дарування удаваним, суд першої інстанції при цьому не обговорив питання про те, яке ж порушене право позивачів він захистив ( чи поновив ) у такий спосіб.

Відповідно до ст. 362 ЦК України 1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. 4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

З наведеної норми права вбачається, що належним способом захисту порушеного права переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності на майно являється позов про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця. У разі ж недоведеності названого позову не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги, які заявлялись з метою захисту права переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, пп.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -