Постанова № 32845681, 06.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2013 року № 826/9214/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо призначення та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132202 від 09.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 68 217 грн. - основний платіж та 17 054 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ «Трініті» з ТОВ «НЕК» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже на письмовий запит відповідача були надані первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Посилався на те, що у відповідача були відсутні підстави для призначення та проведення перевірки позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки ТОВ «НЕК», якою встановлено нікчемність правочинів, укладених даним товариством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.12.2012 № 2052 та відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трініті».

За результатами перевірки складено акт № 1171/22-2/31111166 від 13.12.2012 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Трініті» (ЄДРПОУ 31111166) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «НЕК» (код ЄДРПОУ 33612003) за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 (далі - акт перевірки № 1171/22-2/31111166).

Відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Трініті» ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 68 217 грн. за травень 2012 року.

На підставі акту перевірки № 1171/22-2/31111166 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000132202 від 09.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85 271,00 грн., в т.ч. 68 217,00 грн. - основний платіж та 17 054,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000132202 в порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві № 2711/10/12-1-03 від 21.03.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 27.05.2013 № 3558/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000132202 - без змін.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки, а також не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2013 № 0000132202, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач в обґрунтування вимоги визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо призначення та проведення невиїзної позапланової документальної перевірки посилався на те, що повідомлення про проведення перевірки № 766/22-2 від 11.12.2012 було отримане позивачем 21.12.2012, а тому станом на 13.12.2012 (дата складання акту) у відповідача не виникло право на проведення на проведення перевірки. Також позивач вказав на те, що на письмовий запит податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ «НЕК» було своєчасно та у повному обсязі надано відповідь. На думку позивача, наведені обставини вказують на протиправність дій відповідача щодо призначення та проведення документальної перевірки ТОВ «Трініті», оформленої актом № 1171/22-2/31111166.

Суд відхиляє наведені доводи позивача, виходячи з наступного.

Пунктом 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема у разі, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, підставою для проведення документальної позапланової перевірки здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд встановив, що відповідач направив ТОВ «Трініті» запит № 4762/10/22-210 від 18.07.2012 про надання пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «НЕК». З листа-відповіді позивача № 12080-н від 06.08.2012 вбачається, що на вказаний запит ним було надано податковому органу тільки копії податкових накладних та актів виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ «НЕК».

Враховуючи те, що позивач у відповіді на письмовий запит податкового органу № 4762/10/22-210 від 18.07.2012 надав документи по взаємовідносинам з ТОВ «НЕК» не у повному обсязі, суд дійшов висновку, що у ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби були наявні підстави для проведення позапланової перевірки ТОВ «Трініті».

У відповідності до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

07.12.2012 керівником ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби видано наказ № 2052 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Трініті» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «НЕК» у травні 2012 року.

Згідно копії конверта, наказ від 07.12.2012 № 2052 та повідомлення № 766/22-2 від 11.12.2012 про проведення перевірки були надіслані на адресу ТОВ «Трініті» 11.12.2012, що не заперечує позивач.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем було дотримано усіх встановлених законодавством вимог та умов щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Трініті» та підстави для дій ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо призначення та проведення перевірки відсутні.

Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132202 від 09.01.2013, суд дійшов висновку про її обґрунтованість з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Трініті» (Замовник) та ТОВ «НЕК» (Підрядник) укладено Договір № 2418 від 16.04.2012, згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати за завданням та з матеріалів Замовника роботу з пошиття робочих костюмів на власному обладнанні (далі - Договір № 2418).

Позивач на підтвердження реальності виконання Договору № 2418 надав копії первинних документів, а саме: специфікації, акту приймання передачі матеріалів (давальницької сировини) в роботу, звіту про використання давальницької сировини, актів здачі прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписок.

На підтвердження наявності у розпорядженні позивача транспортних засобів для здійснення перевезення товару позивач надав копії: нотаріально посвідченого Договору найму (оренди) транспортного засобу від 06.06.2009 року, укладеного між гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Трініті» терміном на 5 років про оренду вантажного малотоннажного фургона FIAT, модель 230L, акту приймання-передачі транспортного засобу від 26.06.2009, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Представник позивача пояснив, що транспортування давальницької сировини до ТОВ «НЕК» та доставка готової продукції до ТОВ «Трініті» здійснювалось власними силами останнього. З цією метою залучався транспортний засіб, орендований згідно Договору від 06.06.2009, були замовлені транспорті послуги у перевізників ПП «Гранд», ПП «Нічний Експрес», ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» (Т.ІІ а.с. 20-35).

Також, позивач надав до матеріалів справи лист ТОВ «НЕК» від 12.06.2013 № 1206, яким ТОВ «НЕК» підтверджує факт здійснення господарської операції, а також відображення її результатів у податковій та бухгалтерській звітності.

Суд встановив, що на підставі виданих ТОВ «НЕК» податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні робіт податку на додану вартість на загальну суму 68 217,41 грн.

Водночас, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Трініті» відобразило в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «НЕК», які здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. На думку податкового органу, позивач порушив ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним та відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки ТОВ «Трініті» № 1171/22-2/31111166 відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Державної податкової служби № 1106/22-2-17/33612003 від 17.08.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НЕК» (код ЄДРПОУ 33612003) з питання своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2012 року. (далі - акт перевірки № 1106/22-2-17/33612003).

В зазначеному акті перевірки, податковий орган дійшов висновку, що усі правочини, укладені ТОВ «НЕК» у періоді, що перевірявся є нікчемними, оскільки в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, та мети настання реальних правових наслідків. Встановлено відсутність бази та об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі наведених матеріалів перевірки, оформленої актом № 1106/22-2-17/33612003, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «НЕК» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними правочинами.

Позивач заперечуючи проти доводів податкового органу щодо нікчемності договору, укладеного між ТОВ «Трініті» та ТОВ «НЕК» посилався на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 № 2а/0470/12801/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, якою визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «НЕК» та щодо коригування показників податкової звітності в електронній базі даних «АРМ співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України» на підставі акту перевірки № 1106/22-2-17/33612003.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Трініті» та ТОВ «НЕК» та як наслідок недійсність податкових накладних, виданих на виконання договору, оскільки дані доводи побудовані виключно на матеріалах перевірки контрагента позивача, яка згідно вищезазначених судових рішень проведена податковим органом протиправно. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договору № 2418 від 16.04.2012 укладеного позивачем з ТОВ «НЕК» недійсним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Судом встановлено, що на момент підписання договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі, податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «НЕК» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаного підприємства, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «НЕК» було анульоване 18.09.2012, тобто на час вчинення правочинів дане підприємство було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ «НЕК» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Фактичне отримання позивачем товарів від ТОВ «НЕК» за Договором № 2418 від 16.04.2012 та виконання сторонами умов договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: специфікації, акту приймання передачі матеріалів (давальницької сировини) в роботу, звіту про використання давальницької сировини, актів здачі прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписок, подорожніх листів.

Крім того, позивач надав докази подальшої реалізації спец одежі, яка була пошита ТОВ «НЕК» на виконання Договору № 2418 покупцям ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та ТОВ «Домініон». (Т. ІІ а.с. 44-117).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «НЕК» за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині вимог визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132202 від 09.01.2013.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000132202 від 09.01.2013.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 852 (вісімсот п'ятдесят одна) гривня 71 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський