Постанова № 32844485, 25.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. Справа №805/8749/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:38 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі Столяренко Г.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Тимошенко І.О.,

від відповідача - Крамаренко Л.В., Батули Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Спецсервіс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24 травня 2013 року № 0000502230, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа - Спецсервіс " звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24 травня 2013 року № 0000502230.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність висновків акту перевірки від 13.05.2013 № 3096/23-4/35456075, на підставі якого прийнято спірне рішення. Зазначив, що є необґрунтованим висновок про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Укртехкомплект»» (за договором поставки № 09-09 від 09.09.2011 року), оскільки такий висновок суперечить нормам Цивільного кодексу України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України. Вважає, що ним правомірно був сформований податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих за наслідками господарських операцій.

Позивач вказує на необґрунтованість зазначеного висновку податкового органу, оскільки результатом здійснених позивачем правочинів було придбання реальних наслідків, а саме: придбання, наявність та використання у господарській діяльності позивача товарів (робіт та послуг), що зафіксовано у бухгалтерському та податковому обліку та підтверджено належним чином оформленими документами. Просив визнати протиправними дії податкового органу та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 травня 2013 року № 0000502230.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, свою позицію мотивувала аналогічно викладеної у позові.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року замінено відповідача Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на належного - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала. Надала суду письмові заперечення, в яких вказала, що в порушення пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від постачальника ТОВ «ТК «Укртехкомплект» на загальну суму ПДВ 4143,93 грн., в т.ч. за вересень за вересень 2011р. у сумі 345,62 грн., за жовтень 2011р. у сумі 3798,31 грн., у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій. Зазначила, що в ході зустрічної звірки було встановлено, що контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, у ТОВ «ТК «Укртехкомплект відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні відомості про товар, відсутні ознаки фактичного здійснення підприємницької діяльності. Крім того, первинні документи, складені за наслідками виконання договору, не відповідають встановленим законодавством вимогам. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, вказав, що укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Укртехкомплект» договір є нікчемним. Просила у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач - Товариство з обмежено відповідальністю "Альфа -Спецтранс" зареєстрований як юридична особа 1510.2007р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради та включено до ЄДРПОУ за кодом 35456075, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 835670, Довідкою управління статистики у місті Макіївці серії АБ № 454367 (а.с.22-24).

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджено свідоцтвом № 100077245 про реєстрацію платника податку ПДВ форми № 2-ПДВ (а.с.26).

Позивач здійснює діяльність на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників товариства, зареєстрованого виконавчим комітетом Макіївської міської ради 31.03.2010р. за № 12731050002005269 (а.с.13-21).

З 23.04.2013р. по 26.04.2013р. Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства із ТОВ «ТК «Укртехкомплект» (код ЄДРПОУ 37587950) за період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р., з 01.05.2012р. по 30.06.2012р. за результатами якої складено акт від 13.05.2013р. № 3096/23-4/35456075 (а.с.29-38).

В зазначеному акті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від постачальника ТОВ «ТК «Укртехкомплект» на загальну суму ПДВ 4143,93 грн., у т.ч. за вересень 2011р. на суму ПДВ 345,62 грн., за жовтень 2011р. на суму ПДВ 3798,31 грн., у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій. (а.с.37,38)

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом 24 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення по формі «Р» № 0000502230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5180,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4144 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1036 гривень (а.с.27).

Висновки акту перевірки, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення, ґрунтуються на твердженні відповідача про нікчемність договору поставки від 09.09.2011, (а.с.39,40) укладеного між ТОВ «Альфа - Спецсервіс» та ТОВ «ТК «Укртехкомплект».

Суд, дослідивши матеріали справи не погоджується із зазначеними висновками податкового органу з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2011 року між ТОВ «ТК «Укртехкомплект»» як Постачальником та ТОВ «Альфа - Спецсервіс» як Покупцем укладено договір поставки № 09-09, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Замовнику продукцію, визначену у специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1). Загальна сума договору складає: 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн. (п.1.2) Кількість і розгорнута номенклатура (асортимент) продукції, що є предметом цього Договору, її ціна, строки та місце поставки визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.3). Постачання здійснюється на умовах цього Договору (п.2.4). Поставка товару здійснюється автотранспортом Замовника та за його рахунок (п.2.6). Датою поставки є дата отримання Замовником товару на складі Постачальника згідно з актом про прийняття - передання, підписаними сторонами (п.2.7). На підставі вказаного договору між сторонами були підписані специфікації, якими визначено перелік продукції для постачання на загальну суму 22 789,87 грн. та 2 073,72 грн. (а.с.41-42).

На виконання зазначених умов договору та специфікацій до нього Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Укртехкомплект» здійснено поставку продукції, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа - Спецсервіс» здійснено його прийняття та оплату.

Виконання умов зазначеного договору підтверджено актами приймання - передачі № 7 від 09.09.2011р. на суму 2073,72 грн. № 16 від 14.10.2011р. на суму 22 789,87 грн. (а.с.43-44), видатковими накладними № 7 від 09.09.2011р. на суму 2 073,72 грн., № 16 від 14.10.2011р. на суму 22 789,87 грн. (а.с.45,46) рахунками фактурами № 7 від 09.09.2011р. на суму 2 073,72 грн., № 16 від 14.10.2011р. на суму 22 789,87 грн., (а.с.49-50). Оплата позивачем вказаних рахунків, підтверджена банківськими виписками про рух коштів (а.с.69-70,72) платіжними дорученнями від 10.11.2011р. № 447 на суму 24655,59 грн., від 12.10.2011р. на суму 208,00 грн. (а.с.71,73)

За наслідками господарських операцій контрагентом було виписано позивачу податкові накладні № 7 від 09.09.2011р. на суму 2 073,72 грн., № 16 від 14.10.2011р. на суму 22789,87 грн. (а.с.47-48)

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, та податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним податкової декларації з податку на додану вартість за податкові періоди вересень та жовтень 2011 року. (а.с.51-68)

В підтвердження використання в своїй господарський діяльності, отриманих від ТОВ "ТК «Укртехкомплект» " робіт, позивачем надані наступні документи: договір на виконання робіт з монтажу системи раннього виявлення та сповіщення надзвичайних ситуацій № 06/05-М від 29.07.2011р. із замовником ПАТ «Центренерго», предметом якого визначено виконання робіт з монтажу системи раннього виявлення та сповіщення надзвичайних ситуацій складу ГСМ АТЦ (по ДБН Д.1.1-1-2000) (а.с.122-126), податкова накладна № 19 від 15.09.2011 року на суму 137 935,20 грн. (а.с.127), банківська виписка про рух коштів від 15.09.2011р. на суму 137 935,20 грн. (а.с.128), акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2011 року (а.с.129-134), договір № 14/06-М від 11.07.2011р. із замовником КП «Донецькгорводоканал», предметом якого визначено виконання робіт з монтажу та пуско - наладки системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та сповіщень людей у випадку їх виникнення для хлораторної установки та складу хлору Донецьких очисних споруд, розташованих за адресою: Україна, м. Донецьк, Пролетарський р-н., п. Ларіно (а.с.142-144), локальний кошторис № 2-1-1 на електромонтажні роботи комплексу автоматизованих систем раннього виявлення ЧС та сповіщення (а.с.145-150), акт монтажу обладнання № 1 від 19.09.2011р. по об'єкту Хлораторної установки та склад хлору, розташованого за адресою: Україна, м. Донецьк, Пролетарський р-н., п. Ларіно (а.с.151), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року (а.с.152), податкові накладні № 25 від 25.08.2011р., № 23 від 22.08.2011р., № 24 від 23.08.2011р., № 21 від 19.08.2011р., № 19 від 17.08.2011р., № 16 від 10.08.2011р., № 13 від 22.07.2011р. (154-160), банківські виписки про рух коштів(а.с.161-167)

Зазначені вище докази на думку суду підтверджують факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Крім того, в обґрунтування висновків нікчемності правочинів здійсненних між позивачем з контрагентом, відповідач посилається на акт № 16.08.2012 року № 296/2220/3758750 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Укртехкомплект» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011р. по 31.12.2011р. та з 01.05.2012р. по 30.06.2012р. Згідно змісту вказаного акту, встановлено незнаходження контрагентів за місцем податкової реєстрації, відсутність у ТОВ «ТК «Укртехкомплект фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність відомостей про товар, відсутність ознак фактичного здійснення підприємницької діяльності відсутність умов для здійснення підприємницької діяльності.

Однак, на думку суду, вказані обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених з вищевказаними контрагентами, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представник відповідача не підтвердив. Натомість позивачем надано у судове засідання достатній обсяг документів, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують факти укладення та виконання спірних договорів.

Пунктом 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична адреса щорічно, починаючи з наступної дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну адресу.

Суд вважає, що незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою не є підставою робити висновки щодо відсутності самого факту реальності правочину.

Аналіз норм Податкового кодексу України не містить такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як незнаходження контрагентів за юридичною адресою.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору, укладеному позивачем з ТОВ «ТК «Укртехкомплект». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договорів, що є недопустимим. Його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частинами 1,2 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нікчемність укладеного правочину, спростовуються крім того первинними документами бухгалтерського обліку, а саме, податковими накладними, видатковими накладними, та рахунками, інше.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність контрагента за місцем заходження, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного з ним договору на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який втратив чинність, але діяв на час укладення договорів), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Виникнення у ТОВ "Альфа - Спецсервіс " права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операції за укладеним договорам - поставки з ТОВ «ТК «Укртехкомплект» підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом позивачу за наслідками господарських операцій. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочину - договору поставки № 09-09 від 09.09.2011 між ТОВ «ТК «Укртехкомплект» та ТОВ «Альфа - Спецсервіс». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товару за вказаними договором з його господарською діяльністю та фактичне використання отриманого товару у власній господарській діяльності (договори, банківські виписки, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо).

З огляду на викладене, висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «ТК «Укртехкомплект» та ТОВ «Альфа - Спецсервіс», є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у збільшенні сум грошового зобов'язання ТОВ «Альфа - Спецсервіс» з податку на додану вартість на 4144,00 та нарахуванні штрафних санкцій у розмірі 1036,00 грн., суд вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, наслідком дій податкового органу щодо встановлення за наслідками перевірки певних порушень податкового законодавства, внаслідок чого були збільшені податкові зобов'язання з ПДВ та застосовані штрафні санкції, є прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення. Отже, юридичне значення для позивача має саме податкове повідомлення-рішення, в якому зазначені підстави відповідних донарахувань, а не дії податкового органу зі збільшення грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій.

Суд, з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.17, п.1 ч.2 ст.162, ст.171 КАС України, зазначає, що достатнім та належним способом захисту права в межах даної адміністративної справи є скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки саме воно пливає на коло прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Спецсервіс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24 травня 2013 року № 0000502230, суд задовольняє частково

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 114,70 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Спецсервіс» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24 травня 2013 року № 0000502230 - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 24 травня 2013 року № 0000502230.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Спецсервіс " судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В задоволені іншої частини вимог- відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 липня 2013 року в присутності сторін.

Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Грищенко Є.І.